У праці дитина повинна всебічно використовувати свій досвід. Для того, щоб діти охоче працювали, треба дати їм зрозуміти значення праці людей, важливість її для суспільства. Особливе значення має праця для розвитку в дітей ручних навичок та інтелектуальних умінь. Дитина повинна володіти, проте, не тільки автоматизованими діями, тобто навичками, а й спеціальними інтелектуальними вміннями.
Праця неможлива без розумового і фізичного напруження, тобто без значних вольових зусиль, при цьому іноді протягом тривалого часу, бо на шляху до досягнення мети можуть бути зовнішні і внутрішні перешкоди. Як колективна діяльність, праця потребує від кожної дитини співучасті в спільній діяльності. Навіть тоді, коли діти працюють начебто нарізно, коли дитина для себе клеїть, пере або доглядає за своєю грядкою, вона завжди користується знаряддями, матеріалами, досягненнями інших людей. їх думки стають для дитини основним критерієм оцінки досягнутого нею результату.
Українська школа має багатий досвід включення учнів у продуктивну (творчу) працю. У нових умовах вона прагне зберегти і зміцнити традиційні форми організації продуктивної праці учнів та створити нові, що дозволяють здійснити трудове виховання на основі різних форм власності. Серед них: учнівські трудові об'єднання (рослинників, овочівників, садівників, квітникарів), народні художні промисли (гончарство, лозоплетіння, різьба по дереву, розпис та інші) [44, 27].
У 1 класі учнів вивчають тему «Знаки державної символіки (2 год) [55, 211]. У них формується уявлення про герб і прапор — символи незалежності держави, про значення кольорів на прапорі. Практична робота учнів полягає у виготовленні паперових прапорців та колективному виготовленні з кольорового паперу державних символів.
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: розуміє значення державної символіки, кольорів на прапорі нашої держави;
2) графічні: орієнтується у зображеннях знаків державної символіки в малюнках підручника;
3) практичні: володіє прийомами роботи з папером, виявляє активність у складі творчої групи.
Вивчаючи тему «Світ професій «Людина і художні образи» (1 год), учні ознайомлюються з творами декоративно-ужиткового мистецтва. Проводиться практична робота (на вибір учителя):
1. Виготовлення килимка в техніці плетіння з паперових смужок.
2. Шкільна зустріч з художниками побуту або екскурсія на їхні робочі місця.
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: розрізняє твори декоративно-ужиткового мистецтва, називає окремі художні професії (художників декоративно-ужиткового мистецтва, дизайнерів з оформлення кімнат), розрізняє види і результати художньої творчості;
2) графічні: виокремлює представників професій типу "людина — художні образи" за їхнім зовнішнім виглядом на фотографіях, слайдах, під час перегляду діафільмів, відеофільмів;
3) практичні: готує і прибирає робоче місце, дотримується правил безпечної праці при роботі з ножицями, в правильній послідовності виконує плетіння паперових смужок.
Під час вивчення теми «Макетування предметів хатнього інтер'єру» (3 год) в учнів формується уявлення про конструкційні особливості предметів хатнього вжитку.
Проводиться практична робота (на вибір учителя):
1. Макетування меблів із сірникових коробок або іншими способами.
2. Ліплення декоративного посуду.
3. Виготовлення настінних прикрас з різних матеріалів.
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: орієнтується в конструктивних особливостях предметів хатнього вжитку;
2) графічні: зображує декоративний посуд, меблі, настінні прикраси і оздоблює їх орнаментальними візерунками;
3) практичні: організовує місце для художнього конструювання, використовує конструктивні особливості зразків предметів хатнього вжитку в процесі виготовлення виробів.
У 2 класі, вивчаючи тему «Художня вишивка в українському побуті» (2 год), учні вивчають види художніх швів, оздоблювальні шви на рушниках і серветках, а також традиційні художні образи місцевих вишивок.
Проводиться практична робота (на вибір творчих груп учнів);
1. Виготовлення серветок з бахромою і вишивкою. Шов «голку вперед».
Оздоблення краю серветки швом "через край".
Вишивання по контуру предметних малюнків швом "голку назад".
Вишивання декоративними швами на іграшкових рушниках.
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: орієнтується в назвах декоративних швів правильно називає матеріали, інструменти і пристосування для вишивання, супроводить діалогічним мовленням графічні і художньо-трудові дії;
2) графічні: робить замальовки для декоративних вишивок. зображає декоративні шви, виконує варіанти візерунків традиційних місцевих вишивок на макетах серветки і рушника, колективно планує послідовність художньо-трудових дій за малюнками;
3) практичні: утворює бахрому на серветках способом висмикування ниток, вишиває декоративними швами "голку вперед", "через край", "голку назад" або іншими.
Вивчаючи тему «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва» (3 год), учні 3 класу вивчають український етнодизайн, сучасні і традиційні види художньої праці, вишивання і в'язання як види української народної творчості.
Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):
1. Тренувальні вправи з вишивання на клаптиках тканини та канві.
2. Створення геометричних орнаментів для вишивок, перенесення малюнків на тканину.
3. Виготовлення ковдри у техніці "клаптикової графіки".
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: наводить приклади сучасних і традиційних видів художньої праці;
2) графічні: планує послідовність технік вишивання і в'язання;
3) практичні: вишиває серветку маніжки, пояси швами "ланцюжок", "змійка "хрестик", "низинка" (на вибір), в'яже найпростіші вироби: ланцюжок, круги, квадрати; обв'язує серветки, хустини; дотримується безпечних і правильних прийомів роботи з голкою і гачком.
Вивчаючи у 4 класі тему «Художні техніки декоративно-ужиткового мистецтва» (3 год), учні вивчають види декоративно-ужиткового мистецтва: художня вишивка, макраме, ткацтво, бісерне низання. Також вивчають ритм як засіб композиційної виразності у творах декоративно-ужиткового мистецтва.
Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):
1. Вишивання в різних техніках: "хрестиком", "низинкою", "гладдю" або іншими.
2. Техніка виконання вузликового ланцюжка (макраме).
При цьому в учнів формуються такі групи умінь:
1) мовленнєві: розповідає про рушник як народний символ українців, називає оздоблювальні шви, вузли макраме, знає лексичне значення слова ґердан;
2) графічні: пояснює символічні візерунки на зображеннях рушників ("життєва доля" і "життєві стежини", "дерево життя"), розрізняє в зображеннях знаряддя для прядіння, ткацтва, прасування (терниця, гребінь, рубель, качалка, ткацький верстат);
3) практичні: порівнює міцність ниток різного походження, класифікує нитки з опорою на інструкції, вишиває за традиційними місцевими узорами "хрестиком", "низинкою", "гладдю", дотримується безпечних прийомів роботи голкою, уміє в'язати вузликовий ланцюжок, складає найпростіші ґердани з бісеру.
Але в сучасних програмах з трудового навчання, як підкреслено в низці педагогічних досліджень, недостатньо розкрито цілісне бачення виробничої діяльності як засобу патріотичного виховання учнів. Дуже слабкий зв’язок трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами. Не знайдено ще правильного сполучення вивчення технологічних процесів з виконанням трудових операцій при виготовленні вмотивованих, естетично привабливих виробів, які б викликали зацікавленість молодшого школяра трудовим процесом як творчою діяльністю [70, 61].
Не забезпечується єдність розумових та практичних дій при виконанні трудових завдань, які б сприяли розвитку, вдосконаленню та виникненню нових типів мислення. Тому учні оволодівають лише виконавськими навичками без достатнього їх осмислення. У результаті учні: а) не бачать суспільної оцінки наслідків власної праці; б) часто не мають можливості творчо працювати, займатись винахідництвом; в) не сприймають завдання як бажане, не відчувають необхідності в його виконанні.
Таким чином, педагогічно організована праця дітей має величезні можливості для їх громадянсько-патріотичного виховання. У трудовій діяльності створюються великі можливості для розвитку в дітей цілеспрямованості, наполегливості, волі, вищих людських почуттів і кращих моральних якостей. Проте цілком очевидно, що ці можливості можна використати по-різному, залежно від того, наскільки педагог знає розвиваючі можливості праці і володіє вміннями реалізувати їх у повсякденній педагогічній роботі.
Розділ 2. Експериментально-дослідницька робота у патріотичному вихованні молодших школярів
2.1 Методика організації експерименту
Розвивальний характер трудової політехнічної підготовки в навчально-виховному процесі школи передбачає розвиток патріотизму молодших школярів, їх національне виховання у праці. Такий комплексний підхід до визначення мети трудового навчання вимагає від учителя під час підготовки і проведення кожного заняття чітко усвідомити, в чому буде виявлятися ріст кожного учня в національному розвитку і які загальнолюдські якості діти здобудуть або закріплять у процесі і результаті трудової діяльності.
Предметно-практична діяльність, покладена в основу трудового навчання, у своєму психолого-педагогічному механізмі має найбільш помітний серед інших дисциплін розвивальний потенціал стосовно дітей молодшого шкільного віку. Саме практична діяльність дозволяє дитині «перекладати» складні абстрактні дії із внутрішнього (невідомого) плану в зовнішній (видимий), роблячи їх більш зрозумілими. Звичайно, подібне значення не може бути притаманне будь-якій ручній праці. Якщо на перший план ставиться оволодіння тільки практичними прийомами і технологіями, то результатом буде засвоєння навичок, а не розвиток особистості. Ручні уміння та навички, хоча і займають важливе місце в трудовому навчанні, можуть виступати як засоби, а не як основна мета навчання, особливо, у молодшому шкільному віці. Ручна конструктивна праця є передусім засобом розвитку сфери відчуттів, розуму, творчих сил, естетичного смаку, а також патріотичних якостей особистості молодшого школяра.