Вивчення досвіду вчителів щодо реалізації принципу наступності у процесі формування знань про природу у шестирічних учнів в практиці початкової школи проводили на базі загальноосвітньої школи I-IIІ ступенів с.Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області.
Констатуючим експериментом було охоплено 5 вчителів даної школи. Основними методами дослідження були бесіда з учителями, спостереження за навчально-виховним процесом.
Під час бесіди з учителями ми намагались отримати відповіді на наступні питання:
1. Чи розуміють в чому сутність принципу наступності у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ?
2. Чи ознайомлені з програмою "Рідна природа" для дошкільних закладів?
3. Які методи використовують на уроці курсу "Я і Україна" з метою формування в учнів природничих знань?
4. Чи використовують дидактичні ігри на уроках?
5. Які труднощі відчувають у процесі формування у першокласників знань про природу?
Аналіз відповідей вчителів показав, що усі вчителі правильно розуміють сутність принципу наступності у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Проте жоден з них не знайомий і не цікавився програмою для дошкільного виховання "Рідна природа".
Учителі зазначили, що використовують різноманітні засоби, методи, прийоми навчання, прагнучи досягти утворення в першокласників чітких уявлень про ті чи інші об’єкти природи.
Відмітили, що найчастіше використовують метод бесіди у процесі формування в учнів природничих знань, іноді проводять дидактичні ігри. На уроці використовують часто загадки, приказки, прислів’я, організовують роботу учнів з малюнками, залучають їх до проведення спостережень у природі. Жоден не вказав, що проводить практичні роботи. Лише один згадав про досліди.
Вчителі зазначили, що відчувають труднощі у формуванні в учнів початкової школи природничих знань. Першокласники плутають називаючи предмети живої і неживої природи; часто об’єкти, що належать до живої природи, вони відносять до неживої і навпаки. А також предмети, які виготовлені руками людини, учні відносять до неживої природи.
Першокласники не вміють самостійно виділяти істотні ознаки об’єктів, віддиференційовувати їх від неістотних, відчувають труднощі в порівнянні об’єктів, встановленні взаємозв’язків між предметами природи. Учні часто користуються словами, не розуміючи їх змісту, що призводить до формалізму у знаннях.
Аналіз відвіданих 10 уроків вчителів показав, що недоліками у роботі вчителів з формування природничих знань у першокласників є: переважання на уроці словесних методів, а в такому разі діти запам’ятовують багато слів, які не мають у їхній свідомості ніякого реального змісту; не завжди вдале поєднання різних методів і засобів навчання.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З забезпечення наступності у формуванні природничих знань у ПЕРШОКЛАСНИКІВ
2.1 Педагогічні умови забезпечення наступності у формуванні природничих знань у першокласників
Відомі педагоги К. Ушинський, К. Ягодовський, В. Сухомлинський та ін. великого значення надавали формуванню у дітей природничих знань. Зокрема, К.Ушинський стверджував, що логіка природи є найдоступнішою і найкориснішою логікою для дітей [59]. К. Ягодовський стверджував, що природознавчий курс необхідний молодшим школярам як основа майбутніх систематичних курсів; для розвитку мислення, мови, наповнення відповідним змістом "пустих" слів; для виправлення помилкових уявлень і понять у дітей, які утворилися в дошкільний період без відповідного керівництва [46].
Такими чином, завдання учителя в початковій школі полягає в тому, щоб він допоміг дитині розібратися у тих уявленнях, якими збагатилася вона внаслідок свого невеликого життєвого досвіду, перевірити, виправити, впорядкувати їх і водночас розвивати розумові здібності дитини, її спостережливість, увагу.
У працях Т.Байбари, О. Біди, Ф.Кисельова, В.Пакулової та ін. зазначається, що природничі знання засвоюються молодшими школярами у формі таких видів знань – конкретних фактів, уявлень, понять [3; 9; 25; 46].
У педагогічній літературі [51] зазначається, що знання є органічною єдністю чуттєвого і раціонального, без якого вони неможливі. До чуттєвого пізнання належать відчуття, сприймання, уявлення; до логічного або раціонального - поняття, судження, умовиводи. Ці форми відображення мають місце і при засвоєнні знань, оскільки в процесі навчання в свідомості учня повинна бути відтворена реальна картина навколишнього світу.
Аналіз програми курсу "Я і Україна" [50] дав нам змогу визначити основні природничі знання, які формуються у першокласників у формі уявлень про:
- - про предмети та явища природи - навколишній світ, живу і неживу природу, перетворювальну діяльність людини;властивості повітря, води; різноманітність рослин і тварин, умови їх зростання та проживання;
- взаємозв’язки і залежності в природі (взаємозв’язки в живій і неживій природі, зміни упродовж року - вплив висоти Сонця на зміну пір року);
- значення сонячного світла і тепла, повітря, води, ґрунту для рослин, тварин, людини; необхідність охорони повітря, ґрунту, водойм;
- значення рослин і тварин для людини, необхідність охорони рослин і тварин;
- спеціальні методи пізнання об’єктів природи (спостереження, дослід);
- способи практичної діяльності з об’єктами природи;
- норми етичного, естетичного, морального ставлення до об’єктів природи.
Пізнання навколишнього світу починається з відчуття. Відчуття– це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів. На базі відчуття виникає сприймання.
Сприймання – це відображення в корі мозку наочних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуттів. Воно є результатом аналітико-синтетичної діяльності аналізаторів. Сприйняття відображають предмет як ціле з усіма його властивостями, а відчуття – тільки окремі властивості або ознаки предметів та явищ.
До шести років сприймання набуває рис цілеспрямованої діяльності: дитина спроможна виділити предмет з ряду інших предметів, зосередити увагу на ньому і визначити його специфічні якості. Сприйняття пов’язане із безпосереднім чуттєвим пізнанням предметів і явищ – форми, звуку, кольору, величини, ваги тощо.
Сприймання шестирічного учня розвивається як цілеспрямована і раціонально організована діяльність чуттєвого пізнання. Учні за допомогою вчителя вчаться обстежувати предмети, використовуючи різні аналізатори ( зоровий, слуховий, руховий, тактильний), порівнювати предмети за певними ознаками один з одним, розподіляти їх на певні групи на основі виділених суттєвих ознак. У кожної дитини сприймання проходить дещо по-різному, залежно від її індивідуальних особливостей, нахилів, здібностей, набутих раніше вмінь і навичок.
У зв’язку з цим, на думку методистів, вчитель повинен забезпечити:
- по-перше, достатню точність і повноту у сприйманні дитиною об’єкта, явища;
- по-друге, врахування сенсорного досвіду учнів;
- по-третє, виховання якостей спостерігача і бачити приховані закономірності;
- по-четверте, оволодіння сенсорними еталонами (загальноприйнятими зразками предметів та властивостей);
- по-п’яте , організацію зовнішнього сприймання об’єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу [20].
Сприйняття становить основу для мислення, що спрямовані на виявлення відношень і закономірних зв’язків між предметами і явищами об’єктивної дійсності.