Сьогодні "вчитель " — плюшеве ведмежатко. Воно сидить біля дошки, навпроти "учні" — зайчик і лисичка.
"Починаємо урок, — каже Петрик голосом ведмедика. — Розкажіть мені віршик ".
Мама допомагає зайчику підняти лапку. Петрик дивується: "Чому ти не розказуєш? "
"Я підняв лапку. Це означає, що я вас попросив: учителю, викличте, будь ласка, мене, я хочу розказати віршик".
Петрик киває: "Розказуй, зайчику ".
У цій грі мама демонструє синові зразок поведінки учня. Він хоче щось сказати, але чекає, поки його викличуть і тільки піднімає руку. Він з повагою звертається до вчителя. Наступного разу, коли роль учителя візьме на себе мама, Петрик — уже в ролі учня — намагатиметься поводитись так само [5, с.54].
Отже, як бачимо емоційно-вольова підготовка дитини до навчання у школі є одним з найважливіших завдань дошкільного виховання та навчання. Для виконання даного завдання можна використовувати рольові ігри, створювати виховні ситуації і найголовніше — самому бути зразком поведінки в різних ситуаціях.
1.2.3 Розумова готовність до навчання у школі
Інтелектуальна готовність дитини до шкільного навчання, за А.С.Виготським, залежить не стільки від обсягу знань, скільки від рівня розвитку мислення.
Розв'язання багатьох інтелектуальних завдань під час шкільного навчання потребує образного мислення учня, яке формується й розвивається на основі засвоєних ним узагальнених знань про предмети, явища та події навколишнього світу [8, с.4].
Значення інтелектуальної готовності дітей до школи обумовлено провідним видом діяльності школяра — навчанням, що вимагає від дітей напруженої розумової праці, активізації розумових здібностей та пізнавальної діяльності [6, сі95].
Внаслідок різноманітних причин як біологічних, так і соціального змісту, психічний, насамперед розумовий розвиток дітей відбувається з різною швидкістю. Більшість (близько 65%) розвивається приблизно в однаковому темпі. Саме він розглядається як нормальний, тобто такий, що відповідає паспортному (хронологічному) віку дітей. 20% більшою чи меншою мірою випереджають цей темп, а 15—20%, навпаки, відстають від нього [4, с.62].
Розумова готовність дитини до навчання у школі, насамперед, виявляється в загальному рівні її розумового розвитку, а також у рівні володіння вміннями і навичками, які допоможуть їй вивчати ті чи інші предмети. В зв'язку з цим, розумову готовність доцільно простежити у трьох напрямках, визначаючи: 1) загальну обізнаність дитини з навколишнім світом, елементи її світогляду; 2) рівень розвитку пізнавальної діяльності дитини і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); 3) наявність передумов для формування учбових умінь і загалом учбової діяльності.
Знання дитини про навколишній світ, її світоглядні уявлення виявляються у тому, що вона знає про своє найближче оточення: членів родини, себе, свою вулицю, село, місто; людей, їхню працю, звичаї, свята; явища природи [14, с.59]. Знання про навколишній світ і найпростіші закономірності в ньому:
про предмети першої необхідності (продукти, одяг, взуття, меблі, іграшки тощо);
предмети трудової діяльності людей (знаряддя праці, професії, продукція);
назви населених пунктів (країн, міст, сіл, вулиць, площ);
про предмети і явища живої та неживої природи (рослини, тварини, зміни пір року, погоду);
громадсько-політичні події (війна, мир, свята та ін.);
відносини між людьми (поняття добра і зла) [9, с.З].
Цей багаж знань являє собою необхідну основу , на базі якої розпочинає організовувати свою роботу вчитель [6, сі95].
Ступінь обізнаності дитини, її світоглядні уявлення найзручніше з'ясовувати в умовах бесіди. Дитині ставлять запитання про її домашню адресу, ім'я та прізвище, про те як звати тата, маму, бабусю, дідуся, де і ким вони працюють, що роблять; які ще, крім рідного, вона знає міста, в якій країні живе. Для того, щоб скласти повніше уявлення про ступінь обізнаності конкретної дитини, можна запитати, які вона знає пори року, місяці, в якому порядку вони йдуть; які є дні тижня, свята; про види транспорту, диких і свійських тварин; чи знає дитина, звідки береться зерно, борошно, з чого печуть хліб, шиють одяг, виготовляють меблі; які в неї улюблені казки, книжки, ігри [14, с.59-60]. Стан розумової готовності дитини до навчання перевіряється також методом завдань. Наприклад, щоб дістати уявлення про знання дитиною навколишнього світу, їй пропонують назвати предмети, які люди одягають, взувають, якими користуються під час праці, їжі, гри, відпочинку, а потім назвати предмети кожної групи узагальненим словом: одяг, взуття, меблі, посуд та інше [9, с. З].
Найчастіше вдається виявити такі відмінності у ступені обізнаності дітей:
У дитини чіткі, змістовні уявлення, вона вільно і правильно їх висловлює;
Дитина має деякі уявлення, але висловлює їх досить бідно;
У дитини збіднений запас уявлення (фрагментарні, не зв'язані), вона має значні труднощі під час висловлювання.
Рівень розвитку пізнавальної діяльності, що є наступним показником розумової готовності, можна визначити за допомогою системи відповідних завдань, які пропонуються дітям індивідуально. Для визначення рівня розвитку сприймання, спостережливості зручно використовувати набори предметів, відмінних за довжиною (смужки), висотою (брусочки),шириною стрічки), геометричних фігур, кольорів; плани і схеми для конструювання (завдання на правильне розташування меблів у кімнаті, складання картинки з частинок, знаходження виходу у лабіринті) та інше [14, с.64].
Процеси мислення і мовлення нерозривно пов'язані між собою. Рівень оволодіння мовленням — показник розумових здібностей і загального психічного стану дитини. Отже, це важлива складова готовності її до шкільного навчання. Добре розвинуте мовлення передбачає вміння зв'язно, послідовно і зрозуміло для інших описувати предмет, картину, подію, передавати хід своїх думок, пояснювати те чи інше явище, логічно розмірковувати на задану тему [8, с.5]. Ступінь розвитку зв'язного мовлення у дітей визначають, аналізуючи їхні відповіді під час бесіди або переказування невеликого оповідання, запропонованого вчителем [14, с.64].
Сформувати в дитини творче ставлення до слова допомагають різноманітні дидактичні ігри, в основі яких лежать проблемні мовні ситуації, власні враження та переживання дошкільнят — усе те, що спонукає дитину образно висловлюватися, збагачувати своє мовлення [8, с.4].
Спеціальні початкові знання з мови становлять: уявлення про речення, склад, слово, звук, букву, голосні та приголосні [9, с.4].
Інтелектуальна готовність до школи передбачає наявність передумов для формування учбових умінь і загалом учбової діяльності. Потрібно передбачити завдання, які дають можливість з'ясувати, чи вміє дитина правильно сприймати висловлені дорослим (учителем, вихователем) завдання, інструкцію, правила виконання завдання і діяти відповідним чином [14, 65].
До кінця дошкільного дитинства в умовах систематичного навчання діти повинні володіти основними компонентами навчальної діяльності: вміння сприйняти доступну навчальну задачу, зрозуміти і точно виконати вказівки вихователя, досягти результату в роботі з допомогою вказаних дорослим шляхів її виконання, вміння здійснювати контроль за своїми вчинками, поведінкою, якістю виконання завдань, здатністю критично оцінювати свою роботу і роботу інших дітей [6, с.196].
Психологічною передумовою до успішного засвоєння початкового курсу математики є рівень володіння дитиною математичними уявленнями [14, с.65], здатністю оперувати певними предметно-кількісними відношеннями: вміти порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттями "далі—ближче", "вгорі— внизу", "праворуч—ліворуч", "більше—менше", "довше—коротше", "важче—легше"та ін. У дошкільному віці діти оволодівають поняттями кількості та лічби (6, с.70). Для його з'ясування використовують завдання , що мають показати, чи вміє дитина лічити, до яких меж, чи усвідомлено вона це робить, чи орієнтується в натуральному ряді чисел (знає місце кожного числа, його склад, утворення), чи вміє додавати й віднімати по одному і по два, чи володіє прямою, зворотною, порядковою лічбою, чи вміє розв'язувати і самостійно складати задачі.
Більшість з цих завдань за результатами виконання дають можливість розподілити дітей на три групи:
Діти, в яких є первинні математичні навички, вони правильно виконують завдання і можуть аргументувати, пояснити;
Діти, які правильно виконують завдання, але пояснити хід виконання не можуть;
Діти, які не вміють виконувати завдання.
Розв'язування математичних задач дає можливість виявити рівень розвитку мислення дитини [14, с.65—66].
Шкільне навчання будується на засвоєнні словесно сформульованих правил. Щоб вільно оперувати ними, дитина повинна мати добре розвинуте словесно-логічне мислення, яке базується на наочно-образному мисленні і є його природним продовженням.
Старше дошкільня вживає у своєму мовленні слова різного ступеня узагальнення. Проте це не завжди є свідченням того, що діти справді розуміють відношення між загальним (видовим) і частковим (родовим) поняттями, що є основою логіки. Дослідження з цієї проблеми доводять, що в дітей старшого шкільного віку словесно-логічне мислення розвивається значно краще, якщо поняттєві відношення розкривати їм за допомогою наочних моделей з умовно-символічним значенням. Наприклад, моделюючи відношення між поняттями людина, жінка, чоловік, родове поняття людина можна позначити великим колом, а підпорядковані йому — жінка і чоловік — малими колами, розташованими в середині великого [8, с.4].
В умовах систематичної, цілеспрямованої роботи дитячого садка з розвитку розумового виховання в дітей формуються такі цінні риси розумової діяльності, як здатність до багатостороннього аналізу предметів, уміння застосовувати суспільно вироблених сенсорних зв'язків для обстеження властивостей та якостей предметів і явищ, здатність до елементарного узагальнення на основі виявлених основних зв'язків, залежностей, ознак в предметах та явищах, вміння здійснювати порівняння предметів на основі послідовного виявлення ознак схожості і різниці. В майбутніх школярів розвивається самостійність розумової діяльності: вміння самостійно планувати свою практичну діяльність і реалізація її згідно з планом, вміння поставити просту пізнавальну задачу та розв'язати і застосувати її [6, сі96].