68. Рубинштейн С.Л. Общая психология. – М.: Педагогика, 1972. – Т.1. – 418 с.
69. Савченко О.Я. У пошуках нової концепції школи першого ступеня навчання // Початкова школа. – 1990. - №1. – С. 2-6.
70. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416с.
71. Святогорова М.В., Вачков И.В. Динамика мотивации учения и адаптации к школе в младшем школьном возрасте // Психологическая наука и образование. – 200. - №3. – С. 20-26.
72. Семаго Н.Я. Технология психологического обследования ребенка старшего дошкольного возраста // Журнал практического психолога. – 1999. - №4. – С. 12-13.
73. Сергеев В.П. Психолого-педагогические теории и технологии начального образования. – М.: Академия, 2002. – 143 с.
74. Столин В.В. Мотивация и самосознание // Мотивация личности. – М.: Педагогика, 1982. – С. 118-164.
75. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. – Твори. - К., 1976. - Т 1. – С. 5-206.
76. Талызина Н.Ф. Практикум по педагогической психологии. – М.: ВЛАДОС, 2002. – 203 с.
77. Труднощі, які виникають у першокласників // Журнал для батьків. – 2001. - №3-4. – С. 11-13.
78. Учебная деятельность младших школьников: Диагностика и коррекция неблагополучий / Под ред. Ю.З. Гилбуха - К., 1993.
79. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М.: Педагогика, 1986. – Т.1. – 316 с.
80. Цияев В.Р. О проблеме психологической адаптации школьников // Психологическая наука и образование. -1998. - № 3-4. – С. 12-16.
81. Юркевич В.С. Развитие начальных уровней познавательной потреб-ности у школьника // Вопросы психологии. – 1980. - №2. – С. 80-81.
Додатки
Додаток А
Ігри та вправи для формування мотиваційної готовності до навчання у шестирічних першокласників
Заняття 1
1. Гра “Інтерв’ю”
Мета: сформувати у дітей вміння орієнтуватись в оточуючому світі.
Інструкція: “Діти уявіть собі, що я журналіст, який хоче взяти у вас інтерв’ю для газети чи журналу. Ви повинні уважно послухати запитання, які я буду задавати, а потім правильно і швидко на них відповісти.” Кожен з дітей відповідає на запитання, ті запитання, які діти не розуміють, треба пояснити і обговорити колективно.
Запитання інтерв’ю
1. Як вас звати? (кожен з дітей відповідає на запитання, якщо дитина замість ім’я називає прізвище, це не вважається помилкою)
2. Скільки вам років?
3. Як звати ваших батьків?
4. Як називається місто, в якому ви живете?
5. Як називається вулиця, на якій ви проживаєте?
6. Який номер має ваш будинок, квартира?
7. Яких тварин ви знаєте? Які з них домашні? Які живуть у наших лісах? (Дитина повинна назвати хоча б по 2 тварини на кожне із завдань).
8. В яку пору року з’являється і в яку пору опадає листя?
9. Як називається та година дня, коли ви прокидаєтесь, коли обідаєте, коли готуєтесь до сну?
10. Перерахуйте предмети одежі, меблі, столові прибори, які ви використовуєте? (правильна відповідь та, в якій перераховано не менше трьох найменувань з кожної групи).
2. Бесіда-гра “Я йду до школи!”
Мета: активізувати відомості дітей про школу і шкільне життя.
Інструкція: “Діти, давайте поділимося на дві команди. Назва однієї команди буде “Всезнайки”(це такі люди, які все знають), а іншої – “Незнайки” (такі люди, які нічого не знають). Я буду наводити запитання, команда “Всезнайки” має відповідати на всі запитання тільки правильно, а команда “Незнайки” повинна шуткувати і відповідати на всі запитання неправильно. За кожну правильну відповідь всезнайкам ставимо “+”, а за кожну неправильну незнайкам ставимо “+”. Кожна дитина має спробувати себе в обох ролях.
Запитання
1. Чи потрібно ходити до школи?
2. Навіщо потрібно ходити до школи?
3. Чим зазвичай займаються в школі? (Що ви будете робити в школі?)
4. Що потрібно мати учневі, щоб бути готовими до школи?
5. Що таке уроки? Чим на них займаються учні?
6. Як потрібно поводити себе на уроках в школі?
7. Що таке домашні завдання?
8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
9. Чим ви будете займатися вдома, коли прийдете з школи?
10. Що нового з’явиться в твоєму житті, коли ти підеш у школу?
Дати дітям можливість зрозуміти, для чоло вони йдуть до школи, навіщо їм вчитись, що дасть їм це навчання.
3. Гра “Я готуюсь до школи”
Мета: формувати позитивну навчальну мотивацію, коригувати негативне ставлення до школи.
Інструкція: “Уявіть собі, що я прилетіла до вас з іншої планети, щоб разом з вами йти до школи. Ваше завдання – якомога швидше підготувати мете до навчання в школі. Я буду запитувати вас про шкільне життя, а ви повинні мене навчити, відповідаючи правильно на запитання.”
Запитання:
1. Щоб піти до школи , мені має виповнитись:
а) 1-2 роки;
б) 6-7 років.
2. Щоб добре вчитися , я повинна:
а) дуже хотіти навчатись в школі;
б) зовсім не хотіти навчатись у школі.
3. Для того, щоб піти до школи, достатньо:
а) мати кольорові олівці, гарний портфель і ручку;
б)вміти трошки читати, писати, рахувати, малювати.
4. Щоб бути відмінником, треба:
а) мати гарні олівці, зошити і ручку;
б) бути старанною ученицею (учнем).
5. Домашні завдання потрібно виконувати:
а) швидко і як-небудь;
б) не поспішаючи ,гарно, охайно, перевіряючи помилки.
6. На перервах потрібно:
а) відпочивати (можна повторити якийсь предмет);
б) відповідати біля дошки.
7. Якщо я отримав двійку:
а) потрібно плакати, кричати на вчительку;
б) сміятись, кажучи, що мені байдуже;
в) попросити пояснити, вивчити цю тему, щоб перездати на кращу оцінку.
8. Коли я буду відповідати біля дошки, я повинна:
а) хвилюватись, боятись;
б) не хвилюватись, уважно послухати запитання і відповісти на нього.
9. В школі потрібно вчитись:
а) тому, що всі вчаться;
б) щоб бути розумною, досвідченою людиною.
10. Я хочу вчитись у школі:
а) бо в школі гарні квіти, парти;
б) бо в школі я дізнаюсь багато нового, що допоможе мені стати дорослою самостійною людиною.
4. Гра “Школа-казка”
Мета: зняття страху і тривожності перед шкільним навчанням.
Інструкція: Діти читають (чи їм читають уривки з книги Є.Успенського “Школа клоунів”), розповідають про правила, вимоги в цій школі, придумують уроки, оцінки (психолог бере в цьому процесі активну участь). Кожна дитина повинна обов’язково що-небудь розповісти і показати. Клас попередньо домовляється, яке правило для “школи” буде виконуватись, і воно включається в хід “навчальних”, “ігрових” занять, що сприяє довільності. Це необхідно для того, щоб діти побачили, де добре, а де погано, для чого потрібні правила. Таким чином з’являється бажання завжди і в усьому діяти за правилом. Напрямом цієї роботи є також розвиток у дітей бажання бути компетентними, як одного з центральних мотивів учіння, бажання бути не гіршим за інших.
5. Гра “Сокіл і лис”
Мета: моделювати навчальну ситуацію і розвивати довільність.
Інструкція: Обираються сокіл і лис. Інші діти – соколята. Сокіл вчить своїх соколят грати. Він бігає в різних напрямках і одночасно робить різні рухи руками (вверх, в сторони, вперед тощо). Зграйка соколят біжить за ним і слідкує за його рухами, намагаючись точно скопіювати їх. В цей час з нори вискакує лис. Соколята швидко присідають, щоб лис їх не спіймав. (Лис з’являється по команді ведучого і ловить лише тих, хто не встиг присісти.) Соколята, яких спіймали, на деякий час вибувають з гри. Після гри всі сідають у коло і вислуховують пояснення, чому лис зловив соколят (неуважність на уроках призводить до погіршення навчання, нерозуміння предметів, відставання і отримання поганих оцінок, щоб цього не сталось потрібно бути уважним і, якщо щось не зрозуміло, попросити пояснення ще раз).
6. Гра “Пташка”
Мета: розвивати самоконтроль.
Інструкція: Перед початком гри ведучий знайомить дітей з різними породами дерев. Можна показати їх на малюнку, розповісти, де вони ростуть. Перед грою всі підбирають для себе фант – іграшку чи будь-що інше. Гравці сідають у коло і обирають дитину, яка буде збирати фанти. Вона сідає в середину кола і всім гравцям дає назву дерев (дуб, клен, береза, ялинка, липа, каштан, горіх, вишня, тополя, акація, яблуня, груша, черешня, слива, абрикос, айва, алича, пальма і ін.). кожен повинен запам’ятати свою назву.
Дитина, що збирає фанти, каже: “Прилетіла пташка і сіла на дуб”. Дуб повинен відповісти: “На дубі трошки поседіла, а потім на березу полетіла”. Береза називає інше дерево і т.д. Хто програв, віддає фант. Наприкінці гри фанти розігруються. Потрібно уважно слідкувати за ходом гри і швидко відповідати. Підказувати не можна.
7. Вправа “Я не можу – я можу – я спробую”
Мета: розвивати мотивацію до навчання.
Інструкція: Якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання, говорячи, що вона точно з ним не впорається, вчитель просить її уявити іншу дитину, яка знає набагато менше, ніж вона, і, дійсно, не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевнюють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і весь клас, група говорять “чарівні слова”:
- “Я не можу…”, - і кожен по черзі каже, чому це завдання важке;
- “Я можу…”, - діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити;
- “Я спробую і зумію…” – кожен намагається сказати якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль. Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожен чогось не вміє, чогось не може, але кожен зуміє, якщо спробує, схоче це зробити і бути не гіршим за інших.
8. Гра “підніми руку”
Мета: виховувати довільність, розвивати навички дотримуватись правил і бути уважним до “однокласників”.
Інструкція: Діти, стоячи, утворюють коло. Вибирають ведучого, який стає посередині кола. Він спокійно ходить по колу, потім зупиняється навпроти одного з гравців і голосно вигукує: “Сусід”. Той гравець, до якого звертається ведучий, продовжує стояти, не змінюючи положення. Ведучий повинен зупинятись точно навпроти тієї дитини, до якої він звертається. Сусіди з боку повинні підняти вгору ту руку, що ближче до обраної дитини. Якщо хтось з дітей, помилився, тобто підняв не ту руку чи забув це зробити, то він стає ведучим. Гравець програє навіть, якщо підняв не ту руку.