На етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок у кожній логічно завершеній частині змісту шляхом репродуктивної бесіди здійснюється:
а) актуалізація опорних знань про предмети і явища природи, способи діяльності;
б) сприймання готових знань з різних джерел;
в) закріплення засвоєного змісту [31].
Репродуктивна бесіда використовується на етапі систематизації та узагальнення для актуалізації сформованих елементів знань, які є основою міжпоняттєвих узагальнень.
Крім того, ця бесіда застосовується для постановки мети, завдань уроку, підведення підсумків роботи на ньому, актуалізації знань про способи діяльності, які необхідні для виконання домашніх завдань.
За рівнем пізнавальної активності учнів найбільші переваги маєевристична бесіда, роль якої незамінна для розвитку творчих здібностей. Під час такої бесіди учні проходять під керівництвом учителя весь шлях пошуку нового знання аж до його відкриття: створення проблемної ситуації, усвідомлення проблеми у вигляді проблемного запитання і, нарешті, — поетапний розв'язок. За умов попередньої підготовки діти різного рівня розвитку можуть брати активну участь в евристичній бесіді, і це позитивно впливає не тільки на якість знань, а й на оволодіння пошуковими вміннями.
Одним з важливих аспектів методики бесіди є логіка її побудови та здійснення. Система запитань повинна відповідати одній з логічних форм думки: індуктивній (від одиничних і конкретних фактів до загальних висновків) або дедуктивній (від загальних положень, закономірностей до їх конкретизації в одиничних об'єктах).
Евристична бесіда — це спосіб організації творчої діяльності школярів через розв'язання проблеми у співпраці з вчителем. Функція вчителя в цій бесіді полягає не тільки у постановці системи запитань, керуванні пошуком нових знань і способів діяльності, але і в показі способу отримання відповідей на ті запитання-проблеми, на які учні не можуть відшукати відповідь самостійно. Її виникнення пов’язується із іменем давньогрецького філософа Сократа. У його вченні зазначаюсь, що рух до істини йде через діалектичну боротьбу думок за допомогою запитань, використання у відповідях знань із життєвого досвіду, керуючою є роль того, хто веде бесіду. Все це збереглось у сучасній педагогіці. О. Текучов пропонує структуру такої бесіди:
1.Актуалізація опорних знань.
2.Створення проблемно-пошукової ситуації.
3.Спонукання учнів висловлювати припущення про вирішення проблеми.
4.Вимога довести свою точку зору.
5.Спрямування розумової діяльності учнів, коригування відповідей.
6.Узагальнення й систематизація знань.
Звичайно, вчитель до цієї структури має підходити творчо, з урахуванням завдань, які треба розв'язати на уроці.
У початкових класах евристична бесіда реалізується двома способами.
Другий спосіб полягає в тому, що проблема розв'язується поетапно. При цьому у співпраці з учителем учні виконують окремі етапи. Інші етапи цілісного процесу розв'язання проблеми може виконувати учитель або самі діти, якщо вони готові до такої діяльності.
Результатом евристичної бесіди є нові знання та уміння. Тому вона здебільшого використовується у процесі формування понять, встановлення причинно-наслідкових зв'язків у природі, тобто на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Однак учителеві слід добре пам'ятати, що вибір евристичної бесіди здійснюється за визначеними критеріями: відповідністю змісту та загальної і локальної готовності учнів.
Катехізична (пояснювальна) бесіда має на меті організацію засвоєння нового навчального матеріалу через діалог учителя з учнями.
Бесіда, в процесі якої учні засвоюють новий матеріал, може будуватися індуктивним шляхом (від окремих фактів, прикладів, спостережень до загальних висновків) і дедуктивним (від загального положення, твердження, висновку до окремого випадку, конкретною факту, прикладів, які ілюструють або підтверджують загальне). Індуктивний шлях доречний, коли в дітейдостатньо знань, спостережень і в учителя є підстави вести їх до формулювання певних висновків, понять тощо. Дедуктивний шлях застосовують, коли правило, висновок сформульовані вчителем, а учні добирають приклади до них [59].
За дидактичною метою, О. Текучов, О. Савченко, виділяють такі види бесід: підготовчу, поточну, підсумкову.
Головна мета підготовчої бесіди - актуалізувати знання дітей, що є опорними для роботи над новим матеріалом. Готуючись до проведення бесіди, слід чітко виділити її мету, поняття, які треба відтворити базові поняття. Вчитель має уточнити уявлення дітей, узагальнити їх спостереження та життєвий і навчальний досвід, емоційне сприймання [58].
Підсумкова бесіда, як правило, завершує вивчення нового матеріалу або є розгорнутим підсумком уроку. Під час такої бесіди вчитель пропонує запитання для узагальнення матеріалу уроку, виявлення емоційного ставлення дітей до вивченого, висловлення оцінних суджень про роботу всього класу в цілому та окремих учнів.
Окремі автори (О. Савченко) виділяють як різновид контрольно-перевірну бесіду. Функції контрольно-перевірної бесіди очевидні з її назви. У процесі такої бесіди вчитель проводить контроль якості та свідомості засвоєних знань, умінь і навичок у вигляді фронтального опитування. Для фронтального опитування результативною є така бесіда, в якій запитання і завдання не тільки напружують пам'ять, а й збуджують інтерес, змушують встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати істотні ознаки предмета, доводити правильність висловленої думки.
Існують і інші види бесід, а саме: узагальнююча, контрольно-корекційна, аналітико-синтетична.
Узагальнююча бесіда може використовуватись з різною метою. На уроках, наприклад, читання вона сприяє більш повному осмисленню прочитаного. До її структури входять такі елементи:
1.Виділення причинно-наслідкових зв'язків.
2.Зіставлення.
3.Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
4.Оцінка явищ і понять.
Бесіда повинна бути цілеспрямованою, запитання мають вчити учнів думати, встановлювати зв'язки між виучуваними фактами.
Контрольно-корекційна бесіда має не лише перевіряти знання учнів, а й коригувати їх, правильно оцінювати учнівські відповіді. Учитель має виявити логіку мислення учня, рівень осмислення ним навчального матеріалу. Ця бесіда має не лише відтворювати знання, а й розвивати творче мислення учнів.
Аналітико-синтетична бесіда встановлює причинно-наслідкові зв'язки, служить для осмислення знань, набутих із особистих спостережень і життєвого досвіду. Під час такої бесіди матеріал ніби членується на окремі порції, вирішення яких закінчується заключними висновками. Учні вчаться виділяти суттєве, те, що складає основу зв'язку всіх сторін досліджуваного предмета. Адже творча і пізнавальна робота учнів — це перш за все аналіз і синтез. Структура такої бесіди:
1.Розчленування інформації на складові частини.
2.Виділення головного.
3.Підтвердження фактами (доказами) правильності суджень.
4.Заключні висновки.
Цей тип бесіди вчить будувати судження, висловлювати власні думки.
З погляду дидактичної ролі, яку може грати метод бесіди, розрізняють три види його використання [38; 51]: вступна бесіда; поточна бесіда; закріплююча бесіда.
Вступна бесіда повинна підготувати учнів до роботи. Тут йдеться про двояку підготовку. З одного боку, її мета полягає в тому, щоб викликати у учнів стан готовності до пізнання чогось нового, і тоді в ході бесіди учням пропонують звернутися до їх власного досвіду, пов'язаного з темою нового уроку, дають інформацію, необхідну для розуміння нового матеріалу, або, наприклад, на уроках рідної та іноземної мов - пояснюють нові терміни, незнання яких могло б ускладнити учням розуміння прочитаних на уроках творів. З другого боку, метою бесіди є організація класу для нової роботи, визначення теми і цілей уроку, постановка задач для всього класу або навіть - якщо, наприклад, бесіда повинна підготувати до занять на пришкільній ділянці або до екскурсії - постановка завдань для певних груп учнів, обговорення методу роботи і способу її виконання.
Поточна бесіда носить характер розмови вчителя з учнями, в якій йдеться про таку їх активність, щоб новий матеріал, що подається вчителем, був всім зрозумілий, зв'язувався з власним досвідом і запам'ятовувався принаймні до чергового використання.
Нагадування, або доповнення досвіду, придбання нової інформації, зв'язок її з раніше одержаними даними - це дії, в основі яких лежать розумові процеси. Без них набуття знань не могло б мати місця. Закріплююча бесіда базується на роботі з матеріалом, засвоєним раніше, але таким, що вимагає зіставлення і інтеграції в рамках яких-небудь великих розділів (проблем, частин, систем). Осмислення відбувається на основі переходу до широкого узагальнення, через зіставлення між собою багатьох фактів і узагальнень, на формуванні структур, що включають великі розділи, в яких є місце, як для раніше придбаних знань, так і для тільки що одержаних, за допомогою нової інформації [51].
Усі види бесід на уроці чергуються і відіграють специфічну роль у виконанні дидактичних завдань уроку. Отже, у мовленні на уроці панує не розповідь, а переважно тип мовлення — роздум. «Що? Як? Чому саме?» — саме на такі питання дається відповідь.
РОЗДІЛ 2. Забезпечення розвивального потенціалу бесіди у навчальному процесі початкової школи