| За шкалою ECTS | За національною шкалою | За шкалою навчального закладу (як приклад) |
| А | Відмінно | 90–100 |
| ВС | Добре | 75–89 |
| DE | Задовільно | 60–74 |
| FX | незадовільно з можливістю повторного складання | 35–59 |
| F | незадовільно з обов’язковим повторним курсом | 1–34 |
FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання; F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота. Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.
Очікувані результати експерименту:
– підвищення якості вищої освіти, конкурентоспроможності випускників та престижу національної вищої освіти;
– введення в дію системи стандартів вищої освіти з урахуванням специфіки кредитно-модульної системи;
– створення системи оцінювання якості освіти студентів, яка найбільш адаптована до вимог Болонської декларації;
– нормативно-методичне забезпечення академічної мобільності студентів у вітчизняному та європейському освітянському просторі й створення передумов взаємного визнання дипломів державного зразка про вищу освіту на принципах, передбачених ECTS;
– відпрацювання робочого варіанту КМСОНП та необхідної науково-методичної документації з експериментальних напрямів.
Висновки. Рекомендації по практичному застосуванню основних аспектів питання, розглянутого в теоретичному розділі при розробці і проведенні уроку:
Організація навчального процесу в професійно – технічних та вищих навчальних закладах здійснюється відповідно державним стандартам встановлених Законами України «Про професійно-технічну освіту» та «Про вищу освіту» Міністерством освіти та науки України. Сьогодні політика України в галузі освіти та науки визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства. Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків в ЄС. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.
У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору. Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та поширення інформації. Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи. Ринок праці і соціальна політика є найважливішими компонентами досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для забезпечення продуктивності сучасної економіки.
Рекомендації щодо удосконалення процесу реформування системи освіти і науки України і передбачає:
– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;
– формування мережі навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;
– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;
– запровадження в системі освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;
– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з іншого.
Висновок
В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:
– виявлені роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;
– визначені міжпредметні зв'язки (виявили які дисципліни і теми з них є забезпечуючими для вивчення теми: «План ліквідації аварій»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);
– склали поурочно-тематичний план вивчення теми: «План ліквідації аварій»;
– розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраної теми;
– виконаний аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використанадля вивчення теми: «План ліквідації аварій»;
– розроблений порядок організації і методику теми: «План ліквідації аварій»;
– розглянули форми організації педагогічного процесу;
– визначили основні види і характеристики форм організації педагогічного процесу;
– розглянули характеристику класно-урочної системи, урок як основну форму організації педагогічного процесу та додаткові форми.
Список використаних джерел
1. Безрукова В.С. Педагогіка. Проектувальна педагогіка: Навч. посіб. Для інж. – пед. інститутів та індустр. – пед. технікумів.-Єкатеринбург: Ділова книга, 1996. – 342 с.
2. Васильєв І.Б. Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно – педагогічних спеціальностей. 3- є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.
3. «Дидактичні основи професійної освіти».Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська, Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.
4. Основи охорони праці. Підручник 2-ге видання./ К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний. К.:Основа 2006–448 с.
5. Основи професійної педагогіки: Профпедагогіка/ під ред. С.Я. Батишева та С.А. Шапоринського. 2-ге вид., перероб. Та доп.-М.; Вища школа, 1997.-С. 51–79.
6. Охорона праці у вугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 з.
7. Подласий І.П. Педагогіка. Кн. 2: Теория и технологии обучения: Учебник для вузов Изд. 2-е, доп.. – М.: 1999 р.
8. Скакун В.А. Введення в професію майстра виробничого навчання: Метод. допомога. – 2-е вид., перепрац. і доп. – М.: Висш.шк., 1988. – з. 239.
5. Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання, Х.: Основи, 1996 – 184 з.
9. Харламов І.Ф. Педагогіка: Навч. посіб. – 4-е вид., переправ. Та допов. – М.: Гардарики, 2000. – 519 с.
10. Хейфіц С.Я., Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М., «Надра», 1978, 423 с.