Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах (стр. 9 из 9)

Перша складова навчального процесу розв'язує проблему, що вчити? Вона передбачає певний об'єм знань про навколишній світ, уміння та навички конкретної сфери людської діяльності, формує наше ставлення до оточуючої дійсності.

Оскільки об’єм інформації поступово збільшується, виникає протиріччя між стабільністю навчальних планів та програм, з одного боку, і необхідністю їх постійного оновлення, з іншого. Як показують наукові дослідження, на даний час у жодній країні не вдалось створити ідеально чіткої та логічно завершеної системи побудови навчальних планів та програм. Так як це явище закономірне у нашому динамічному і мінливому світі, більшу увагу необхідно звертати на інші аспекти навчального процесу, тобто розв'язання проблеми, як вчити?

Цікаво те, що в міру руху нагору по наміченій нами класифікації кожен черговий крок означає введення нових принципів, покликаних зняти нові, що раніше відсутні протиріччя. Так, спочатку усвідомлюється необхідність уведення відтворення результатів діяльності (рецептурне знання), потім науковості (етап технічної революції), фундаментальності (етап науково-технічної революції), методологізації, гуманітаризації змісту навчання (етап науково-технологічної революції) і, нарешті, принципи системності, гуманізації (етап соціально-технічної революції).

У пошуках оптимальної дидактичної моделі, на цьому етапі природничо-наукова, соціальна, технічна діяльність переслідують принципово різні цілі. Розвиваючись у загальному соціально-культурному контексті, перша зв'язана з пізнанням закономірностей природи, друга – з пізнанням закономірностей, що діють у суспільстві, а третя – зі створенням об'єктів, здатних задовольнити потреби людей.

Щоб передавати необхідну навчальну інформацію у вищій школі, можна використовувати різні шляхи. Основними з них є:

1) збільшення часу на засвоєння інформації, тобто продовження терміну навчання;

2) інтенсифікація процесу навчання.

Розглядаючи перший шлях можна відзначити, що він не підходить для вищих навчальних закладів України з причини його безперспективності. Протягом багатьох років система освіти розвивалась екстенсивним шляхом: у навчальні плани та програми вводились нові дисципліни, збільшувався час на їх вивчення. Крім перевантаження студентів реального ефекту це не давало. Тому необхідно працювати в напрямку інтенсифікації процесу навчання. Тут можливі багато варіантів. Це і активізація навчального процесу, і його наукова організація, і часткова відмова від предметної системи та створення модульної системи.

Бібліографія

1. Зазюн И.А. Основы педагогического майстерства. – К., 1987.

2. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися: Для учителя. – М.:Просвещение, 1993.