Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формування навичок і вмінь учіння, а також мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Виокремлення цієї функції означає орієнтацію освіти на європейський і світовий освітні рівні, в педагогічній теорії яких особлива увага звертається на самовдосконалення, самовизначення, самореалізацію особистості, досягнення нею життєвого успіху (self-cultivation, self-determination, self-realization, self-made). Тому в західноєвропейській і американській педагогічних теоріях термін «формування особистості» вживається дедалі рідше.
І.С. Кон підкреслює, що ефективність конкретних методів виховання й навчання повинна оцінюватися згідно з тим, наскільки вони готують нову генерацію до самостійної творчої діяльності, ставлять та розв'язують нові завдання, яких не було і не могло бути в досвіді попередніх генерацій[28].
Отже, реалізація цих чотирьох функцій є підтвердженням однієї з основних закономірностей педагогічного процесу — єдності навчання, виховання, розвитку й самовдосконалення.
Висновки
В процесі виконання контрольної роботи ми розглянули загальні характеристики та основні компоненти навчального процесу, ознайомитися з основними функціями навчального процесу.
Отже, аналіз теорії і практики навчального процесу в національній системі освіти крізь призму гуманістичної стратегії свідчить, що відбувається переоцінка призначення і смислу функціонування цього процесу, його переорієнтація до особистості учня та сприяння їй в саморозвитку, самореалізації та самоактуалізації в умовах ринкової економіки.
Мета навчання — це ідеальне мисленнєве передбачення педагогами і учнями кінцевого результату навчального процесу.
Навичка—це автоматична дія, сформована цілеспрямованими вправами і виконується легко та вільно. Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона звільняє свідомість учня від необхідності контролювати технічні компоненти діяльності і дає змогу зосередитися на її меті, завданнях та умовах.
Дидактичні поняття «дидактичний процес», «навчальний процес» і «система навчання» є тотожними і, відповідно, мають однаковий зміст.
Таким чином, функції навчального процесу визначають мету дидактичного процесу і відповідають на запитання: «Для чого навчають учнів у різних освітньо-виховних системах?»
Нині освітня функція втрачає провідну роль, поступаючися своїм місцем функціям виховній, розвитковій і самовдосконалення.
Література
1. Ягупов В.В. Дидактичне поняття: «навчальний процес» чи «процес навчання» // Рідна школа. 2000. № 2. С. 16—19.
2. Ягупов В.В. Навчальний процес та його ознаки // Наукові записки / Укл. П. В. Дмитренко. О.Л. Макаренко. К., 2000. Ч. 2. С. 174-182.
3. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа. 2000. № 8. С.8—13.
4. ''Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. К., 1977. С. 433.
5. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. К., 1997. С. 67.
6. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. С. 69.
7. Sartre J.P. Existentialism and human emotions. N. Y., 1957. P. 15.
8. ШевамдршіII.И. Социальная психология в образовании. М., 1995. С. 191.
9. Манхeйм К. Проблемы интеллигенции. Демократизация культуры. М, 1993. Ч. 1. С. 81-82.
10. Оконь В. Введение в общую дидактику / Пер. с польск. Л.Г. Кашку-ревича, Н.Г. Горина. М., 1990. С. 181.
11. Лавричeнко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. К., 2000. С. 250.
12. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред І.А. Зязюна. К., 2000. С. 87.
13. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація. С. 106.
14. Савченко О.Я. Стан і завдання реформування змісту загальної шкільної освіти // Педагогіка і психологія. 1999. № 4. С. 17.
15. Гершунский Б.С. Философия образования. М, 1996. С. 62.
16. Minder М. Champsd'actionpedagogique. Une encyclopedic des domaines de l'education. Paris, 1997. P. 13.
17. Харламов И.Ф.Педагогика. М., 1990. С. 137.
18. ОконьВ. Введение в общую дидактику. М, 1990. С. 66.
19. 3язюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. С. 52 — 53.
20. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників / За ред. Г.О. Балла. К., 1998
21. Селевко Г.К. Личностный подход (концепция отношений «учитель—ученик») // Школьные технологии. 1999. № 6. С. 108-133.
22. Зязюн І.А. Сучасна освіта в контексті гуманістичної філософії // Діалог культур: Україна у новому контексті: філософія освіти. Львів, 1999. С. 8-9.
23. Селевко Г.К. Личностный подход (концепция отношений «учитель-ученик») // Школьные технологии. 1999. № 6. С.109.
24. Ярмачепко М.Д. Основні педагогічні категорії // Педагогіка і психологія. 1998. № 4. С. 8.
25. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія / За ред. Т. Левовицького, І. Зязюна, І. Більш, Н. Ничкало-Ченстохова; Київ, 2000. С. 222.
26. Бех І.Д. Особистісно орієнтований підхід у вихованні //За ред. Т. Левовицького, І. Зязюна, І. Більш, Н. Ничкало-Ченстохова; Київ, 2000,С. 331.
27. Селевко Г.К. Личностный подход (концепция отношений «учитель-ученик») // Школьные технологии. 1999. № 6. С. 109.
28. Кон И. Ребенок и общество, М., 1988, с.165