Шум і вібрація
Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ЕОМ, мають відповідати вимогам СН 3223–85, ГОСТ12.1.003–83, ГР 2411–81.
Устаткування, що становить джерело шуму (принтери тощо), слід розташовувати поза приміщеннями для роботи.
Для забезпечення допустимих рівнів шуму на робочих місцях слід застосовувати засоби звукопоглинання, вибір яких має обґрунтовуватись спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.
Під час виконання робіт з ЕОМ у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях мають не перевищувати допустимі відповідно до СН 3044–84, ГОСТ 12.1.012–90.
Електромагнітні випромінювання
Значення напруженості електростатичного поля на робочих місцях (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) мають не перевищувати гранично допустимих за ГОСТ 12.1. 045–84, СН 175 -77.
Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях мають відповідати нормативним значенням.
Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень відповідно до (СН 4088–86, ГОСТ 2.1.005–88).
Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання має не перевищувати допустимих значень відповідно до СН 4557–88.
Обладнання і організація робочого місця
Обладнання і організація робочого місця працюючих з ЕОМ мають забезпечувати відповідність конструкцій всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності (ГОСТ 12 2 032–78, ГОСТ 22 269–76, ГОСТ 21 839–76).
Робочі місця слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природне світло падало збоку переважно зліва.
При розміщенні робочих столів слід дотримувати такі відстані: між бічними поверхнями комп’ютерів – 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного до екрана іншого комп’ютера – 2,5 м.
Конструкція робочого столу має забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів.
Висота робочої поверхні робочого столу має регулюватися в межах 680–800 мм, а ширина і глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри 600–400 мм, глибина – 800–1000 мм).
Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм.
Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400–500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння – до 15° вперед і до 5° назад. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260 – 400 мм.
Для зниження статичного напруження м’язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не менше ніж 250 мм, завширшки 50–70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230–260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350–500 мм.
Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»
Висновки
У даній роботі проведено аналіз літературних джерел, наукових праць, статей з питання використання комп’ютерних моделей при викладанні фізики.
На основі цього розглянуто психолого-педагогічні аспекти ефективного використання комп’ютерного моделювання при викладанні фізики. Вивчення геометричної оптики на основі використання навчальних комп’ютерних моделей дає змогу підвищити інтерес учнів до цього матеріалу, стимулювати розвиток пізнавальної активності і творчого мислення, формувати в учнів уявлення про комп’ютер як ефективний засіб пізнання закономірностей і явищ мікросвіту.
Також розроблено методичні рекомендацій, щодо використання комп’ютерного моделювання. Адже при поясненні багатьох явищ не можливо на дошці показати динамічну зміну процесів, і в цьому випадку комп’ютерна модель зіграє для вчителя важливу допоміжну роль.
Аналіз показує, що комп’ютеризація уроків фізики виразилася в покращенні світоглядної спрямованості, підвищенні наукового рівня викладання, активізації пізнавальної діяльності учнів.
Слід підкреслити, що всі три напрямки тісно взаємозалежні. Так, посилення світоглядної спрямованості змісту одночасно підвищує науковий рівень. Вплив на світогляд школярів не може бути забезпечений без науково обґрунтованої системи завдань, які активізують інтелектуальні, емоційні, практичні напрямки навчальної діяльності. Проте слід врахувати, що навчальну діяльність учнів активізує лише та система завдань, яка охоплює всі етапи пізнання (спостереження, аналіз зібраних фактів, побудова гіпотез, їх перевірка і переведення в теорію, усвідомлення форм і прийомів мислення), тобто система, створена на чітких науково-методичних принципах.
1. Впровадження комп’ютеризації навчання в процес навчання фізики має сприяти оновленню змісту фізичної освіти, залучення педагогів до розроблення варіативних навчальних підручників, пошуку програм, створенню різнорівневих методів і прийомів навчання.
2. Аналіз методологічної, психолого-педагогічної, методичної літератури дозволив визначити, що позитивний ефект в процесі впровадження дистанційного навчання фізики досягається за умов:
• поваги до учня як до особистості;
• врахування емоційного впливу навчального матеріалу на особистість учня;
• такої організації навчального процесу, за якої учневі надається можливість вибрати форму виконання завдань, спосіб навчальної роботи, а обдарованим учням ще й обсяг матеріалу;
• такої оцінки учня, що випливає з суб'єктної діяльності, на що й спрямовано нині весь навчальний процес.
3. З'ясувавши мотиви впровадження комп’ютерних технологій в процес навчання фізики, можна зробити висновки, що вони:
– значно розширили можливості подання навчальної інформації;
– дозволяють підсилити мотивацію навчання;
– активно зацікавлюють учнів до навчання;
– дозволяють якісно змінити контроль за діяльністю учнів;
– сприяють формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності
4 Запропоновано навчальну демонстраційну комп’ютерну програму з розділу «Геометрична оптика».
На нашу думку, використання розроблених демонстрацій сприятиме інтенсифікації навчального процесу, підвищенню зацікавленості учнів до вивчення фізики та урізноманітненню уроку, що призведе до кращого засвоєння знань з даного розділу.
Вони допоможуть учням зрозуміти суть оптичних явищ і процесів, оволодіти способами і технікою найпростіших вимірювань, а також дають змогу ознайомитися з практичним використанням фізичних закономірностей.
Список використаних джерел
1. Александров Г.Н. Программированное обучение и новые информационные технологии обучения // Информатика и образование. -1993. – №5. – с. 7–19.
2. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности: Метод. пособие. – М.: Высшая школа, 1981. с. 167 – 182.
3. Бігун М.І. Використання елементів комп’ютерного моделювання при вивченні фізики // Освіта. – 2003. – 23–30 липн. (№34). – с. 5.
4. Борбат О.М., Смолянець В.В. Методика викладання оптики. Посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1978. – 110 с.
5. Бугайов О.І., Головко М.В., Коваль В.С. Програмно-методичний комплекс «Фізика-8» // Фізика. – 2004. – №27. – с. 2–7.
6. Буров В.А. Демонстрационный эксперимент по физике в средней школе. – М.: Просвещение. – 1979. – 147 – 179 с.
7. Буров В.А. Демонстрационный эксперимент по физике в средней школе. – М.: Просвещение. – 1979. – 179 с.
8. Викладання фізики в школі. За ред. Коршака Є. В. – К. Радянська школа, 1986. – с. 68 – 84.
9. Викладання фізики в школі. За ред. Коршака Є. В. – К.: Радянська школа, 1986. – с. 168 – 184.
10. Вища освіта України. – Комп’ютеризація шкільної освіти: переваги та сфери ризику. – №4. – 2004. – с. 77.
11. Волинський В.П. Використання відеоінформації як засобу навчання // Педагогіка і психологія. – 1995. – №3 (8). – С. 73–76.
12. Волинський В.П., Жук Ю.О. Використання графопроектора в поєднанні з іншими засобами навчання // Педагогіка і психологія. – 1999. – №2. – с. 39–42.
13. Волинський В.П., Коршак Є. В., Сердюк А.В. Технічні засоби навчання фізики в школі. – К.: Радянська школа, 1977. – 128 с.
14. Галковська Т. У тенетах мережі // Дзеркало тижня. – 2002. – 17 серпня.
15. Гершунский Б.С. Философия образования XXIвека (В поисках практико-ориентированньїх образовательных концепций). – М., 1998. – С. 306.
16. Голубєва Г.Р. Сучасний урок: Фрагмент уроку в 8 (11) класі. Тема «Лінзи». // Фізика в школах України: Науково-методичний журнал. – №8 (12) 04.2004 р. с. 12–14.
17. Гончаренко С.У. Методика навчання фізики в середній школі. – К. Радянська школа, 1974. – с. 95–114.
18. Городецький К., Людвіковський А. Тести з фізики: оптичні прилади (Л.М. Хольвінська, переклад з польської). – №34 – К.: Бібліотека «Першого вересня» – 2000.
19. Гуржій А.М., Орлова І. В., Шут М. 1., Самсонов В.В. Засоби навчання загальноосвітніх навчальних закладів (теоретико-методологічні основи): Навчальний посібник. – К.: НМЦ засобів навчання, 2001. – 95 с.
20. Данилюк Р. Використання комп’ютерних моделей у шкільному курсі фізики // Фізика. – 2004. – Жовт. (№30). – с. 1–2.
21. Др. Гоjко Димић, Душан Илић, Jездемир Томић. Физика за VIII разред основне школе. – Четврто издање. – Београд: Завод за уцбенике и наставна средства Србиjе, 1972. – 192 с.
22. Желюк О., «Засоби НІТ у навчальному фізичному експерименті», – Фізика, – 2001 р., №9.
23. Желюк О.М., «Компютерна техніка в навчальному курсі фізики»., Метод. рекомендації., – Рівне, РДПУ, 1994 р.
24. Засекін Д.О. Використання комплексів аудіовізуальних засобів навчання на уроках фізики в середній школі // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – К.:НПУ, 2003. – Випуск LІІІ (53). – 421 с.