Організаційні засади діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею (стр. 3 из 6)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та основні положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теорія і практика розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею” –охарактеризовано базові поняття дослідження, проаналізовано проблему моральної відповідальності лікаря за професійну діяльність, сучасний стан розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею.

Теоретичний аналіз проблеми дослідження показав, що розвиток деонтологічної культури майбутнього медичного працівника та сформованість її цінностей є результатом і важливою складовою соціалізації, що безпосередньо пов’язано із розкриттям інтелектуальних та духовних потенцій, а також виявленням творчої сутності. Набуття деонтологічних цінностей здійснюється не тільки через пряме, але й опосередковане спілкування, проявляється в діяльності як характеристика особистості, що засвідчує максимальний ступінь розвитку певних якостей та властивостей індивідуума. За таких умов дослідження деонтологічної культури повинно бути спрямоване на вивчення зовнішніх, внутрішніх, психічних, моральних, соціальних, уроджених і набутих якостей та властивостей майбутнього медичного працівника, які є складною динамічною системою в подальшій професійній діяльності.

У розділі з’ясовано, що проблема розвитку деонтологічної культури особистості є надзвичайно актуальною, потребує розробки й упровадження в навчально-виховний процес профільних загальноосвітніх середніх навчальних закладів, оскільки пронизує всі компоненти професійної і духовної сфери майбутнього лікаря, активно впливає на рівень її сформованості.

Встановлено, що специфіка деонтологічної культури майбутнього лікаря визначається своєрідністю діяльності, широким спектром функцій, що ним виконуються. Саме тому рівень розвитку деонтологічної культури доцільно розглядати як один із головних результатів навчально-виховної роботи, що інтегрально пов’язана з допрофесійною підготовкою.

Деонтологічна культура в дисертаційному дослідженні розглядається як ступінь виконання лікарем своїх обов’язків перед суспільством, який залежить від сформованості морально-етичних цінностей, потреб, інтересів, поглядів, інших мотивів, а також стійкості їхніх проявів; морально-психологічної готовності до професійної діяльності; ступеня розвитку емоційно-вольової сфери особистості (ідеали, емпатійність, воля, вимогливість); інтерсоціональних здібностей (взаємодія між суб’єктами професійної діяльності, розуміння їхніх потреб та ефективний вплив на них).

Доведено, що деонтологічна культура характеризується складністю й багатомірністю та виступає як предмет, засіб і результат діяльності, у процесі якої засвоюються й розширюються певні категорії цінностей. Одночасно деонтологічна культура є системою норм і вимог суспільства до всіх напрямів діяльності лікаря. Вона опосередковано зумовлена реальними суспільними відносинами, їх мораллю, має об’єктивний зміст, соціальну основу, їй притаманні специфічні закономірності.

У процесі дослідження зроблено висновок, що деонтологічна культура є інтегрованою якістю особистості майбутнього лікаря в процесі допрофесійної підготовки та виражається в потребі самовдосконалення й самовираження в умовах подальшої професійної діяльності, стає мірою оволодіння фахом. Деонтологічну культуру особистості можна розглядати як ступінь присвоєння нею певних цінностей, які закладені в професійному й духовному досвіді розвитку медицини.

Підкреслено, що процес формування моральної відповідальності медичного працівника за професійну діяльність завжди індивідуальний. Це необхідно враховувати в навчально-виховному процесі. Таким чином, моральна відповідальність лікаря за професійну діяльність залежить від набутих якостей індивідуума, є системою певних духовних цінностей, пов’язана зі світоглядом особистості й є частиною її життєдіяльності.

Результати констатувального експерименту підтвердили актуальність та доцільність обраної проблеми дослідження.

Аналіз сучасного стану розвитку деонтологічної культури учнів показав, що більшість з них (74%) взагалі не замислювалися над визначенням поняття ”деонтологічна культура” та її значенням для професійної діяльності майбутнього медичного працівника, 83% ніколи не чули про категорії медичної деонтології, 91% не можуть вказати на різницю між етикою та деонтологією, 62% не цікавляться медичною літературою, 52% не змогли назвати жодного відомого вітчизняного лікаря. Частина учнів (63%) виявили байдуже ставлення до деонтологічної культури медичного працівника. На їхню думку, найважливішими для майбутнього лікаря повинні бути знання, а деонтологічний аспект поведінки медичного працівника не має вирішального значення.

Разом із тим, більшість учнів найважливішими для лікаря вважали такі якості, як доброта (19,2%), безкорисливість (18%), почуття такту (14,1%), дбайливість (10,3%), акуратність (8,9%), професійність (19,5%), охайність (10%), і не звертали уваги на вимогливість до себе, відповідальність, добросовісність, наполегливість, тобто на такі значущі якості, які є надзвичайно важливими для майбутнього медика.

Було виявлено нездатність більшості учнів (84%) до критичного мислення та аналізу власної поведінки, дотримання норм поведінки лікаря та професійних вимог.

У другому розділі – “Змісторганізаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею” – обґрунтовано принципи розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею та принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; модель деонтологічної культури майбутнього медичного працівника; вдосконалено зміст та організаційні форми діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; визначено роль навчально-виробничої медичної практики у розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; визначено критерії її розвитку.

Теоретичний аналіз проблеми та результати власного дослідження дозволили сформулювати принципи розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею: поважне ставлення до пацієнта, колеги; відповідність нормам поведінки; право на творчість і ризик; нерозголошення інформації; дотримання обов’язкових норм та вимог,які сприяють ефективній професійній діяльності медичного працівника під час вирішення професійних завдань у системі ”людина - людина”.Визначено також принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею: гуманність, нормативність, диспозитивність, конфіденційність, імперативність, – та розкрито їх зміст.

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури формують систему вимог до організації навчально-виховного процесу та відображають результати узагальнення досвіду діяльності вчителів у цьому напрямі.

У процесі дослідження розроблено та обґрунтовано модель розвитку деонтологічної культури, яка містить такі компоненти: особистісний, професійний та соціальний, що реалізуються через такі рівні прояву: “лікар і його ставлення до самого себе”, “лікар – пацієнт”, “лікар – колеги” та “лікар – суспільство” (Рис.1).

Рис. 1. Модель розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника

Особистісний компонент моделі передбачає опору на потребу в культурній ідентифікації особистості у процесі її розвитку і виявляється на рівні прояву “лікар і його відношення до самого себе”. Майбутній медичний працівник – це суб’єкт, який усвідомлює себе індивідуумом, поважає себе за здатність бути особистістю і має повагу від людей. Кожний педагогічний колектив – активний суб'єкт соціалізації та саморозвитку. У процесі дослідження організаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури необхідно враховувати соціальний досвід учнів, набутий у школі, родині, молодіжних організаціях, неформальних об'єднаннях тощо (соціальний компонент). При цьому їхня соціалізація має не тільки цілеспрямований, регулюючий характер, а інколи може бути нерегульованою, неконтрольованою зовні. Професійний компонент знаходить своє відображення на рівнях прояву “лікар – колеги” і “лікар – пацієнт”. Професійна складова деонтологічної культури перестає бути соціально нормованим процесом і вимагає вiд сучасного медичного працівника значно більшої роботи, спрямованої на постійне самовизначення та професійне самовдосконалення.

Діяльність педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею повинна бути організована таким чином, щоб вона забезпечувала формування знань і вмінь майбутніх фахівців, достатніх за рівнем узагальнення, повноти усвідомленості, дієвості для прийняття обґрунтованих рішень у різних ситуаціях медичної практичної діяльності, тобто для готовності здійснювати нормативну професійну поведінку. Основною метою змісту такої діяльності, як формування системи знань, умінь і навичок, є підготовка майбутнього медичного працівника до здійснення нормативної поведінки в галузі практичної професійної діяльності через формування системи ціннісних мотивів, знань, умінь, навичок, особистісно значущих якостей.