МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
КАФЕДРА МЕТОДИК ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ
Тема:
Позакласна робота на уроках читання
в початковій школі
КУРСОВА РОБОТА
з методики викладання
студентки 21 групи
психолого – педагогічного факультету
спеціальність «Початкове навчання»
спеціалізація «Дошкільне виховання»
Захарової Олени Ігорівни
Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент
Кіндей Леся Григорівна
Кіроваград - 2009
І. ВСТУП
«Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, переживань, є краса і величність, сила і виразність рідного слова. Роль цього засобу в початковій школі, де зустріч з новим явищем навколишнього світу пробуджує в серцях дітей почуття зачудування, неможливо переоцінити».
В.О.Сухомлинський [7,5]
Відродження державності в Україні поставили перед початковою ланкою освіти нові проблеми навчання і виховання. У центрі уваги сучасної національної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності, високі моральні якості. Виплекати таку особистість можливо завдяки новим підходам до викладання літератури в школі, початкової зокрема.
Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самосвідомості, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання – совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.
Зміни в усіх сферах нашого суспільства безпосередньо впливають і на літературну освіту школярів. Інакше бути не може, адже література – це відображене в художньому слові життя людини та суспільства з усіма складнощами та проблемами. А тому читання книжок в системі виховання особливо гостро постало в останні роки. Соціологи, батьки, вчителі відзначають, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання «непродуктивною тратою часу», пропонує процес читання «якось механізувати», надає перевагу екранізованим версіям творів.
Але, дитяча художня книга – це особливий світ, який юнак читає і осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в його життя якомога раніше, тому що вона не замінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності… Одночасно прищеплення учням інтересу до читання. Бажання постійно звертатись до книжок, прагнення навчитися читати їх самостійно, забезпечують не менш важливий аспект навчально-виховного процесу в школі – освітній. Така функціональна багатогранність впливу художньої книжки на учнів потребує кваліфікованого і системного підходу до роботи з нею як у школі, так і в сім’ї. Книжка може і повинна виступати засобом духовного спілкування батьків і дітей не лише молодшого шкільного, а й підліткового, юнацького віку.
Дитяче читання відіграє велику роль у житті дітей, далеко більшу роль ніж у житті дорослих. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам’яті мало не на все життя й впливає на подальший розвиток дітей з книг, які діти читають, вони черпають певне світорозуміння, книги виробляють у них певні норми поведінки.
Вчитися читати і сприймати прочитане потрібно із шкільних літ. Ми виходимо з того, що читання – це діяльність, це активні пошуки істин, які не в готовому вигляді чекають читача.
Складаючи нові підручники з літератури й читання, варто насамперед провести соціологічне дослідження: що дійсно читають діти, що їх хвилює, а що вони внутрішньо заперечують.
Узагальнюючи багатогранний досвід своєї виробничої і культурної діяльності, людина за допомогою книги передає цей досвід наступним поколінням. З книги людина дізнається по великі відкриття і винаходи, про боротьбу людини з природою і завоювання влади над нею. Книга дає не тільки знання, й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої людини.
Книга є джерелом духовного збагачення дитини.
Читання допомагає знайти в книгах тягові явища життя, дати їм оцінку, зіставити із навколишньою дійсністю, прищеплює любов до книги.
Школа і вчитель виховують у дітей любов до книги, до друкованого слова, навчають учнів читати книги, вміло користуватися нею.
ІІ. Розділ І ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ЧИТАННЯ В
ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
1. Методика проведення уроків з позакласного читання
Для учня молодшого шкільного віку спілкування з літературним твором має приносити радість, задоволення. «Книжка повинна стати для кожного вихованця- другом, наставником і мудрим учителем. Я бачив важливе виховне завдання в тому, щоб кожний хлопчик, кожна дівчинка, кінчаючи початкову школу, прагнули залишитися наодинці з книжкою, прагнули до роздумів і міркувань… Це початок самовиховання думок, почуттів, переконань, поглядів. Воно можливе лише за умови, коли книжка входить у життя маленької людини як духовна потреба»? - писав В.О.Сухомлинський.
Ось чому з перших днів перебування дитини в школі значне місце в навчально-виховному процесі посідає робота з дитячою книжкою, уміла організація уроків позакласного читання. Тут не обійтися без науки, і перш за все методичної науки.
Методика навчання читанню – це розділ методики рідної мови, тобто органічна частина науки про те, як найбільш економно, розумно і продуктивно побудувати процес роботи з літературним твором, як прилучити дитину до самостійного спілкування з книжкою.[5,11]
Сучасного молодшого школяра треба навчити не просто читати (розкодовувати текст), а читати книжки, вчити бачити в них співбесідника, навчити «розмовляти» з ними, відгукуватись на їх думки, вчинки. Розібратися у цьому дитині має допомогти вчитель, який добре володіє методикою читання і методикою передачі свого уміння спілкуватись з книжкою дітям.
Яких же умов і методичних настанов має дотримуватись учитель, щоб навчити дитину читати книжки? На нашу думку таких:
1. Виховувати інтерес до книжки треба з першого навчального дня.
2. Матеріалом, об’єктом має бути тільки художня дитяча книжка у типовому оформленні.
3. Роботу з дитячою книжкою проводити один раз на тиждень (20-25 хвилин від уроку навчання грамоти), краще в обумовлений день.
4. Дотримуватись відповідної методичної системи в побудові занять.
5. Вчити думати над книжкою до читання і в процесі читання.
6. Допомогти дитині повноцінно сприйняти літературний твір.
Методично-організаційна структура заняття з дитячою книжкою – це постійна творчість учителя й учнів, це цікаві і нестандартні засоби і форми роботи. Разом з тим, це все-таки структуроване заняття.
Позакласне читання – складова частина шкільного предмета, що іменується читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання. Ця мета продиктована самим життям: «Школярі, які нічого, крім підручника, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями».
Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою.
2. Зміст і завдання позакласного читання. Вимоги програми
Щоб допомогти учням прагнути до спілкування з книгою, необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення таких завдань:
- систематично знайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, її видами, що розкриє перед дитиною світ книги, допоможе визначити коло читання на даний період;
- ознайомити дітей з існуючими доступними їхньому віку видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, що дасть можливість самостійно відповідно, до власних уподобань, знайти потрібну книжку;
- навчити їх вибирати дитячу книгу, тобто ще до читання книжки скласти уявлення про тематику, зміст, призначення дитячого видання;
- виробити у них уміння читати книгу, дотримуючись дидактичних і санітарно-гігієнічних вимог роботи з нею;
- розвивати у дітей уміння самостійно і змістовно проводити дозвілля з допомогою книги.
Ці завдання розв’язуються на уроках позакласного читання і в позаурочний час протягом усіх років навчання учнів у початкових класах.
Формування читацької самостійності, на заданому програмою рівні починається з першого класу. На уроках навчання грамоти відводиться певний час для навчання дітей спілкуватися з книжкою. У другому і наступних класах для позакласного читання виділяються окремі уроки з числа навчальних годин, передбачених для читання. Оскільки вони включені в розклад, їх необхідно вписувати в класний журнал. Значить, термін «позакласне читання» сприймається як умовне позначення різновиду читання. Хоч читання не називається позакласним, значною мірою воно здійснюється на уроках починаючи з першого і закінчуючи четвертим класом. Планує, організовує і проводить його вчитель-класовод.
Розбіжність між сутністю і назвою цього різновиду читання з’явилася нещодавно. Річ у тому, що до сімдесятих років, хоч у програми з мов вносилось позакласне читання, годин для нього навчальним планом не відводилось. Передбачалося, що класовод разом з бібліотекарем організовує позакласне читання дітей. Для їх заохочення до самостійного читання пропонувалось проводити літературні ігри, вікторини, ранки, конкурси тощо. Позакласне читання контролювалось вчителем. Учень звітував перед ним читацьким щоденником, у якому занотовував: прізвище автора, назву твору, про що твір, імена героїв.
Отже, основною формою керівництва самостійним читанням була позаурочна робота з учнями, яка повинна була стимулювати самостійне спілкування учня з книгою.