Смекни!
smekni.com

Реалізація шляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички (стр. 7 из 14)

Основою «тактування» є сильні елементи. По них іде рахунок («раз»), слабкі елементи пишуться в поєднаннях букви під рахунок «і». Так, наприклад, буква и «тактується»: «раз-і-два-і», буква а пишеться під такт «і-раз-і-два-і». Письмо великих букв під такт шестирічним першокласникам не рекомендується [59].

Обов'язковим до кожного уроку письма має бути продумана система обладнання: ручка і зошити, кольорові олівці, плакати — «Сиди правильно під час письма», таблиця великих і малих писаних букв, зразки найскладніших поєднань, зразки букв, розкладених на елементи.

У зошитах для письма дотримана послідовність і систематичність у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу до іншого. Вправи підготовчого періоду розташовані від простих до складніших. Вони не тільки ознайомлюють дітей із зошитом, його сіткою (основним рядком: верхньою, нижньою рядковими лініями; міжрядковою і похилою), письмом різних ліній, а й навчають правильної термінології елементів букв, поєднання елементів, користування ручкою і олівцем.

Учитель має особливо контролювати, як діти користуються олівцем і ручкою. Шестирічні учні з першого дня користуються на заняттях з письма ручкою і олівцями. Основна робота виконується ручкою. Допоміжна — олівцями. Відомо, що олівець вимагає більших зусиль, іншого положення руки, ніж ручка, рука швидше стомлюється. Дехто вважає, що за допомогою саме малювання можна добитися високих показників в оволодінні навичками письма. Ця думка помилкова, оскільки малювання лише сприяє розвиткові м'язів руки, допомагає зміцнювати руку. Письмо вимагає специфічних дій. Під час письма дитина тримає зошит похило, в той час як аркуш для малювання лежить прямо. При письмі дитина трохи схиляється над зошитом, а при малюванні вона відхиляється назад. При письмі працюють пальці, рука спирається на лікоть, а під час малювання рука повинна вільно тримати олівець і легко рухатись.

Графічні прийоми письма іноді прямо протилежні прийомам малювання. Тому в розробках уроків письма «малюванню», «розфарбовуванню» відводиться певна частина часу на завершальних етапах уроку. Це робиться для того, щоб дитина змогла дещо зменшити над собою контроль за виконанням суто графічних дій і змінити положення тіла, дати своєрідний перепочинок рукам тощо [60, 23].

Правильно спрямована робота з розфарбовування малюнків (методом штрихування) розвиває у дітей естетичний смак, акуратність, координацію рухів руки, окомір. Розфарбовувати не обов'язково всі предмети, зображені на малюнку (бажано вибрати по одному предмету різної форми). При цьому слід підібрати відповідні кольори й встановити напрям штрихів. Якщо предмет прямокутної форми, то штрихи (колір) слід густо накладати зверху донизу або зліва направо без відриву руки від паперу, доторкуючись ліній контуру малюнка. Якщо предмет овальної чи круглої форми, то штрихувати треба від середини до країв або навпаки. При розфарбовуванні, як і при письмі, рухаються тільки пальці, олівець тримають вільно.

Під час написання букв (букварний і післябукварний період) особлива увага має приділятися аналізу структури кожної букви, її складових елементів самими дітьми, оскільки зоровий образ визначає послідовність її накреслення. Перед тим, як написати букву, дитина має подумати, як вона буде її зображувати, в якій послідовності виконуватиме той чи інший рух руки, пальців. Через те, крім «аналітичного» образу кожної нової букви в колі, шестирічні учні мають обов'язково «обвести» кожний елемент букви «в повітрі», коментуючи «мовчки», в якому порядку вони її «пишуть», спробувати свої сили у зображенні букви на дошці крейдою чи вологим пензликом [5].

Якість написання букв багато в чому залежить від того, як дитина орієнтуватиметься у завданні, наскільки вона вміло аналізує структуру, форму букви та зразка, знаходить у зошиті ті місця, де лінія букви різко змінює свій напрямок. У зв'язку з цим педагог має чітко проаналізувати з дітьми кожне завдання на рядку зошита, переконатися, як вони його зрозуміли, і тільки тоді приступити до виконання.

Можна орієнтовно намітити такий порядок письма букви:

1. Повторення засвоєних раніше букв з метою закріплення графічних навичок.

2. Зосередження уваги дітей на меті нової роботи.

3. Показ нової букви в цілому (друкованої і писаної, встановлення в їх графічному зображенні спільного і різного).

4. Членування на елементи (штрихи, риси). Зображення кожного елемента і пояснення способу і порядку накреслення елемента.

5. Вправляння у «написанні» («обведенні» в повітрі, по контурах) кожного елемента букви.

6. Показ учителем способів поєднання цих елементів у букві.

7. Повторний показ письма букви вчителем з детальним коментарем і при уважному спостереженні та запам'ятовуванні порядку зображення учнями.

8. Тренування в обведенні цілого образу букви дітьми (в повітрі, на дошці крейдою). Пояснення дітьми письма букви в цілому.

9. Письмо букви, буквосполучень, складів.

10. Письмо слів і словосполучень.

11. Детальний аналіз написаного учнем і педагогом.

12. Підсумок виконаного [32, 68-69].

З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процес навчання списуванню проходить поступово: спочатку букви (наприклад, виписати із запропонованого ряду букви, які позначають приголосні звуки або виписати тільки ті букви, у накресленні яких є елемент овал), потім склади, слова. Особливу увагу звертає вчитель на списування по складах.

На перших етапах навчання така робота проводиться з кожним словом окремо. Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого тексту. При цьому учням необхідно перекодувати друковані знаки у писані, правильно зобразити і поєднати їх між собою. Перші слова для списування пропонуються такі, поєднання букв у яких буде звичним для дітей. На цьому етапі роботи перед дітьми має бути плакат з варіантами поєднань [5, 39].

Отже, на формування графічних навичок письма шестилітніх учнів впливає стан їхнього психофізіологічного розвитку на момент вступу до школи: просторова уява, кінестетичний контроль рухів і здатність до їх автоматизації, стан емоційно-вольової сфери. Кожна функція формується протягом усього дитинства в усіх видах діяльності. Успішність оволодіння графічними навичками письма першокласників значною мірою залежатиме від того, наскільки активно ці якості будуть розвиватися в навчально-виховному процесі.

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження, аналіз його результатів

З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування графічної навички у молодших школярів. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007/08 н. рр.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем формування навичок письма у 1 класі, формулювалась гіпотеза, визначалися об’єкт, предмет і завдання дослідження.

Практичний етап експериментального дослідження (2008/09 н. рр.) був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язання завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи формування графічних навичок у шестирічних першокласників.

Експериментальне дослідження проводилося у 1 класі Бібщанської ЗОШ І–ІІІ ступенів Золочівського району Львівської області. Формуючим експериментом було охоплено 20 учнів.

Навчання письма шестирічних першокласників ми проводили за аналітико-синтетичним методом, при навчанні грамоти за букварем. За цим методом вивчення написання букв проходило у тій послідовності, яка подається в букварі для навчання читання. Навчання читання і письма відбувалося паралельно. Учні писали у зошитах у дві горизонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольними похилими. Перед написанням букви школярі спочатку розглядали її та аналізували окремі елементи (на демонстраційній картці чи на класній дошці), а потім писали у зошитах з друкованою основою. Так вони вчилися писати малі й великі букви відповідно до вивчення звуків за букварем. Написання великих букв складного накреслення відповідно до програмових вимог переносилося на кінець букварного періоду.

Навчання першокласників письма ми проводили за генетичним методом. При цьому діти, вивчаючи будь-яку нову букву, мали справу з деякими відомими їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли до складу нових букв. Відповідно до методичних положень, за генетичним методом навчання як малі, так і великі букви алфавіту залежно від складності їх написання поділяють на певні групи — малі на 6, а великі на 5 груп. Кожна група містить букви за подібністю елементів, що є запорукою глибокого засвоєння учнями програмового матеріалу.