Профілактика порушення зору молодших школярів засобами фізичного виховання (стр. 2 из 11)

У зв’язку з виявленим припущенням про те, що порушення зору частіше виникають у дітей, які мають поганий фізичний розвиток [2, 57], нами зроблена спроба аналізу науково-методичної літератури з даної проблеми, яка полягала у визначенні рівня фізичного стану школярів в даний час і виявленні його взаємозв’язку із станом зору.

У доступній нам науково-методичній літературі, що торкається проблеми фізичного стану, є різні точки зору за визначенням даного поняття. На думку ряду авторів [64], головним чинником в оцінці фізичного стану школярів є фізичний розвиток. Проте існують й інші точки зору, згідно яких, фізичний стан визначається не якимось одним показником, а сукупністю взаємозв’язаних ознак, що включають визначення фізичного розвитку, стан постави, функціональної і фізичної підготовленості, яка найповніше відображає даний стан.

Фізичним розвитком є комплекс морфофункциональных ознак, що характеризують фізичну працездатність, рівень вікового біологічного розвитку індивідуума [13].

Аналіз науково-методичної літератури, що стосується проблеми фізичного розвитку школярів в даний час, показав, що процес акселерації підростаючого покоління, який спостерігався з початку століття майже у всіх країнах світу, почав стихати. Причини цього точно невідомі, але, на думку ряду авторів [51], важливу роль в цьому відіграють соціальні і економічні чинники, оскільки встановлено, що постійне проживання в умовах підвищеного вмісту шкідливих промислових викидів в атмосферу негативно впливає на фізичний розвиток і загальмовує статеве дозрівання дітей і підлітків. У роботах А.А.Баранова, Н.А.Матвєєвої [11] наголошується, що збільшення маси тіла не супроводжується адекватним покращенням показників життєвої ємкості легенів, динамометрії, ємкості грудної клітки, а також функціональної здатності кардіо-респіраторної системи, величиною загальної працездатності.

Аналіз стану фізичного розвитку дітей які погано бачать та тих, які з нормальним зором, проведений нами на основі даних різних авторів, не виявив істотних відмінностей, а навіть виявив певні суперечності. Тому нам не вдалося виявити взаємозв’язок між станом зору школярів та їх фізичним розвитком.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фізичний розвиток школярів, є стан опорно-рухового апарату [12]. В даний час, у 30-40% дітей дошкільного віку виявлені порушення постави. Серед школярів кількість таких дітей, за даними різних авторів [13], коливається від 38% до 68,9%. Таким чином, порушення постави дітей і підлітків - явище достатньо поширене.

Існують суперечливі думки, щодо того, яке з порушень є первинним, - зору чи постави. Так, за даними ряду авторів [55], порушення постави - явище вторинне, викликане тим, що діти часто приймають неправильне положення коли читають чи пишуть через дефекти зору. Спочатку у школярів відбувається погіршення постави. Із-за слабкості м’язів шиї, спини, тулуба діти не можуть тривало зберігати правильне положення на уроках та інстинктивно схиляють голову, працюючи на близькій відстані, що і призводить до зниження гостроти зору. Відсутність єдиної думки з даного питання пов’язана з тим, що причини, які ведуть до того або іншого порушення, можуть бути різними.

Аналіз фізичної підготовленості, свідчить про значне її погіршення за останнє десятиліття. Простежуються факти зниження показників фізичної підготовленості в учнів, скорочення кількості осіб, що займаються фізичною культурою і спортом, при зростанні негативних явищ в суспільстві.

У науково-педагогічній літературі [11] наголошується, що дівчата 15-17 років, які страждають короткозорістю, значно відстають за рівнем фізичної підготовленості від одноліток у яких нормальний зір, такі діти мають нижчі показники в бігу на 30 метрів, в стрибках.

Таким чином, аналіз науково-методичної літератури показав, що сьогодні простежується тенденція до погіршення зору дітей молодшого шкільного віку. Виявлено, що на зниження їх зору впливає комплекс чинників, найбільш істотними з яких є: надмірне навантаження на орган зору у зв’язку з високим розповсюдженням засобів масової інформації; вплив несприятливих чинників внутрішньошкільного середовища; нераціональна організація навчального процесу; недотримання гігієнічних вимог до умов навчання школярів; різке скорочення рухової активності сучасних школярів і, як наслідок, ослаблення очних м’язів, що призводить до виникнення порушень зору. Разом з погіршенням зору знижується рівень їх фізичного стану. Тому одним з напрямів навчально-виховної роботи в школі повинні бути не тільки здобування освіти, але і створення умов для реалізації сучасних і ефективних програм профілактики порушень зору і оздоровлення учнів молодшого шкільного віку з використанням засобів фізичного виховання.

1.2 Анатомо-фізіологічна характеристика зорового аналізатора. Будова, функції, оцінка і види порушення зору

Встановлено, що близько 95% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою органів зору, тому вони заслуговують особливої уваги [25]. У будові органу зору, за даними різних джерел, виділяють три відділи - периферійний, провідний і центральний [7].

Периферійний відділ зорового аналізатора (очне яблуко) має не зовсім правильну кулясту форму. Навколо очей розташовано три пари м’язів: чотири прямі - верхня, нижня, зовнішня і внутрішня та дві косі - верхня і нижня.

Дослідження останніх років довели, що ці м’язи виконують ще одну важливу функцію - вони допомагають кришталику ока фокусувати зображення на сітківці, коли предмети знаходяться на різній від очей відстані. М’язи злегка „розтягують” або „стискають” очне яблуко, переміщуючи тим самим сітківку ока, видаляючи або наближаючи її до кришталика.

Ясне, чітке бачення рівновіддалених предметів забезпечується завдяки зміні кривизни кришталика, а значить, і його оптичної сили за допомогою скорочення або розслаблення внутрішньоочного (циліндричного) м’яза, що знаходиться навколо кришталика. Цей м’яз змінює опуклість самого кришталика, фокусуючи зображення на сітківці ока. Цей процес прийнято називати акомодацією.

З вищесказаного виходить, що головна роль в зменшенні, або збільшенні заломлюючої сили кришталика належить циліндричному м’язу, який також через недостатню тренованість може ослабнути, і гострота зору знижується.

Таким чином, розглянутий нами м’язовий апарат ока (окорухові і циліндричні м’язи) виконує найважливіші функції - а це: узгоджені рухи очей, стеження за рухомими об’єктами, фокусування очей на різні відстані, оцінку розмірів предмету, сприйняття глибини простору. Саме від сили або слабкості м’язів ока залежить гострота нашого зору. Звідси випливає важливість тренувань м’язів ока для профілактики порушень зору.

В даний час встановлено [1], що при недостатній тренованості, а тому і слабкості внутрішньоочних і навколоочних м’язів відбувається зниження гостроти зору. Авторами доведено, що спеціальні тренувальні вправи для очей можуть викликати стабілізацію і навіть зворотний розвиток далекозорості і короткозорості.

У функціональному відношенні в периферійному відділі зорового аналізатора виділяють оптичну (рогівка, кришталик, склоподібне тіло, зволожуюча рідина передньої і задньої камери) і сприймаючу частини (сітківка).

Зображення предметів зовнішнього світу відтворюється на сітківці за допомогою оптичної системи, яка фокусує світлові промені і забезпечує чітке зображення видимих предметів на сітківці в зменшеному і перевернутому вигляді.

У розглянутому нами периферійному відділі зорового аналізатора відповідно структурі і функціям виділяють оптичну систему, що забезпечує фокусування зображення на сітківці, і сприймаючу систему, де відбувається переробка, трансформація світлової енергії в електричний імпульс, що прямує в зорові центри мозку.

Центральний зір пов’язаний з діяльністю жовтої плями, де переважно розташовані колбочкові фоторецептори, і його центральною ямкою. Встановлено, що сприйняття предметів областю жовтої плями визначає гостроту зору. Під гостротою зору прийнято розуміти здатність ока сприймати дрібні деталі предметів на великій відстані або розрізняти дві крапки, видимі під мінімальним кутом [19].

Наочне уявлення про те, чим визначається гострота зору, дає рис. 1.

Рис.1 Точка зору

Взаємозв’язок між величиною даного об’єкту і віддаленістю його від очей характеризує кут, під яким видно об’єкт. Кут, утворений крайніми точками даного об’єкту і кутовою точкою ока, називається точкою зору. Встановлено, що гострота зору обернено пропорційна точці зору; чим менша точка зору, тим вища гострота зору.

Периферійний зір - це весь простір, що одночасно сприймається нерухомим оком, інакше кажучи, це спроектований на площину простір, видимий нерухомим оком. Дослідження [19] показали, що межі поля зору дорослої людини складають: назовні - 90°, вгору - 60°, всередину - 60°, вниз - 70°.

Таким чином, периферійний зір забезпечує орієнтацію людини в просторі.

Для бінокулярного зору характерним є не тільки відчуття форми предметів, але і їх просторове розташування. Бінокулярний зір, як вища форма зорового сприйняття, є складною динамічною системою численних зв’язків між чутливими елементами сітківок, окоруховими м’язами, а також підкірковим центром і корою головного мозку. Повний бінокулярний зір формується до 7-15 років [40].