На основі історичного аналізу періоду поділу Німеччини на Західну та Східну (1945–1990 рр.) виділено спільні та відмінні риси їхніх систем вищої освіти. Протягом цього часу у вищій школі НДР було прийнято вважати, що будь-які форми навчання (лекційні, семінарські, практичні, лабораторні заняття тощо) містять специфічні можливості для формування творчої особистості студента.
У Східній, як і у Західній Німеччині, використовувалися традиційні форми навчального процесу в проблемному ракурсі: проблемні лекції і семінари тощо. Проте, у вищих навчальних закладах ФРН застосовувалися ще й методи стимулювання внутрішньої мотивації навчально-творчої діяльності студентів. До дослідної роботи у вищих навчальних закладах НДР залучали усіх студентів, а у Федеративній Республіці Німеччині – відбирали найздібніших, схильних до наукової діяльності, які після закінчення основного циклу навчання продовжували б його за так званими “довгими програмами”. Наведені вище факти послужили передумовою становлення у Німеччині організаційної моделі диференційованого навчання обдарованих студентів.
На основі аналізу літературних джерел нами виявлено і обґрунтовано загальну наукову проблему, яка полягає в тому, що в Україні не досліджено комплексну, системну модель організації навчання обдарованих студентів ВТНЗ Німеччини. Відсутність науково-теоретичного обґрунтування умов запровадження у вітчизняній системі вищої технічної освіти елементів організаційної моделі навчання обдарованих студентів у ВТНЗ Німеччини вмотивувало постановку наукової проблеми. Для її розв’язання було розроблено спеціальну програму дослідження, що сприяло послідовному вирішенню заявлених завдань, визначено предмет, об’єкт, методи, а також етапи дослідження.
У другому розділі - “Змістовно-процесуальні ознаки організації навчання обдарованих студентів у вищих технічних навчальних закладах Німеччини” розглянуто становлення технічної освіти у Німеччині, основні тенденції вдосконалення її змісту, форми та методи організації навчального процесу у ВТНЗ країни крізь призму двох стратегій – збагаченого та прискореного навчання обдарованої особистості.
До другої половини ХХ ст. уважалося, що до вищих навчальних закладів вступають обдаровані індивіди. Зі зміною концептуальної сутності обдарованості стало очевидним, що кількість місць у ВНЗ значно перевищує кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які за інтелектуальними здібностями відрізняються більше, ніж на величину стандартного відхилення від середньостатистичного школяра. У зв’язку з цим у психолого-педагогічній періодиці піднімається низка проблем, пов’язаних із виявленням обдарованих студентів та їх диференційованим навчанням, здійснюються практичні кроки у розв’язанні найактуальніших із них. При цьому постулюється аналогія як проблем, так і шляхів їх розв’язання з середньою ланкою освіти.
Встановлено, що питання елітних навчальних закладів у Німеччині є актуальним та дискусійним. Ще Й. Гердер та його прихильники уважали за доцільне організовувати школи, в яких повинні вчитися найздібніші, існуватимуть умови, необхідні для розвитку здібностей кожної дитини. Таким типом елітного навчального закладу на сьогодні в Німеччині вважається гімназія (Gymnasium), до якої потрапляють від 15% до 30% учнівської молоді. Її ідеї поширилися й у системі вищої освіти. Так, В. фон Гумбольдт наблизився до сучасних елітних ВНЗ, створивши всесвітньовідомий університет у Берліні як осередок для особливо обдарованих студентів, місце поєднання навчання та науки.
Зазначається, що основній масі обдарованих студентів (зокрема й технічно) не доводиться навчатися в елітних ВНЗ. Вони, як правило, потрапляють до університетів, вимушених створювати такі умови навчання, котрі дозволяють найповніше розкрити та реалізувати їхні здібності, зокрема, гармонійне поєднання традицій та сучасних досягнень науки, міжпредметність, тісний зв’язок теорії та практики, навчального процесу з науковими дослідженнями, “академічна свобода”.
Аналіз також показує, що спеціальних закладів для навчання “еліти” в Німеччині обмаль. Основна увага переважно зосереджується на саморозвиткові здібностей. Елементи спеціальних навчальних закладів для “еліти” можна знайти лише в деяких освітніх гілках, зокрема в галузі військової освіти тощо.
Організованої системи відбору обдарованих абітурієнтів при їх вступі та навчанні у ВНЗ Німеччини не існує. У вищому навчальному закладі найчастіше зустрічаються випадки, коли професор запрошує на свої семінари студентів, яких він уважає здібними. Відмічено, що особливістю підтримки обдарованої студентської молоді є функціонування мережі соціальних інститутів, які надають цій категорії студентів академічні стипендії, організовують спеціальні навчальні курси, матеріально, фінансово й організаційно сприяють їх науковій роботі, написанню дисертацій. До них належать різноманітні фонди (навчальний фонд німецького народу, фонд Конрада Аденауера, Фрідріха Еберта, Фрідріха Наумана, Ганса Зейделя, Генріха Белля та ін.), церковні організації, інститути, економічні спілки тощо.
Досвід зарубіжної вищої школи свідчить, що найбільш продуктивним шляхом є створення освітніх програм за принципами інтеграції та спеціалізації. Інтегрований блок освітньої програми розрахований на основну масу тих, хто навчається, а спеціальний блок допомагає задовольнити інтереси і розвинути здібності окремих груп студентів. Розробка спеціального блоку освітньої програми є одним із виявів диференціації.
Відомо, що на третьому році навчання студенти обирають відповідну галузь, у якій вони планують надалі навчатися, та розробляють разом зі своїм консультантом індивідуальний навчальний план, основними особливостями якого у ВТНЗ Німеччини є: варіативність, вільний вибір основних дисциплін та предмета дослідження. Дослідженням установлено, що індивідуальні навчальні плани будуються за модульно-блоковою системою. До першого блоку входять обов’язкові предмети, згідно з відповідною спеціалізацією. Елективні предмети (загальноосвітні та спеціальні) акумулюються в другому блоці. Вибірковість цих курсів зумовлена тим, що кожен студент має право обрати предмети з поданого списку відповідно до своїх інтересів, схильностей та здібностей. Німеччина, з її університетською традицією, вперше створила та застосувала систему поділу дисциплін на обов’язкові та вибіркові. До третього блоку належать факультативи. Право вибору предметів із різних списків (блоків) врівноважує загальні вимоги до студентів, їхні індивідуальні здібності й інтереси. Вибираються не лише курси, але й їх частини, при цьому використовується модульний принцип.
Виявлено, що в технічних ВНЗ Німеччини значна увага приділяється науковій роботі студентів, а її результати відображаються в курсових та дипломних роботах. Починаючи з 1980-х рр., в університетах організовано 7 центрів з розвитку обдарованої студентської молоді, які підтримують понад 6.000 осіб. Науково-дослідна робота в них проводиться по групах із 6–12 студентів та керівника. При цьому одні форми навчання технічно обдарованих студентів у Німеччині тяжіють до стратегії прискорення, інші – до збагачення, однак переважно використовується їх поєднання. Наукова діяльність обдарованих індивідів здійснюється також у центрах підготовки аспірантів (Graduiertenkollegs).
Установлено, що окреслені стратегії реалізуються на практиці шляхом інтенсифікації традиційних форм навчання: семінарів-дискусій, проблемних, дослідницьких, міжпредметних семінарів, семінарів, які проводять студенти самостійно, додаткових лекцій та семінарів. Водночас використовуються й специфічні: “літні та канікулярні академії”, щорічні федеральні конкурси з різних дисциплін, мікровикладання (тренінги), складання проектів з елементами наукового дослідження, участь у реальних розробках на замовлення федеральних та земельних міністерств, “Brückenkurse”(äопомагають набути знання для фахового навчання в системі переходу “гімназія-вищий навчальний заклад”), Kompaktkurse (проводяться на початку або в кінці семестру, коли щоденно впродовж двох тижнів опрацьовується одна й та ж тема), Projektstudien (вирішуються практичні питання з відповідної професійної галузі), навчальні поїздки країною та за кордон тощо. Також велике значення надається самоорганізації роботи в спеціальних гуртках.
На семінарських заняттях часто використовується вільна групова дискусія, що стимулює самостійність та ініціативність при обговоренні проблем. У сучасних умовах головна увага в університетському процесі приділяється не інформативній стороні навчання, а спонуканню студентів творчо мислити, глибоко аналізувати факти, виробляти здатність до критичних суджень і потребу в постійному оновленні знань.
Обдарована молодь бере участь у заходах центрального або регіонального значення, де проводяться дискусії з актуальних питань та проблем сучасності, котрі опрацьовуються у самостійних проектах. Також кожен з них, щонайменше один раз, бере участь у роботі літньої академії, яка триває від одного до двох тижнів.
Результати дослідження свідчать, що завдяки тісному зв’язку технічних навчальних закладів з підприємствами, студенти користуються можливістю ще під час навчання краще опанувати майбутню професію. Залежно від факультету та курсу практика може займати до третини навчального часу й проходити в країні та за її межами. Великою перевагою є й те, що в цей час заняття проводять не лише штатні професори, а й представники промислових підприємств.
Серед методів навчання обдарованої особистості дослідники особливо виділяють так звані креативні: “мозковий штурм”, евристичні запитання, багатомірні матриці, інверсію, емпатію, синектику тощо.
Наведене вище дає підстави відтворити модель організації навчання технічно обдарованих студентів у ВНЗ Німеччини (рис.1).