Для полегшення керування процесом відтворення знань і умінь школярам надається опора для згадування. Вона буває словесною або наочною. Словесна передбачає вказівку на місце, час, джерело засвоєння (Наприклад, "пригадайте екскурсію в парк, якого кольору бруньки на деревах і кущах взимку? Розкажіть про відтінки снігу. Пригадайте, у другому класі ви вивчали.... як називається...?" і т. ін.). Наочна опора — це різні види засобів наочності (наприклад, подивіться на малюнок і пригадайте, якими є кущі).
Необхідні знання, які здобуваються з різних джерел для відповіді на репродуктивно-пізнавальні запитання бесіди є результатом виконання пізнавальних дій. Серед них: перцептивні (подивіться..., послухайте..., торкніться..., назви частин); практичні (виміряйте довжину..., зважте..., підніміть...) і т. ін. У формулюваннях такого виду запитань зазначається дія, яку потрібно виконати, щоб відповісти на них. (Наприклад, подивіться на небо, якого кольору воно стало з настанням осені; прочитайте у підручнику абзац... на сторінці... і розкажіть... і т. ін.). Ці запитання спрямовують пізнавальну діяльність дітей. Однак відповідь учень зможе дати тоді, коли він володіє умінням виконувати зазначені дії, знає об'єкти, яких вони стосуються і має достатній життєвий досвід, і запас слів, щоб побудувати речення [5].
Значна частина запитань у бесіді спрямована не тільки на відтворення чи отримання готових фактів, а й передбачає складну розумову діяльність: порівняння, виділення істотних ознак, узагальнення, систематизацію, встановлення взаємозв'язків і взаємозалежностей. На такі запитання учень повинен мати досвід активної аналітичної діяльності.
Обов'язковим є аналіз змістової та процесуальної сторони кожного запитання у бесіді. Порівняння їх із можливостями учнів дозволяє зробити бесіду ефективним методом не тільки оволодіння змістом, але й розвитку пізнавальної активності школярів.
Наведемо фрагмент уроку, з теми „Зміни у неживій природі з настанням осені” зокрема зміст бесіди, мета якої є формування уявлення про зміни, які відбулися у неживій природі із настанням осені. Власне предметний зміст має такі смислові частини:
1. З настанням осені сонце опустилося нижче над небосхилом.
2. Повітря стало холодним.
3. Небо стало сірого кольору, воно вкрите хмарами.
4. Часто ідуть дощі.
Спочатку аналізується мета бесіди і виявляються опорні знання й уміння, які необхідно актуалізувати. В цій ситуації опорним є уявлення про неживу природу, яке сформоване в учнів на попередніх уроках. Актуалізація перед бесідою дозволяє учням зрозуміти мету і мати опору для відповідей. В кінці бесіди робиться загальний висновок [16].
1. Актуалізація опорних знань може здійснюватися за допомогою різних прийомів:
а) Пригадайте, матеріал попередніх уроків і скажіть, на які дві частини поділяють природу?
— Назвіть об’єкти живої природи.
― Назвіть об’єкти неживої природи.
б) Подивіться на малюнки, які знаходяться у правій частині дошки.
— Назвіть об'єкти, які на них зображені. До якої частини природи вони відносяться?
— Подивіться на малюнки у лівій частині дошки. До якої частини природи відносяться зображені на них об'єкти?
— Отже, на які дві частини поділяють природу?
в) Пригадайте, на які дві частини поділяють природу.
Подивіться на картину. Назвіть об’єкти неживої природи.
— Зробіть висновок, що в природі відносять до неживої природи.
2. Постановка мети бесіди її усвідомлення учнями.
— Яка пора року минула? Назвіть пору року, що настала.
— Сьогодні ви дізнаєтесь, які зміни відбулися у неживій природі з настанням осені.
— Отже, яку частину природи ви будете вивчати? Що ви повинні дізнатися про неї?
3. Організація і проведення бесіди.
— Пригадайте свої спостереження влітку. Якого кольору було небо?
— Подивіться на небо. Який колір воно має восени?
— Порівняйте колір неба влітку і восени. Зробіть висновок, як змінився колір неба восени. (Висновок закріплюється).
— Пригадайте, як ви одягалися влітку. Подивіться, як одягнуті люди восени. Назвіть причини таких змін.
— Отже, з настанням осені стало холодніше.
— Восени змінюється довжина дня і ночі.
4. Загальний висновок за наслідками бесіди.
Отже, з настанням осені відбуваються зміни висоти сонця, кольору неба, температури повітря, довжини дня і ночі. Які ж ці зміни? Назвіть їх у такій послідовності як вивчали. Щоб відповідь була правильною і повною, розпочинайте її так: "З настанням осені у неживій природі відбулися такі зміни...". Як бачимо, бесіда поєднується з іншими методами, що виступають у ній прийомами. Вони необхідні для розв'язання конкретних задач, які забезпечують досягнення основної мети [46; 49].
Запитання вчителя під час бесіди можуть актуалізувати різні пізнавальні процеси:
- мнемічні - коли запитання потребує передусім діяльності пам'яті, спрямоване на відтворення або закріплення матеріалу (Що таке добуток?);
- репродуктивно-пізнавальні запитання спонукають до відтворення знань у звичних ситуаціях без розширення чи поглиблення їх (Чому дорівнює добуток 20*15?);
- продуктивно-пізнавальні запитання спонукають до продуктивного мислення, розв'язування пізнавальних і проблемних задач, що дає учням новий пізнавальний результат (Чи можна у цьому виразі опустити дужки, не порушуючи порядку дій: 80 – (60:5)?) [58].
Бесіда, порівняно з іншими словесними методами, дає більші можливості для здійснення індивідуального підходу до учнів. Диференціюючи запитання залежно від підготовки учнів, можна залучати всіх до активної участі по роботі. Бесіда допомагає поєднати вивчення нового матеріалу із закріпленням та перевіркою раніше вивченого.
Учитель має чітко розрізняти типи бесід аби вести їх таким чином, щоб учні навчалися бачити проблеми у тому матеріалі, який вивчається, будувати докази, висловлювати передбачення, гіпотези. Щоб бесіда будила думку, вона повинна, в першу чергу, спиратись на запитання, які встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, спонукають до самостійного пошуку. Учитель дбає про діловий, емоційний зв'язок з класом, стежить, яку участь бере в бесіді кожен її учасник, розвиває у дітей прагнення висловлювати власні думки, кмітливість, аналітичне мислення. Бесіда — ключ до душі й розуму дитини, саме вона — шлях до творчого розвитку учня. Тому варто чітко уявляти, якою має бути навчальна бесіда і, плануючи структуру уроку, треба розробляти питання, які стимулюють інтелектуальний розвиток учнів, адже вони мають самі дійти певних висновків і узагальнень. За таких умов розвивається творче мислення особистості. Саме це довели психологи.
Метод бесіди виконує і мотиваційну функцію, коли створюються ситуації пізнавальної суперечки, навчальної дискусії. Ця ж функція бесіди проявляється під час створення в навчальному процесі ситуації успіху, адже без переживання радості успіху неможливо по-справжньому розраховувати на великі досягнення у подоланні навчальних труднощів. Розвиткові творчого мислення на уроці служить і комунікативна функція бесіди. Вона виявляється в тому, що учні, завдяки діалогу виробляють практичні уміння користуватись усним мовленням у спілкуванні з людьми. Адже невміння розуміти й слухати опонентів, нездатність стати на шлях дискусії і свідчить про нерозвиненість комунікативних умінь, що є недоліком виховання людини взагалі. Вчені розрізняють кілька типів бесіди.
Бесіда відноситься до найстаріших методів дидактичної роботи. Її майстерно використовував Сократ, від імені якого і виникло поняття “сократівська бесіда”. Залежно від конкретних задач, змісту учбового матеріалу, рівня творчої пізнавальної діяльності учнів, місця бесіди в дидактичному процесі виділяють різні види бесід. Широке розповсюдження має евристична бесіда (від слова “еврика” - знаходжу, відкриваю). В ході евристичної бесіди вчитель, спираючись на знання і практичний досвід, що є в учнів, підводить їх до розуміння і засвоєння нових знань, формулювання правил і висновків. Для повідомлення нових знань використовуються повідомляючі бесіди. Якщо бесіда передує вивченню нового матеріалу, її називають ввідною або вступною. Мета такої бесіди полягає в тому, щоб викликати біля учнів полягання готовності до пізнання нового. Закріплюючі бесіди застосовуються після вивчення нового матеріалу. Одним з різновидів бесіди є співбесіда.
Термін "бесіда" означає форму. Характер пізнавальної діяльності учнів і рівень їх самостійності в бесіді показують терміни "евристична" і "репродуктивна". Отже, за рівнем пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання молодших школярів застосовуються: евристичну, репродуктивну і катехізичну (пояснювальну) бесіди.
Репродуктивна бесіда — це система репродуктивно-мнемічних і репродуктивно-пізнавальних запитань. Вони спонукають до відтворення учнями засвоєних знань і оволодіння готовими знаннями з різних джерел: підручника, засобів наочності, спостережень, дослідів і ін.Для репродуктивної бесіди характерні запитання відтворюючого характеру, тому вона може формувати не творче мислення, а навички усного зв'язного мовлення.
Репродуктивна бесіда як метод навчання, використовується на усіх етапах уроку. З її допомогою розв'язуються різні дидактичні задачі. Так, на етапі перевірки засвоєних знань, умінь, навичок цей вид бесіди забезпечує повторення і закріплення засвоєного змісту. Однак треба підкреслити те, що найбільший ефект репродуктивна бесіда дає під час перевірки тих логічно завершених частин предметного змісту, які є нескладними, містять прості взаємозв'язки або фактичний матеріал. Логічно завершені частини, до яких входять складні поняття, залежності, закономірності, недоцільно перевіряти частинами, оскільки такий зміст втрачає цілісність і свою сутність. Тому рівень його засвоєння можна перевірити тільки шляхом індивідуального викладу учнів [2].