Над двома типами прогімназій організується гімназія знов-таки двох типів - реальна й класична.
Освіту в реальних гімназіях Пирогов призначає для задоволення практичних потреб виробничо-технічного життя. Ті, хто закінчили реальні гімназії, за планом Пирогова , одержать доступ або безпосередньо до практичної діяльності, або у вищі, але спеціальні навчальні заклади, а не в університет.
Надаючи виняткового значення у вихованні учнів науці й науковій освіті, Пирогов враховував роль й інших спеціальних виховних впливів на учнів. І майже в кожній статті його ми знаходимо глибокі, оригінальні думки, поради й практичні вказівки в цьому напрямку.
Головне у виховній роботі, чому Пирогов надає вирішального значення, це наміри, життєві цілі й завдання, які ставлять собі вихователі в родині й у школі, узгодженість родини , школи, суспільства й держави в цих намаганнях.
Пирогов дав ряд найцінніших порад до методики виховної роботи. Обрані ним питання й характер їхнього вирішення вводять учителів у найбільш важливі й вирішальні сторони виховної роботи в школі.
На місце розрізнених, неорганізованих впливів на учнів з боку адміністрації шкіл (директори й інспектори) і наглядачів Пирогов висунув у якості основної виховної сили колективну роботу вчителів або, як він їх називає, наставників, об'єднаних у педагогічні ради середніх навчальних закладів. У такий спосіб одноособова, часто випадкова й довільна дія вчителів одержувала не тільки єдність, але й природно більшу різнобічність і глибину впливів на учнів.
Постанови педагогічних рад здобували в очах учнів більший авторитет, більшу силу. “Досвід доводить, - пише Пирогов, - що висновки й постанови педагогічної ради незрівнянно більше користуються довірою між учнями, чим рішення однієї особи, чи буде воно другорядним у закладі, як учителі або наглядачі, - або головне, як директор”(3).
Пирогов був стурбований розвитком у вчителів уважного, чуйного відношення до учнів. Він жадав від учителів “під час обговорення кожного вчинку” не формально юридичного відношення до учнів, а “добре вникнути в ті обставини”, якими викликається поведінка учня. У цих цілях Пирогов пропонував вихователям завести в себе кишенькові журнали, у яких би вони відзначали, з належними подробицями й тільки для себе, всі помічені ними вчинки учнів, їхній напрям думок і т.д.
Вимогами такого роду Пирогов ставив перед учителями складне й важке, але в той самий час основне завдання в мистецтві виховання - вивчати своїх учнів й індивідуалізувати виховні впливи на учнів
За справедливістю й одностайним визнанням Пирогов увійшов в історію російської культури не тільки як видатний геніальний учений- анатом і талановитий лікар-хірург, але і як класик оригінальної передової російської педагогічної думки. І можна бути впевненим у тім, що справжні заслуги Пирогова перед культурою нашої країни й значимість його педагогічних ідей і педагогічної діяльності будуть ще довго знаходити високу оцінку й викликати глибоку повагу з боку всіх людей.
Список використаної літератури
1. Егоров С.Ф. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России. - М.: Просвещение, 1986.
2. История дошкольной педагогіки / сост. Н.Б, Мчелидзе и др. – М., 1987, С. 135-150.
3. История педагогики / под ред.. М.Ф. Шабаева – М,, 1981, С. 153-155.
4. Красновский А.А. Педагогические идеи Н.И. Пирогова. - М.: Учпедгиз, 1949.
5. Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики. -М.: Просвещение, 1982.
6. Педагогіка: навч. пос./ за ред. М. М. Фіцули.- К., 2001.
7. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1985.
8. Пирогов М.І. Вибрані педагогічні твори. - М.: Педагогіка, 1985. -C. 143-144.
9. Пирогов Н.И. Задачи учителя в школе // Антология педагогической мьісли УССР / Сост. Н. П. Калениченко. – М., 1988.
10. Христоматія з історії зарубіжної педагогіки // укл. А.І. Піскунов. – м. , 1981.