Як відомо, діяльність учня при будь-якій формі навчальної роботи складається з навчальних дій.
У своїх працях П.І. Підласистий допускає, що всі навчальні дії учня можна розділити на дві групи. Дії першої групи П.І. Підласистий визначає як дії-навички, дії-операції. При виконанні цих дій власна поведінка характеризується школярем в основному з навчально-практичного боку. Цікаво відзначати, що в цьому випадку від учня вимагається вміння проаналізувати умову пізнавальної задачі і визначити способи і стратегію її розв’язання. У свою чергу, дії другої групи відрізняються від дій першої групи тим, що в цьому випадку учнем усвідомлюються способи розв’язання навчально-пізнавальної задачі, способи власної діяльності. Треба відзначити, що самостійними є дії другої групи, а дії першої групи треба вважати навчально-тренувальними діями.
Таким чином, до самостійних дій можна віднести: виділення школярем пізнавальної задачі, підбір і визначення адекватних її розв’язанню способів і дій, виконання операцій з контролю.
У своїй роботі ми розглянемо, за допомогою яких засобів роботи можна сприяти самостійним діям учня. Як одну із таких форм ми пропонуємо складання і використання опорних конспектів-схем.
Під опорними конспектами-схемами розуміють конспекти, що являють собою прості, зрозумілі і наочні схеми навчального матеріалу, в яких вказані основні поняття й зв’язки між ними.
Виділяють опорні конспекти-схеми двох моделей: знаково-символічні й образні (важливу роль відіграє принцип використання таких конспектів-схем). Розглянемо найбільш популярні з них:
1. Учитель складає опорні конспекти-схеми, щоб учні в узагальненому вигляді запам’ятали зміст навчальної теми (наприклад, основні положення хімічної теорії).
2. Учитель розробляє опорні конспекти-схеми, щоб учні, користуючись ними, могли виконувати більш складні завдання (наприклад, складання здійснюванню хімічних реакцій з урахуванням хімічних властивостей реагуючих речовин, при цьому хімічні властивості занесені в опорну схему.
3. Учні складають опорний конспект-схему разом з учителем. При цьому завдання вчителя – допомогти школяреві раціонально викласти матеріал, що вивчається.
4. Учень самостійно складає опорний конспект-схему. Учитель тільки перевіряє правильність складання (відповідність науковості) і коригує його.
Коротко зупинимося на особливостях кожного із наведених принципів.
У першому випадку акцент зроблено на запам’ятовуванні, однак завжди школяр при цьому розуміє зміст опорної схеми.
Так, Н.О. Курдюмова, аналізуючи різні підходи до запису навчального матеріалу, встановила, що загальне призначення таких опорних конспектів-схем полягає в тому, що допомогти запам’ятати матеріал. Ця допомога, на її погляд, здійснюється двома шляхами. Перший шлях інформація „організується”, тобто зі словесної форми видаляється все зайве, залишаються тільки головні слова і малюнки, які, завдяки звичним позначенням, „самі за себе говорять”. Другий шлях – інформація шифрується за допомогою яскравих образів. Якщо у записі ми все розуміємо, перед нами – конспект. Якщо інформація фіксується на папері таким чином, що без додаткового роз’яснення, без шифровки її ніхто не зрозуміє, значить, ми маємо справу з опорною схемою.
У другому принципі в основу складання опорних конспектів-схем, на думку Л.Я. Зоріної, покладений стандартизований тип викладення навчального матеріалу. Такий принцип допомагає стандартизувати контроль, посилити взаємоконтроль учнів, допускає жорстке керування розумовою діяльністю учнів. Але треба відзначити, що стандартизований зміст і жорсткий контроль забезпечують засвоєння мінімуму знань всіма школярами.
Характеризуючи третій принцип, треба відзначити, що тут частіше за все переважає асоціативна теорія пам’яті. Доведено, що використання асоціативних зв’язків в навчанні як засіб запам’ятовування є ефективним. Складаючи самостійно конспект-схему, учень, як правило, використовує різні асоціації.
Як відомо П.П. Блонський вважав, що всілякі асоціації за суміжністю, починаючи з просторових і тимчасових і закінчуючи логічними, дуже допомагають запам’ятовуванню: не страшно, якщо учень, пригадуючи, намагається уявити собі відповідну сторінку книги.
Використання конспектів-схем навчального матеріалу з метою створення в учнів чіткого, наочного, легко баченого і сприйнятого уявлення про цей матеріал є необхідним. Найлегше цього досягти, якщо учень складає ці конспекти-схеми самостійно. У школярів, що засвоюють матеріал у такий спосіб, не тільки зменшується кількість помилок, але й більш активно розвиваються розумові здібності: гнучкість розуму, кмітливість та інші якості розумової діяльності.
У своїй роботі ми розглянемо, як впливають опорні конспекти-схеми на розвиток пізнавальних процесів школяра.
В експерименті брали участь 20 учнів. Школярам було запропоновано один із варіантів складання опорних конспектів-схем з теми „Залізо і його сполуки”.
1. Використати готовим (розроблений учителем);
2. Скласти, використовуючи допомогу вчителя;
3. Розробити конспект-схему самостійно.
При цьому їм повідомляли, що при виконанні наступних завдань з даної теми вони зможуть скористатися обраним варіантом опорних конспектів-схем.
Мета даного дослідження полягала у визначенні зв’язку між вибором варіанту опорних конспектів-схем і рівнем виконання завдань за цими конспектами-схемами.
| Варіант складання конспекту-схеми | Рівень виконання завдання | |||||
| високий | середній | низький | ||||
| к | % | к | % | к | % | |
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. | 7. |
| І (використання готового). | - | - | 2 | 33 | 4 | 67 |
| ІІ (складання за допомогою вчителя | 1 | 9 | 6 | 54,5 | 4 | 36,5 |
| ІІІ (самостійне складання) | 2 | 67 | - | 33 | - | - |
Примітка: „К” – кількісний показник; % - відсотковий показник.
Із 20 учнів, що перевірялися, 6 учнів (30%) віддали перевагу використанню уже готових конспектів-схем, 11 учнів (55%) при складанні конспектів-схем використали допомогу вчителя, і тільки 3 учні (15%) самостійно виконали опорні конспекти-схеми. (Результати виконання учнями завдання за конспектами-схемами винесені в таблицю.
За результатами виконання завдання з використанням учнями опорних конспектів-схем нами було виділено три групи школярів.
Першу групу склали учні, які самостійно і правильно виконали запропоновані їм завдання. Вони продемонстрували високий рівень розвитку розумових операцій, осмислення й розуміння навчального матеріалу.Другу групу становлять школярі, які в процесі виконання завдань припустилися помилок або звертались за допомогою до експериментатора. Треба відзначити, що всіх учнів можна розділити на дві групи: одні учні зверталися за допомогою до вчителя з питань виконання самого завдання, інші просили пояснити елементи у складеному ними конспекті-схемі. Учні цієї групи не завжди осмислювали навчальний матеріал, вони часто не могли узагальнити і систематизувати свої знання.
І, зрештою, третю групу склали учні, які із завданням не впорались або виконали завдання неправильно.
А тепер проаналізуємо одержані результати, які занесені до таблиці.
Як можна бачити з таблиці, учні, що самостійно розробили опорні конспекти-схеми, продемонстрували високий і середній рівень виконання завдання. Учні, що скористалися готовими конспектами-схемами, показали низький і середній рівень.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що самостійне складання учнями опорних конспектів-схем і вміння скористатися ними сприяє не тільки осмисленню й запам’ятовуванню навчального матеріалу, але й розвиває різні пізнавальні процеси у школярів.
1.3 Тренінгові методики у вивченні хімії за лекційно-семінарською системою
Закон України „Про освіту” висунув перед учительством задачу – сприяти формуванню в учнів фахового рівня, тобто навчальна діяльність у підсумку має не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати рівень її компетенції.
Поняття компетенції не зводиться ані до знань, ані до навичок, а належить до сфери вмінь. Власне, вміння – це компетенція в дії. Отож, під компетенцією розуміють загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню.
Таким чином, на сучасному етапі перед учителями постає ряд проблем, що потребують розв’язання: інтенсифікація навчального процесу з дефіцитом навчального часу; активізація пізнавальної активності; забезпечення (злісності, універсальності та системності знань з хімії. Саме з такою метою розробляються та впроваджуються нові технології навчання. Проте, звична для нас класно-урочна система повністю не вичерпала себе. Якщо чітко розпланувати вивчення кожної теми, відмовитися від тотального використання комбінованих занять, розділити навчальний процес на певні етапи, що забезпечуватимуться типами уроків, можна досягти бажаного результату.
Хімію традиційно вважають „важким” предметом, що взагалі цілком обґрунтовано. Але значною мірою це твердження можна позбавити підґрунтя, якщо дещо змінити підхід до формування знань та їх контролю, особливо на першому етапі вивчення хімії. Якщо учнями міцно засвоєні хімічні поняття, вони вільно володіють спеціальними навичками, то подальші кроки у вивченні хімії не будуть викликати в них особливих труднощів. Досягти цього можна за допомогою спеціальних тренувальних вправ – так званого хімічного тренінгу.
Тренінг – це метод засвоєння, активізації, коригування знань, умінь і навичок.
Програма тренінгу:
- активізація й закріплення знань програмного матеріалу;
- формування спеціальних умінь і навичок;
- одержання нової інформації;
- оволодіння прийомами практичного застосування інформації у новій навчальній ситуації.