У букварний період навчання дітей грамоти уроки читання проводяться за підручником „Буквар”, в якому букви розташовані на сторінках з урахуванням частотності їх в українському усному мовленні, а на уроках письма цей принцип інколи порушується, оскільки дітям іноді треба писати складні за своєю будовою букви раніше, ніж прості. Отже, навчання письма відбувається паралельно з навчанням читати, бо учні, вивчивши той чи інший звук і друковану літеру, на наступному уроці того ж дня вчаться писати прописну.
Навчання письма – це спеціально відведений час для вироблення графічних навичок. Якщо в добукварний період діти писали елементи букв, то в букварний – малі та великі букви, буквосполучення, слова і речення. Якщо мала та велика букви повністю збігаються за конфігурацією, школярі вчаться писати їх на одному уроці.
Мусимо констатувати, що генетичний метод при навчанні письму порушується свідомо. Наприклад, діти пишуть букву а, а ця буква належить до ІІІ групи, потім пишемо Ш (І група), о (III група), пізніше ц (І група) і т. д. Цей недолік, однак, ніяк не можна виправити, бо письмо спирається на уроки читання, а зміст сторінки букваря зумовлений віковими і психологічними особливостями дітей та принципом побудови підручника.
Можна припустити, що це негативно відіб’ється на якостях письма учнів. Щоб цього не відбулося, вчителеві потрібно дотримуватись окремих правил, а саме:
1) перед написанням букви застосовувати проведення підготовчих вправ, які сприятимуть розвитку в дітей кисті руки, пальців і передпліччя, правильного проведення штриха;
2) перш ніж написати букву на дошці, доцільно розглянути її на демонстраційній картці, усно розібрати елементи;
3) пишучи на дошці, чітко коментувати письмо;
4) необхідно самому готуватись до письма на класній дошці, особливо перед написанням складних за формою букв;
5) не перевантажувати дітей під час письма. На початку букварного періоду діти мусять писати 4 – 5 рядків, а у кінці – до 8 рядків за урок;
6) письмові вправи доцільно чергувати з усною роботою на уроці;
7) систематично контролювати позу дітей за партою, положення зошита на парті, як школярі тримають ручку. Плакат „Сиди правильно при письмі” має висіти в першому класі постійно;
8) зразки письма букв, що дає вчитель на дошці чи в зошиті, повинні відповідати зразкам, які рекомендуються „Методикою...” або подані в зошитах з друкованою основою.
Слід зазначити, що в навчанні письма треба вбачати не тільки технічну сторону. Навчання письма – це складна частина навчання грамоти, бо поряд з графічними навичками діти набувають також навичок орфографії. А це вимагає від учителя розуміння основних закономірностей і особливостей цього процесу, а також високої методичної підготовки.
У букварний період вчитель привчає дітей дотримуватись певного нахилу, розміщувати букви у словах, слова в рядку. Першокласники вчаться писати букви на однаковій відстані одна від одної, між словами в реченні робити проміжок завширшки в одну букву.
Усі малі букви українського алфавіту поділяються на шість груп:
до першої групи належать букви, які складаються з похилої палички з закругленням унизу та окремих допоміжних елементів: і, ї, й, й, ш, ц, щ, ч, л, м, я;
до другої — букви, які в своїй основі мають пряму паличку, паличку з закругленням вгорі, вгорі та внизу, а також додаткові елементи: г, п, т, р, н, ґ;
до третьої — букви, які в своєму складі мають овал і допоміжні елементи: о, а, б, ю, ф;
до четвертої — в основі яких е напівовали: с, є, х, ж, е та російські букви э, ё;
в основі п’ятої групи букв є подовжена з петлею: у, д, в, з;
до шостої групи належить ь та російські букви ъ, э.
Усі великі літери алфавіту, залежно від подібності елементів та враховуючи ступінь труднощів написання їх, ми поділяємо на п’ять груп:
першу групу становлять букви, що складаються з подовженої палички з закругленням внизу: Й, Ш, Ц, Щ, Ч;
в основі написання букв другої групи лежить подовжена з закругленням вліво: І, Ї, Г, П, Т, У, Р, Ґ;
до третьої групи належать Л, М, А, Я;
до четвертої – букви, в основі яких є овал та півовал: С, Є, X, Ж, О, Ю; Ф, З, Е та російські букви Э, Ё;
п’яту групу становлять букви Н, К, Б, В, Д.
Таким чином, ми поділили букви на групи за подібністю їх елементів, що, безумовно, допомагає ґрунтовно засвоїти написання букв кожної групи і чітко визначити відмінності однієї від іншої.
Звичайно дехто з учителів при вивченні написання букви старається якомога більше написати рядків цієї букви, але не сполучає її зразу з іншими в складі чи слові. Це негативно впливає на каліграфічне письмо, тому що існує відрив від практики. Окремі вчителі при вивченні букв забувають за основні елементи, не звертають уваги на вдосконалення навичок письма основних елементів, а це в багатьох випадках спотворює нову вивчену букву, особливо коли вчитель сподівається на уже сталі навички письма дітей. К.Д. Ушинський зазначав, що поганий учитель швидко біжить вперед, не помічаючи, що розгубив свою поклажу. Хороший – весь час повторює.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ПИСЬМА ШЕСТИРІЧНИХ УЧНІВ.
Протягом першого року навчання учнів мають сформуватися навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита у його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їх між собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз).
Таким чином, процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.
Вчитель, який навчає шестирічних школярів, повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість дрібних м’язів кисті руки, слабка рухливість їх, недосконала регуляція окремих рухів, низька витривалість до навантажень є причиною більш повільного і менш стійкого письма у шестирічних дітей порівняно з семирічними. Окрему складність для шестиліток становить і сам аналіз графічної поелементної будови літери, що виявляється в недописуванні окремих елементів або додаванні зайвих, у графічному спотворенні букви в результаті неправильної аналогії з іншими. Частіше, ніж у семирічних школярів, трапляються випадки дзеркального зображення літер.
У період навчання грамоти стійкими також можуть бути помилки фонетико-графічного характеру – на пропуск, заміну і перестановку букв у словах, пов’язані з недостатньою увагою до звукового і звукобуквеного аналізів.
Навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До них належать вміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіх їх елементів; з’єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи в графічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад звукобуквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуванням розрізної азбуки, що є для дитини також однією з форм письма — графічного зображення складу, слова.
Робота над звуковою структурою слова у зіставленні з графічною (перекодування звукових одиниць мови у графічні знаки) має бути складовою частиною всіх без винятку уроків письма в період навчання грамоти. Ця робота є, по суті, продовженням тієї, що була розпочата на уроці читання, присвяченого тій чи іншій букві.
Як і в процесі оволодіння початковою навичкою читання, на уроках письма (після того як діти засвоять рукописну форму нової літери) основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звука з голосним.
Складовий принцип української графіки має стати в основі формування графічної навички, що забезпечить не тільки каліграфічне, а й грамотне письмо.
Програма з навчання грамоти передбачає деяке відставання у виробленні в шестирічних першокласників графічних навичок письма, які вимагають більшої затрати відповідних м’язових, фізичних зусиль порівняно з навичкою читання. Тому вчитель не повинен форсувати швидкість письма, не прагнути забезпечити синхронність в оволодінні тією чи іншою буквою на уроках читання і письма, як це має місце переважно в роботі з семирічними першокласниками.
У формуванні графічної навички письма спостерігаються такі технічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику – Зошиті з письма:
а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмінням тримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістря ручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурів фігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лініями, проведення прямих, ламаних і кривих ліній);
б) засвоєння основних елементів літер: короткої і довгої прямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівого і правого півовалів, овалу;
в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів, опрацьованих у підготовчий період;
г) засвоєння правил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів;
д) відпрацювання плавного, ритмічного письма.
З 35хв уроку з шестирічними учнями на суто графічні вправи відводиться від 15 до 20 хв. Тільки під кінець навчального року на письмо може витрачатися близько 25хв уроку. За цей час шестирічні учні можуть зображати на сторінці зошита 60—75 графічних знаків.