1. Сім'я та домашнє оточення.
2. Ознайомлення з містом.
3. Ознайомлення з природою.
4. Спостереження за небом. Ознайомлення з кольорами.
Як свідчать дані анкети, серед 1810 учнів, що тільки-но прийшли до школи, 13% хлопчиків і 11% дівчаток не знали, скільки поверхів у будинку, де вони мешкають; 8% хлопчиків не знали вулиці, на якій проживають; 18% хлопчиків і 24% дівчаток жодного разу не були в лісі; 2% хлопчиків і 3% дівчаток не знали, звідки беруться хліб, молоко та ін. Більшість дітей не орієнтувались у кольорах і не могли розповісти про свою сім'ю. Діти, які прийшли до шкіл з дитячих садків, виявилися більш розвиненими. Краще вчилися.
Такі дослідження, на думку Н.Лубенець, доводили необхідність наступності у роботі закладів дошкільної та початкової освіти [ 13].
У дошкільних виховних закладах та загальноосвітніх школах трьох ступенів здійснюється загальноосвітня підготовка за освітніми програмами чотирьох рівнів.
У системі дитсадків реалізуються програмні завдання першого рівня. Зміст визначається переліком предметів, які забезпечують основу для повноцінного розвитку дітей, їхні орієнтації у навчальних та загальнолюдських цінностей, вироблення необхідних умінь та навичок для подальшого навчання. Програми другого рівня забезпечують оволодіння дітьми читанням, письмом, лічбою, формують засади морально-естетичного і фізичного розвитку, трудової підготовки. Ці програми реалізуються у початковій школі. Власне, у початкових класах завершується виховання на емоційно-підсвідомому рівні, який набагато сильніший від раціонального. В основному воно здійснюється шляхом опанування предметів гуманітарного та мистецького циклів.
В цей важливий період учитель спільно з батьками має визначити природні здібності дитини, щоб розпочати науково обгрунтовану підготовку до оволодіння знаннями, що знадобляться для майбутньої професії.
При розгляді навчання дітей за програмами першого та другого рівнів пошук оптимальних шляхів та заходів щодо наступності у їх вихованні між дошкільною і шкільною ланкою набуває особливої актуальності. Це пояснюється значним зростанням ролі суспільного виховання, бо сучасна школа вимагає від першокласників більш складних форм розумової, аналітико-синтетичної діяльності, більш високого рівня розвитку морально-вольових якостей, працелюбства, працездатності.
В Законі „Про освіту" та Державній національній програмі „Освіта" підкреслюється, що саме наступність дитячого садка і школи одна з необхідних умов безперервної освіти, яка певною мірою має забезпечувати єдність, взаємозв'язок мети, змісту, методів, способів, організаційних форм навчання і виховання, з урахуванням вікових особливостей дітей.
Початкова школа, як наголошує О.Я.Савченко, „повинна дуже точно і повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому та методичному плані, а й у плані формування особистісних якостей дітей, їх вольової сфери" [14].
Одним із найцінніших досягнень нашої системи дошкільної освіти є налагоджена й чітка підготовка дітей до навчання в школі, яка будується на основі специфічних для дошкільного віку видах діяльності (ігровій, музичній тощо) з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей. Саме в дошкільному закладі створюються умови для активної діяльності дітей, співпраці, співпереживання, взаємодії; відбувається індивідуальний розвиток дитячої особистості та її соціалізація — тобто включення у систему особистісних і громадських відносин, усвідомлення себе людиною, громадянином. Сучасний дошкільний заклад, водночас, забезпечує розвивальну, діяльнісну функції навчання, а творчі педагогічні колективи успішно здійснюють особистісно орієнтований підхід.
Неабияке значення в процесі навчання маленьких дітей має мотивація, для якої дошкільний заклад використовує ігрові моменти, зацікавленість у позитивній оцінці (судженні дорослого), наочність, проблемні ситуації тощо. Доведено, що цілеспрямована робота з підготовки дітей до навчання в школі, яка здійснюється в старшій та підготовчій до школи групах дошкільного закладу, сприяє значному розвитку м'язів руки дитини, її окоміру, формує вміння співробітничати в групі й колективі, а також розвиває здатність до саморегуляції. Водночас треба зважити, що останніми роками спостерігається різке зменшення кількості дітей, ще відвідують дошкільні заклади, а, отже, можна очікувати, що багато першокласників-шестиліток прийдуть до школи непідготовленими.
Ось чому нам необхідно уважно придивитися до досвіду організації дошкільної освіти за рубежем, де основним призначенням дошкільних закладів вважається підготовка дітей до школи, а сама підготовка до шкільного навчання розглядається як завдання великого соціального значення, що може бути вирішене тільки в тісному контакті сім'ї, дошкільного закладу та школи. Головними проблемами наступності між дошкільним закладом і початковою школою вважаються: своєчасне усунення психофізичних недоліків у розвитку дітей та подолання організаційно-педагогічних бар'єрів, що виникають у 1 класі. На дитсадок покладається завдання не тільки підготувати дитину до оволодіння навичками письма лічби, читання, а й дати дітям рівні можливості для старту в шкільному навчанні.
В цьому плані цікавим і корисним, на нашу думку, є досвід Франції, яка вже наприкінці шістдесятих років здійснила позитивні кроки до наступності навчання, а саме: запровадила єдиний організаційно-педагогічний режим для старших груп дитячих садків і початкових шкіл; встановила однаков) кількість навчальних годин на тиждень; запровадила єдиний вільний від уроків день, що дало змогу рівномірніше дозувати навчальне навантаження дітей та учнів. Однаково було розподілено навчальний час: 15 год на фундаментальні дисципліни, 6 год — на розвивальні предмети, 6 год — на фізкультуру і спорт.
У досвіді багатьох країн є обов'язковим відвідування дітьми підготовчих класів. Запроваджується диференційований підхід, що виявляється у зниженні вікового цензу при вступі до школи для здібних дітей і, навпаки, залишенні на додатковий курс навчання менш здібних і розвинених дітей. Проблема "неадап-тованих" дітей знайшла своє вирішення у створенні спеціальних класів, призначенням яких стало полегшення цим дітям переходу до підготовчого класу за допомогою цілеспрямованого педагогічного впливу.
Отже, дошкільна освіта є першою ланкою в системі неперервної освіти, але сьогодні вона перебуває в стані реформування, в ході якого створюються нові типи закладів.
2.2 Результати експериментальних досліджень і їх ефективність
Найбільш вдалим, на наш погляд, є новий тип закладу, який виник останнім часом і відомий під назвою навчально-виховний комплекс (НВК). Це навчально-виховне об'єднання, в структурі якого поєднані дитячий садок, школа І ступеня, школа II—III ступенів або гімназія. Такі заклади створені майже в усіх містах України. Головна причина цього — вивільнення приміщень дитячих садків, що були закриті внаслідок їх нерентабельності. Враховуючи відсутність відповідної нормативної бази, на цьому шляху ці заклади спіткала різна доля: є приклади, коли вони проіснували не більше року, після чого дошкільна ланка переставала функціонувати, а приміщення дитячого садка надалі використовувалося під початкову школу.
Водночас маємо приклади утворення стійких об'єднань, які успішно працюють і довели, що НВК „Школа-дитячий садок" дає змогу не тільки раціонально використовувати існуючі дитячі садки, а й встановити справжню наступність, інтеграцію і диференціацію у навчально-виховній роботі з дошкільниками і молодшими школярами; зміцнити педагогічні колективи, підвищити їх роль; створити оптимальні умови для взаємодії з сім'єю, навколишнім середовищем, забезпечити цілісність і безперервність навчально-виховного процесу. В умовах НВК „Школа-дитячий садок" успішно здійснюється наступність між дошкільною та шкільною ланками, що значно полегшує період адаптації першокласників до нових умов. Так, дослідження, зокрема В.Г.Кузя, довели, що першокласники, які виховувалися в НВК „Школа-дитячий садок", мають найнижчий показник тривожності (10%), тим часом як найвища тривожність (75%) спостерігається у дітей шестилітнього віку, що виховувалися вдома; середній показник тривожності вихованців окремих дошкільних закладів дорівнює 44,4%.
На прикладі діяльності навчально-виховних комплексів „Школа-дитячий садок" м. Харкова ми переконалися, що об'єднання дитячого садка й початкової школи порівняно з діючими окремо структурами має переваги, які можна визначити так. По-перше, скорочення термінів адаптації першокласників. Цьому сприяють режим, сприятливий психологічний мікроклімат дошкільною закладу: звичність обстановки, знайомий дитячий колектив. Від того, як минатиме цей, один із суттєвих переломних періодів в житті дитини, багато в чому залежить емоційний стан, працездатність, стан здоров'я, успішність навчання не тільки в початковій школі, а й у наступні роки. По-друге, можливість відстеження індивідуального розвитку кожної дитини протягом тривалого часу і можливість створення для неї найсприятливіших умов. По-третє, можливість коригування Навчальних програм, створення „наскрізних" програм та методик навчання дітей з урахуванням вікових особливостей кожного періоду.
Все це дає нам розуміння того, що навчально-виховні комплекси „Школа-дитячий садок" потребують уваги з метою унормування юридичного статусу цього типу закладу, бо їм належить значна роль в організації підготовки дітей до шкільного навчання.
Щоб контакти між дитячими садками і школами принесли реальну користь, важливо додержувати певних умов: співробітництво між дитячим садком і школою має бути довготривалим і нерозривним, робота - плановою і системною, завдання - комплексними. Основа співробітництва ~ розгорнутий перспективний план спільної роботи, у якому чітко сформульовані головні цілі, визначений зміст роботи з різних напрямків і обумовлені конкретні її форми, а також строки виконання усіх пунктів.