Є і готові таблиці з граматики й правопису для початкових класів. Основні правописні орфограми в них виділено червоним кольором, а другорядні - синім. До таблиць додано і методичні вказівки про їх використання.
Використовувати таблиці можна по-різному. Вивчаючи новий матеріал, учитель вивішує таблицю на дошці, учні розглядають її. Потім учитель проводить аналіз слів, закінчень, поданих на таблиці, пояснює особливості форм, наводить аналогічні приклади, формулює відповідне правило.
Можна застосовувати й такий прийом: після детального зв’язного викладу вчителем матеріалу, що підкріплюється прикладами, записаними на дошці, вчитель вивішує таблицю і пояснює виучуваний матеріал з метою глибшого усвідомлення його учнями.
Як за першого, так і за другого прийому використання таблиці важливо, щоб розгляд її учнями супроводжувався розбором і поясненням з боку вчителя. Таблицю слід показувати учням саме в той час, коли вчитель підводить учнів до суттєвого, найважливішого. Так, при вивченні в III класі родового відмінка іменників І відміни можна використати таблицю відмінювання цих іменників. За запитаннями вчителя учні наводять приклади (трава, пісня, Сава, тиша, їжа, армія). Ці іменники записуються на дошці. За викликом учителя учні з місця відмінюють усно 2-З іменники. Вчитель дає завдання учням навести приклади іменників І відміни і поставити їх в родовому відмінку однини, назвавши закінчення цих іменників у називному і в родовому відмінках. Цим самим учитель зосередив увагу учнів на тому, які закінчення можуть мати іменники першої відміни в родовому відмінку однини, що саме ці закінчення сьогодні і будуть вивчати. Після цього вивішує таблицю (див додаток З).
Учні за допомогою вчителя легко розберуться в таблиці, побачать наочно і швидко зрозуміють особливості закінчень іменників І відміни в родовому відмінку однини.
Закріплюючи на письмових вправах цей матеріал, учитель весь час скеровує увагу учнів на таблицю і вимагає ставити іменники І відміни в родовому відмінку за зразком таблиці. Саме за такого способу використання наочності при вивченні нового матеріалу в усвідомленні матеріалу братиме участь зорове сприймання, а це сприятиме кращому засвоєнню виучуваного матеріалу.
Іноді можна давати учням завдання списати в зошити приклади з таблиці, а потім переходити до виконання вправ з підручника, з дошки, наприклад, на перенос слів з рядка в рядок, на подвоєння приголосних.
При використанні таблиць, принесених учителем, необхідно привчати учнів розбиратись в аналогічних таблицях, поданих у підручнику.
Даючи учням вправи на відмінювання іменників у класі чи вдома, вчитель зазначає, що вони можуть використати таблицю із зразками відмінювання, подану в підручнику.
Використовуючи схеми зв’язку слів у реченні, схеми для розбору складу слова, вчитель повинен давати учням завдання в класі, дома виготовляти подібні схеми для виконання самостійних вправ; треба тільки вимагати від учнів креслити ці схеми в своїх зошитах чисто, охайно.
Звертаємо увагу на особливості наочних посібників з української мови та прийомів використання їх у школах з російською мовою навчання. Застосовуючи прийоми зіставлення і порівняння, при викладанні української і російської мов, учитель повинен подбати про забезпечення уроків мови порівняльними таблицями, їх учитель зможе виготовити сам. Такі таблиці можуть бути з різних розділів програми і на різні теми: з фонетики, орфографії, орфоепії, на склад слова, частини мови, з пунктуації. Вкажемо на основні види таблиць, що їх можна використати на уроках української мови в школах з російською мовою викладання [4].
Таблиці-інструкції. Заголовок такої таблиці краще сформулювати реченням у наказовій формі: „Вимовляй українське і,як російське и: несіть, Ігор, історія.
Таблиці-списки слів. На таблиці подається група слів, що їх правопис треба учням запам’ятати. В російській мові: горячий, хозяин, заря, казак; українською: гарячий, хазяїн, зоря, козак.
Таблиці-зіставлення. Такий тип таблиць використовується найчастіше з усіх видів таблиць.
Слова на таблиці пишуться в дві колонки: в лівій колонці російською мовою, а в правій - українською.
Таблиця на відсутність м’якого знака в тих словах української мови, які в російській мові пишуться з м’яким знаком, може. мати такий вигляд:
голубь - голуб; степь - степ; семь - сім; печь - піч
Подібні таблиці можна виготовити:
на вживання в українській мові апострофа і відсутність його в словах російської мови:
пять - п’ять; мясо - м’ясо
на вживання твердого чи м’якого знака у словах російської мови, коли у відповідних словах української мови пишеться апостроф:
съезд - з’їзд; кровью - кров’ю
Багато порівняльних таблиць можна використати на відмінкові закінчення іменників. Наприклад:
межой - межею; ключём - ключем; в книге - в книзі; концом - кінцем
Використовуючи порівняльні таблиці, необхідно звертати увагу не лише на відмінності в обох мовах, а й на те, що є спільним в словах обох мов.
Таке наголошування на спільності рис в українській і російській мовах допомагає учням, з одного боку, усвідомити конкретно, на прикладах поняття про спорідненість, близькість двох братніх мов, а з другого, - сприяє глибшому усвідомленню граматичних ознак як тої, так і другої мови взагалі [3].
Наприклад, розглядаючи порівняльну таблицю про правопис ненаголошених в українській і російській мовах, звертаємо увагу учнів, що ненаголошені голосні як в російській, так і в українській мовах перевіряються наголосом:
село - сёла; село - села
сидеть - сидя; сидіти - сидячи
Порівняльні таблиці доцільно використовувати як під час вивчення, з’ясування нового, так і при закріпленні, особливо при повторенні вивченого [101].
Велике значення для розвитку мовленнєвої діяльності мають наочні засоби, що їх використовує вчитель, виконуючи при цьому різні дидактичні завдання:
концентрація уваги;
розвиток мислительних процесів;
розвиток пам’яті;
формування певних стандартів мовлення (побудова тексту, правильність вимови та ін.).
Спробуємо розглянути та охарактеризувати аспекти використання наочності на уроках розвитку мовлення, у випадках, коли він покращує роботу класу, а, отже, і знання учнів.
Використання наочних посібників (малюнків, схем, таблиць), багато в чому допоможе дітям зрозуміти фактичний зміст твору (1 клас). Адже школярі в цьому випадку мають змогу не лише чути голос вчителя (учня), який читає твір та бачити букви (абстрактний, знаковий елемент), але й дивитись на самих персонажів, аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби, що їх застосував автор.
Звичайно, такий вплив відразу на декілька органів чуттів, у різноманітних формах покращить процес сприймання учнями почутого і побаченого [25; 11].
Виділивши за допомогою таких таблиць головне, вчитель забезпечить і належне розуміння основної думки твору учнями.
Сприймання покращується і за рахунок елементу цікавості, який, звичайно, присутній на уроках такого виду. Щодо уваги учнів, то треба зауважити, що за невмілого використання педагогом на уроці будь-якого засобу (чи то малюнка, чи то грамзапису) можливе зниження дитячої уваги, і тут на допомогу має прийти педагогічна майстерність учителя, його вміння вчасно запропонувати те, з чим він хоче працювати.
Діалог - це бесіда двох або більше осіб, тому уміння складати діалоги, розігрувати його потрібне для вироблення комунікативних навичок дитини. Наочні засоби є гарним помічником вчителя в плані подання тематики діалогів.
Складною темою у виховному плані є виховання етичних якостей особистості. На уроках розвитку мовленнєвої діяльності необхідно концентрувати увагу учнів на дотриманні правил етикету під час розмови (не перебивати партнера, поважати його точку зору). Дитині легше буде засвоїти ці правила, якщо вони будуть подані у цікавій формі, змодельовані на практиці. Величезні можливості ТЗН в цьому плані. Наочність в тій чи іншій формі (малюнок, опис, кінофільм) зможе цікаво запропонувати матеріал для роздумів.
Ще однією величезною проблемою дітей є використання українських форм звертання. (Оленко, Оксано, Володимире). Адже самі дорослі дуже рідко використовують такі форми в щоденному мовленні. Діти переймають від батьків використання називного, а не кличного відмінка (закінчення нульове або - а, - я). І тут вже завдання педагога не навчити, а перевчити, що в десятки разів складніше, якщо мова йде про діяльність дітей 6-10 річного віку. Для такого навчання потрібно подати матеріал в якомога компактнішій, зрозумілій та цікавій формі. Допоможуть у цьому сучасні методи і прийоми та засоби дидактики, одним з яких і є комп’ютер за умови правильного і доцільного застосовування [69].
Умілий підбір дидактичних засобів наочного характеру та поєднанням педагогічної майстерності сформують, на нашу думку, належне підґрунтя для оволодіння учнями матеріалом, сформують уміння правильно будувати зв’язні висловлення та виконати інші необхідні в цьому плані завдання.
Проведене у 2004-2005 рр. на базі Тернопільської загальноосвітньої школи - дитячого садка № 35 експериментальне дослідження, у якому взяли участь учні 4 класів, дозволило нам отримати певні результати.
Метою дослідження було обґрунтування використання наочних засобів на уроках української мови. Для досягнення мети нами були створені експериментальна та контрольна група учнів. До першої групи (експериментальної) ввійшли учні 4-А класу, до контрольної - 4-Б класу.
Контрольний клас працював за традиційною методикою з фрагментальним використанням елементів наочного навчання. В експериментальному класі навчання на уроках української мови проводилось з обов’язковим використанням наочних посібників різного характеру (таблиць, схем, аудіо та відео наочності та ін).