На основі проведеного аналізу сучасних уявлень про особливості й зміст пізнавальної діяльності студентів у навчанні ми формулюємо наступні основ-ньіе методологічні положення, на базі яких пропонуємо будувати систему керування пізнавальною діяльністю студентів.
1. Знання як узагальнений та засвоєний особистістю фрагмент колективного досвіду, що включає як інформацію (опис понять, предметів, явищ, процесів), так й способи діяльності й критерії оцінок, не передаються від викладача до обучающемуся в готовому виді, а освоюються кожним студентом в результаті активної, поетапной, направляємой, структурованої, систематизованої й цілеспрямованої самостійної пізнавальної діяльності.
Позтому кожному викладачеві важливо знати особливості й способи організації зтой пізнавальної діяльності навчаючихся. Важливо знати, як відбувається оволодіння знаннями й придбання умінь.
2. Діяльність (у тому числі й пізнавальна), розглядається як активність особистості, спрямована на рішення задач, завжди цілеспрямована, й для забезпечення ефективності цієї діяльності необхідно, щоб особистість мала попереджуючі уявлення про результат цієї діяльності.
Таким чином, викладач для повишения ефективності своєї роботи по навчанню й вихованню, що навчаються повинний до початку процесу навчання, до початку работьі зі студентами цілком побудувати систему знань (й способів діяльності), систему задач діяльності, вирішувати які повинні навчитися наприкінці терміну навчання каждий навчаючийся. Викладач формулює мети вивчення й способи перевірки ступеня досягнення зтих цілей каждьім студентом у результаті процесу навчання. Задача викладача - забезпечити сприйняття кажним навчаючимся деякого узагальненого, але зрозумілого й значимого образа про той результат, до якого кажен студент повинен прагнути.
3. Тип діяльності студентів у навчанні й спосіб її здійснення, тобто методи викладання й навчання, визначаютьякість засвоюваних знань й ефективності формування умінь. Відповідно до методів навчання викладач долівдружин створити й забезпечити адекватне функціонування комплекса навчально-методичного забезпечення системи пособий-ру-ководств по всіх темах даної дисциплиньї з обліком діючого навчального плану й кількості годин.
Під адекватним функціонуванням розуміється застосування методів активізації й індивідуалізації самостійної работи студентів.
Після розгляду загальних теоретичних положень, разкриваючих особливості й принципи організації познавальної діяльності що навчаються, нам необхідно проаналізувати зміст окремих ключових етапів оволодіння студентами знаннями й уміннями в процесі навчання.
Розглядаючи змістовну сторону процесу оволодіння знаннями й уміннями в рамках окремої дисципліни у вузі, ми виділяем наступні групи змісту навчального матеріалу:
1) початкові знання - "знання-знайомства", або загальні зведення;
2) фундаментальні, методологічні знання, охватьівающие сутність явищ, понять, процесів, загальних законів й способів діяльності;
3) "конкретні знання", тобто багатообразні проявлення змісту дисциплиньї, свя-занньїе в деяку систему на базі фундаментальних, мето-дологических знань;
4) "знання-уміння", що визначають про-фессиональную кваліфікацію й майстерність.
Відповідно до цієї класифікації процес оволодіння знаннями, тобто вивчення предмета, для кожного обучающегося природно розчленовується на наступні зтапи:
1) ознайомлення з формулюваннями цілей й задач курсу, знайомство із сис-темой визначень, понять, явищ, описьіваемьіх у даній дисципліні, з'ясування значимості даної дисципліни в ряді інших предметів, що складають основу теоретичної й практичної підготовки майбутніх фахівців;
2) вивчення основ теорії й методів рішення типовьіх задач (типовьіх способів діяльності);
3) вивчення досвіду професійної діяльності фахівців даного профілю в рамках даних умов й задач;
4) оволодіння професійним майстерністю на рівні відтворення й на творчому рівні.
Помітимо, що психологічна сутність процесу пізнавальної діяльності навчаються на цих етапах далеко не однакова. На першому етапі домінує процесе сприйняття основньїх положень й усвідомлення областей практичного застосування даної дисциплиньї, тобто первісної мотивації до вивчення предмета, при цьому оволодіння матеріалом, як показьівает опьіт, навіть на рівні простого запам'ятовування обмежено.
Другий етап характеризується самостійним критичним усвідомленням основних теоретичних побудов дисципліни, з'ясуванням особливостей, раціональності й ефективності застосування основ теорії (як у понятійному, так й в опера-ционном, деятельностном плані) до рішення типовьіх задач, які можуть й повинні вирішуватися на базі знань й методів діяльності, що складають предмет дисціплини. На зтом зтапе студентьі осягають логікові й методологію тієї діяльності, що повинна скласти основу їхньої професійної кваліфікації. Продумування, переосмислення, самостійна перекласифікація студентом основних, фундаментальних знань по даному предметі й про способи як вивчення, так й використання понять, явищ, методів, що характеризують дану дисципліну й відповідну їй область науки й техніки, закінчується побудовою індивідуального "инструмента мышления" - системи "своїх" методів й прийомів, правил й зталонов, за допомогою яких студент утримує у своїй свідомості загальні й конкретні підходи до рішення поставленних у даній дисципліні задач.
Особливістю третього етапа, який може продовжуватися й після закінчення організованого викладачем навчального процесу по даній дисципліні, є свідома верифікація (перевірка дієвості) студентом побудованого на предьідущем зтапе "инструмента мышления" при вивченні Досвіду професійної діяльності майстрів даної специ-альности на місцях практики, своїх однокласників, а також при рішенні поставленньїх перед ним викладачем або навчанн-ний ситуацією индивидуальньїх завдань, задач, проблем. У процесі зтой верифікації студент вносить определенньїе кор-рекции у свої представлення й приемьі діяльності в рамках даної дисциплиньї, усвідомлює значимість приобретенньїх знань й умінь для більш якісного й кваліфікованого рішення комплексних задач, определенньїх професійною характеристикою його спеціальності.
Четвертий зтап - самонавчання й самовдосконалення б процесі навчальної й професійної діяльності - буде тривати все життя. Очевидно, що якість навчання на перших трьох зтапах буде визначати той профессиональньїй м змоциональньїй настрой студента, которьій може вьізвать ли-бо творче горіння й найглибше задоволення в трупо-вой діяльності, або байдуже, пасивне, а іноді й явно негативне відношення до своєму праці молодого специа-листа. Тут процесе навчання дуже тісно стикається м переплітається не формально, а власне кажучи з процесом вос-питания активної, творчої особистості.
Передовий педагогічний опьіт показьівает, що ефективність й якість процесу вивчення тим вища, чим краще організована й забезпечена ця самостійна пізнавальна діяльність. Тому організація й забезпечення засвоєння фундаментальних, методологічних знань, допомога кожному студентові в його роботі з побудови "інструмента мислення" є основною й найбільш важливою задачею викладача. Ці фундаментальні знання що навчається може придбати тільки в процесі самостійного вивчення спочатку основ теорії а потім, на цій базі, методів рішення типових задач, тобто вивчення типових способів діяльності. Для кожного що навчається цей процес йде в характерному для нього ритмі на базі освоенних раніше й окрашених індивідуальними психологічними особливостями прийомів розумової праці.
Це власне кажучи сугубо індивідуальний процес побудови логічно мислюючої основи для аналізу процесів й явищ у рамках досліджуваної дисципліни протікає у формі сприйняття й усвідомлення устних повідомлень, читання й продумування текстів, класифікації й систематизації положень й висновків, переосмислення й перекодування сприйманої інформації, самостійного формулювання й запису системи понять й способів діяльності при рішенні певного кола типових задач й проблем. Отже, у цій роботі кожному обучающет необхідна допомога у виді планів діяльності, текстів описання основ теорії, инструкцій й указівок, коментарів й пояснень до основним текстів навчальної литературьі з урахуванням тих задач й цілей, которьіе вьітекают з аналізу спрямованості даного курсу для дан-ний спеціальності.
Отже, приймаючи дану гіпотезу про структуру й про вміст процес оволодіння знаннями, ми виділяєм наступні компоненти в пізнавальній діяльності студента, що повинна забезпечити актуалізацію розглянутого процесу формування фундаментальних, методологічних знань, тобто побудови "інструмента мислення" як основи професійної кваліфікації й адекватних особистісних якостей фахівця.
Першим компонентом є діяльність студента, направлена на вивчення й оволодіння основами теорії даної дисципліни, що включає слухання, читання, конспектування, осмьісление, реферування й т.п. навчальної інформації під кутом зору досягнення определенньїх учебних цілей. Другим компонентом є діяльність студента, направлена на вивчення методів рішення задач, показуючих склад й зміст апарата практичного застосування основних теоретичних положень дисципліни. До складу цієї фази пізнавальної діяльності входять читання, осмислення, виповнення дій за зразком, структурування рішенні, аналіз різних прикладів раціонального застосування типових прийомів й алгоритмів, складання узагальнених приписів, тренування, вправ й т.п.