Легкість не сприяє активності. Долаючи значні труднощі під час навчання, особистість відчуває певне задоволення не лише від оволодіння певною сумою знань, але й від психологічного відчуття подолання труднощів. Важливо врахувати індивідуальні особливості учнів щодо їх фізичного і психічного розвитку: стан здоров’я, темперамент, увага, пам'ять, інтереси тощо. На цій основі має забезпечуватися диференційований підхід до конкретних учнів щодо визначення змісту й обсягу навчального матеріалу, індивідуальних завдань та ін. У колективі класу навчаються учні з різним рівнем інтелектуальних можливостей, не кожна дитина у сфері розумової діяльності може досягти високих успіхів навіть при достатньому напруженні своїх сил. Тому для вчителя так важливо проявити педагогічну майстерність, щоб забезпечити соціальну справедливість, не допустити морального приниження тих учнів, які відчувають значні труднощі у навчанні [13, с.128].
Принцип емоційності навчання. Принцип емоційності навчання випливає з природи розвитку й діяльності особистості. Емоції (від лат. emoveo– хвилюю, збуджую) – особливий вид психічних процесів і стану, пов'язаний із інстинктами, потребами і мотивами, які проявляються у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху та ін.) і впливають на життєдіяльність людини. Емоції, на думку С. Л. Рубінштейна, суттєво впливають на протікання діяльності; вони відіграють роль внутрішньої спонукальної сили у навчальній діяльності. У цьому разі треба мати на увазі позитиви емоції. Емоції страху, ненависті та іншого не відіграють роль спонукального заряду у навчанні. Навпаки, вони гальмують дії, активність думки.Успішність навчання більшою мірою зумовлюється почуттям впевненості учнів у своїх силах, прагненням подолати певні труднощі у навчанні, задоволенням у досягненні поставленої мети.У системі колективної навчальної діяльності важливо підтримувати позитивні емоції, забезпечувати мажорний тон. Це знімає м’язове напруження, психологічні гальмування, «розкріпачує» особистість [13, с.130].
РОЗДІЛ 2. Практичне застосування принципів навчання в педагогічному процесі
2.1. Поняття про правила навчання
У навчальному процесі, як і в будь-якому іншому, діють закономірності й закони, врахування яких робить ці процеси ефективними. Наприклад, у дорожньому русі керуються правилами й приписами, дотримання яких гарантує безпеку руху. Аналогічно відбувається і в навчальному процесі.
Відомі дидактик М. Данілов і М. Скаткін вважають, що принципи навчання визначають зміст, методи і організацію навчання й разом з правилами навчання є для педагогів надійним керівництвом до дії.
В дидактиці іноді межі між цими поняттями розмиваються. Про це свідчить вживання таких термінів, як провила-вимоги, вимоги-рекомендації, поради-рекомендації, вимоги-поради тощо [4, с. 149].
Щоб відрізнити правила від інших термінів, зауважимо, що правила не допускають свободи дії. Правил необхідно дотримуватись при виконанні якоїсь дії. При відмові дотримуватися правил виконувані дії будуть протизаконним, а тому не результативними в соціально значимому аспекті.
Правило – це лаконічно сформульоване судження-умова, дотримання якої обов’язково приведе до реалізації ідей чи положень, закладених в суті принципу навчання.
Наприклад, принцип доступності навчання може бути реалізованим за умови, коли вчитель буде дотримуватися таких дидактичних правил: «від близького до далекого», «від відомого до невідомого», «від простого до складного», «від загального до окремого». Це «золоті» правила навчання, сформульовані Я. Коменським.
Правила необхідно відрізняти від закону. Закони чи закономірності навчання діють об’єктивно, незалежно від волі й свідомості вчителів, а правила навчання, що формуються на основі пізнання об’єктивних закономірностей, мають характер умовних приписів, що їх встановлюють вчені-педагоги або практики.
Якщо правила стосуються, наприклад, уроку, то можна сформулювати вимоги (наказового чи рекомендаційного змісту) до сучасного уроку. Знання таких вимог виконує спонукальну та орієнтацій ну функцію.
Найбільш розробленими в загальній дидактиці чи окремих методиках є поради і рекомендації. Їх знаходимо в працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, С. Лисекової, В. Шаталова, М. Гузика та інших педагогів [13].
Ці досвідчені педагоги діляться своїм досвідом, розкривають секрети свого успіху, дають цінні поради й рекомендації як результат власних тривалих спостережень, глибоких узагальнень з питань організації навчання.
Окремі ціні поради можуть стати вимогами або й правилами навчання й увійти до фонду «золотих» правил навчання (за Я. Коменським).
Дане судження-умова не допускає свободи дій вчителя. Учитель не має права ігнорувати цю обов’язкову умову, реалізація якої відбиває у своєму змісті принципи доступності, систематичності й послідовності навчання. Ця умова випливає із правила навчання про те, що при засвоєнні слід йти «від відомого до невідомого».
Тому наведене судження-умова, як і багато інших, є фундаментальною дидактичною вимогою, а не порадою чи рекомендацією. Вчитель вільний у виборі, наприклад, рекомендацій проводити перевірку знань засвоєння матеріалу на початку чи в кінці уроку, або й зовсім зняти цей етап, якщо тема уроку є складною, великою за обсягом і її засвоєння потребує більше часу.
2.2.Шляхи реалізації принципів навчання
Реалізація кожного дидактичного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою й дидактикою дидактичних вимог, якими обов’язково керується педагог.
Їх дотримання гарантує реалізацію принципів, у змісті яких діють закони й закономірності дидактики (кремі), педагогіки (особливі) і діалектики (загальні, або універсальні).
Такими є ієрархія їх виникнення й опису, а також зв’язки між виділеними категоріями: закони, закономірності, принципи і вимоги.
З метою реалізації вимог принципу науковості варто використовувати такі правила.
1.Повідомляйте учням лише науково достовірні знання.
2.Показуйте шляхи і засоби наукових пошуків.
3.Систематично інформуйте учнів пр. нові наукові надбання у різних галузях наук.
4.Розкривайте перед учнями технологію і техніку наукових досліджень.
5.Знайомте вихованців із науковою термінологією, пояснюючи етимологічну сутність нових дефініцій.
6.Залучайте учнів до системи доступних наукових досліджень.
7.Борітся проти фетишизації в науці.
8.Розкривайте генезис наукових знань.
9.Вказуйте на перспективи і необхідність розвитку певних галузей науки.
10.Використовуючи систему наукових знань, дбайте про формування наукового світогляду вихованців [13, с.120].
Реалізуючи вимоги принципу систематичності та послідовності, треба дотримуватись певних правил, частина яких була сформульована ще Я. А. Коменським, К. Д. Ушинським та іншими педагогами.
1.Вивчайте з учнями навчальний матеріал від близького до далекого, від легкого до важкого, від простого до складного, від відомого до невідомого.
2.Памятайте, що система у змісті вимагає такої ж системи у вивченні.
3.Перед вивченням нового навчального матеріалу актуалізуйте опорні знання.
4.У процесі вивчення нового навчального матеріалу пропонуйте учням схеми, опорні сигнали, алгоритми, комп’ютерні програми.
5.Розділяйте зміст навчального матеріалу на логічно завершені частини, встановлюючи зв'язок між ними.
6.Повторюйте раніше вивчене, вводьте його у нові системні зв’язки.
7.Плануйте засвоєння учнями провідних ідей, не перевантажуючи їх несуттєвими фактами.
8.Учіть учнів дотримуватися системи у самостійній роботі, озброюючи їх доступними алгоритмами.
9.Прагніть до відтворення раніше вивчених знань у певній системі.
10.Навчайте учнів систематизувати знання у своїх записках, озброюйте їх технікою такої роботи.
Аби учіння було свідомим, учні повинні володіти методами і прийомами навчальної роботи [13, с.121].
Для успішної реалізації вимог принципу свідомості навчання слід дотримуватися таких основних правил.
1.Забезпечуйте розуміння учнями потреби в конкретних знаннях, перспективу їх застосування.
2.Формуйте в учнів пізнавальні мотиви навчання.
3.Домагайтесь розуміння учнями сутності основних понять, явищ, логічних зв’язків між ними.
4.Залучайте кожну особистість до активної пізнавальної діяльності, всіляко заохочуючи щонайменші успіхи.
5.Учіть учнів знаходити й виокремлювати в навчальному матеріалі головне, суттєве.
6.Створюйте умови для повсякденного застосування отриманих знань на практиці.
7.Якомога частіше створюйте ситуації для рушійної сили як на рівні оволодіння новими знаннями, так і для розв’язання практичних завдань.
8.Учіть учнів аргументувати власні судження.
9.Зважайте на індивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні інтереси.
10.Широко використовуйте різноманітні новітні технології і засоби оволодіння знаннями: опорні схеми, моделювання, дидактичні ігри, алгоритми, навчальні ситуації тощо [13, с.122].
Для виконання принципу активності можуть стати у пригоді певні правила.
1.Постійно дбайте про дотримання вимог природо відповідності у навчанні.
2.Формуйте пізнавальні мотиви навчання.
3.Залучайте учнів до різних видів самостійного опрацювання навчального матеріалу.
4.Озброюйте учнів раціональними методами самостійної пізнавальної роботи.
5.Заохочуйте навчальну роботу учнів.