У процесі роботи з обдарованими дітьми особливе місце посідають дії вчителя. Він має розробити чітку систему цілей в роботі з обдарованими дітьми, системний і водночас творчий підхід до вирішення завдань, вироблення в учнів позитивної мотивації навчання. При складанні навчального індивідуального плану обдарованого учня з предметів треба враховувати: ступінь та міру саморозкриття, самовираження, само презентації у стосунках учитель – учень; задоволення потреб у новій інформації; комунікативну адаптованість; такі форми роботи, як гнучкий та мобільний навчальний план, незалежне просування учня при вивченні тем, конструювання навчального плану на базі інтересів учня; можливість прискореного навчання обдарованих учнів.
У вихованні також особлива відповідальність покладається на сім’ю. Неправильний підхід до талановитих дітей, їх обожнювання породжують негативні наслідки. Як стверджував А. Макаренко у своїй праці «Книга для батьків» завдяки детально продуманій системі виховання хлопчика, який був єдиним сином у сім’ї, він швидко випередив однолітків у навчанні, а, вступивши на фізико-математичний факультет університету, вразив викладачів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте дитина сформувалася як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього і всіх. Головними для нього були він сам, його успіхи й задоволення, тому бездушно відмовляється принести з аптеки ліки хворому батькові. [19; 231]
Обдаровані діти дуже примхливі. Вони ставлять перед собою високу планку, тобто дуже високий рівень вимог. Вони хочуть або все, або нічого у тому напрямку, де працюють.
Якщо дитина ставить багато запитань – це правильно, адже для неї це стимул для розвитку. [10; 10] У всьому світі для обдарованих дітей є спеціально підготовлені педагоги. Такий учитель немає комплексу меншовартості, він не тисне на дитину. Він є тим стимулом, який підставляє лікоть, щоб дитина не загубилася. Для цього треба мати певні риси характеру. Адже обдаровані діти певною мірою можуть знати більше за вчителя.
У наш час дуже мало обдарованих дітей, а ще менше обдарованих підлітків і зовсім мало обдарованих дорослих. До певного рівня талант може сам рости, а коли він уже пробивається в соціум, йому потрібна підтримка. Йому потрібен так званий ментор-порадник – це не вчитель, це людина яка допомагає знайти себе в юності, поки ти ще не знаєш, куди рухатися далі.
Дослідження показало, що за процентним відношенням більшість дітей самостійні у виборі свого дозвілля та керуються своїми інтересами. (див. таблиця)
Постійно працюючи з обдарованими дітьми, слід пам’ятати слова В.О. Сухомлинського: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину, – ось в цьому, мене здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами – потрібно вміти любити дітей». [14; 17]
Список використаних джерел
1. Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2001. – с. 9–10.
2. Ващенко Г. Обдарованість. – К., 1999. – с. 140–150.
3. Вишневський О.І. Теоретичні основи Української педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2003. – с. 43–48.
4. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – с. 362–366.
5. Гнатюк О.В. Чинники активності технічно обдарованих підлітків // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 44–48.
6. Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість // Психолог. – 2006. – №25. – с. 12.
7. Громовий В. Плекати обдарованих // Завуч. – №14. – 2007. – с. 10–11.
8. Громова Е. Програма «Розвиток» // Сільська школа України. – №31. – 2002. – с. 45.
9. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості // Обдарована дитина. – 1998. – №8. – с. 5–12.
10. Ксьонзович І. Обдарованість – кінцевий результат, збіг багатьох факторів // Психолог. – №19. – 2006. – с. 10.
11. Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. – 2001. – №1. – с. 3–10.
12. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 2001–2005 р. // Управління школою. – №7. – 2002. – с. 6–8.
13. Липова Л. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2001. – с. 17–23.
14. Лукашевич О.М. Технічна обдарованість: ціннісна регуляція розвитку // Обдарована дитина. – №2. – 2002. – с. 17–23.
15. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии. – 1989. – №6. – с. 29–33.
16. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти // Рідна школа. – №7. – 2006. – с. 78–80.
17. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей // Психолог. – №25. – 2006. – с. 28–30.
18. Ренський С. Вундеркінди // Науковий світ. – №5. – 2005. – с. 11.
19. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2006. – с. 229–232.
20. Чумакова М.В. Академічна обдарованість та методи її діагностики // Обдарована дитина. – №». – 2002. – с. 53–56.