Розвивальний потенціал бесіди як методу навчання у сучасній початковій школі (стр. 13 из 21)
2.1 Загальна характеристика передового досвіду використання розвивального потенціалу бесіди
Використання бесіди у передовому педагогічному досвіді виявляє свою специфіку на різних уроках.
На уроках рідної мови у початковій школі дуже поширений евристичний метод. Суть цього методу полягає в організації через діалог пошукової діяльності учнів. Перед школярами висувається пізнавальна задача, і вони під керівництвом учителя «відкривають» нові для себе знання.
Пошукова діяльність учнів на уроці здійснюється за кількома етапами. На першому етапі відбувається актуалізація опорних знань школярів, тобто повторення того матеріалу, який є опорним для усвідомлення нових знань. Наприклад, вивчаючи іменники-назви опредмечених дій і ознак, доцільно повторити істотні ознаки іменників (називають предмети, відповідають на питання х т о? щ о?), дієслів (називають дію, відповідають на питання що робить?) та прикметників (називають ознаку, відповідають на питання який?). Крім того, потрібно актуалізувати уміння групувати однокореневі слова [7].
На, другому етапі учням пропонується пізнавальна задача, вони усвідомлюють необхідність її вирішення (наприклад, прочитайте слова, знайдіть серед них споріднені і запишіть їх парами: сміх, боротися, сміятися, зелень, боротьба, зелений).
На третьому етапі вчитель у ході евристичної бесіди спрямовує дітей, на аналіз мовних фактів і формування власних висновків. Це, наприклад, може відбуватися так [9]:
Вчитель: Які групи слів ви виписали?
Учні: Сміх,— сміятися, зелень — зелений, боротьба — боротися.
Вчитель: Що означають слова кожної групи?
Учні: Назву дії чи ознаки.
Вчитель: На яке питання відповідає слово „сміх”? Що означає? А слова „зелень”, „боротьба”? До яких частин мови ви віднесете слова кожної групи і чому?
Учні: До іменників, дієслів і прикметників, тому що відповідають на питання „що?” „що робить?” „який?”
Вчитель: Назвіть виписані вами іменники і поясніть, чому ви їх віднесли до цієї частини мови.
Учні: Слова „сміх”, „зелень”, „боротьба” відповідають на питання „що?” На питання „хто? що?” відповідають іменники.
Вчитель: Що ж нового про іменники ви дізналися?
Учні: Іменники можуть мати значення дії чи ознаки, але при цьому відповідають на питання „щ о?”.
Отже, користуючись евристичною бесідою, вчитель спрямовує пошукову діяльність дітей у потрібне русло, підводячи їх поступово до висновку і тим активізує їх навчальну діяльність.
Специфічним методом на уроках читання є узагальнююча бесіда. Узагальнююча або підсумкова бесіда проводиться на завершення всієї попередньої роботи і спрямована на виявлення ідеї твору та аналіз авторського задуму.
Шаблону в організації цього етапу уроку не повинно бути. Порядок заключної бесіди визначається або будовою, або жанром твору. Наприклад, у кінці оповідання О. Пархоменка «Завтра новосілля» автор не вказує, що ж порадила вчителька Грицеві залишити в ній, покидаючи приміщення старої школи. У тексті ставиться запитання: «Невже ж Гриць такий зразковий, що йому нічого позбутися при переході до нової школи?». Це означає, що учні самі мають висловитись з природу поведінки Гриця, а отже засудити його поведінку і дати пораду для виправлення недоліку.
Таким є задум автора. Якщо учні розкриють його, мета уроку досягнута: діти зрозуміли зміст твору, його спрямованість і висловили своє ставлення до описуваних подій [12].
К. Калчев, автор оповідання «Кому дісталось зайчатко?», наголошує на тому, що скромність — позитивна риса, яку поважають дорослі. Щоб дійти такого висновку, треба відповісти на запитання: „кому дісталося зайчатко?” Це запитання міститься у заголовку. Відповідь на нього і обґрунтування цієї відповіді становлять ту думку, яку автор передає своїм читачам. Отже, розгляд причин, чому саме Світлані дісталось зайчатко, становить основу підсумкової бесіди, яка забезпечить висловлення морального висновку про цінність такої риси вихованої людини, як скромність. Заключну бесіду не слід розтягувати, адже і зміст, і послідовність викладу, і художнє втілення головних думок частин були з'ясовані. Залишається лише кількома узагальненими запитаннями підвести учнів до відповіді, яка й формулюватиме ідейний зміст твору. Необхідно, щоб питання були цікавими, пізнавально-проблемними, збуджували думку й пам'ять учнів, допомагали побачити нове, не помічене [21].
Діалогічна форма пояснення (бесіда) на уроках математики активізує діяльність учнів, розвиває в них уміння спостерігати і аналізувати математичні явища, робити узагальнення, підводити окреме під загальне. Вона є важливим засобом організації колективної роботи на уроці та індивідуального підходу до учнів. Така форма пояснення нового матеріалу найбільше відповідає віковим особливостям молодших школярів.
Метод бесіди застосовується для ознайомлення з такими матеріалами: закономірностями (властивості арифметичних дій, взаємозв'язки між математичними поняттями, зв'язки між компонентами і результатами арифметичних дій, пропорційна залежність між величинами); знаннями практичного характеру, які вводяться на підставі теоретичних знань (обчислювальні прийоми, прийоми розв'язання рівнянь, знаходження числових значень величин за відомими формулами); задачами нового виду [18].
Запитання, які ставляться в ході бесіди, за своїми функціями можна поділити на три групи [27]:
• репродуктивно-мнемічні запитання (активізують лише роботу пам'яті і спрямовані на відтворення або закріплення раніше вивченого);
• репродуктивно-пізнавальні запитання (стимулюють репродуктивну пізнавальну діяльність, спрямовану на розв'язування задач раніше засвоєними способами, і не дають учням принципово нових знань);
• продуктивно-пізнавальні запитання (стимулюють пошукову пізнавальну діяльність учнів і дають їм істотно нові знання).
Перша група завдань відтворює діалог учителя і учнів, коли основні повідомлення робить сам учитель. Це бесіда-пояснення або репродуктивна бесіда. Друга і третя групи завдань реалізуються на основі бесіди евристичного характеру. Для другої групи завдань властивий дедуктивний хід бесіди, а для третьої - індуктивний.
Репродуктивна бесіда близька до методу пояснення. Проводиться вона за певним планом. Запитання за характером здебільшого риторичні або навідні.
Тема. Множення двоцифрового числа на двоцифрове.
Бесіда. Розв'яжемо задачу [18].
Задача. Школа купила 36 спортивних костюмів, по 24 грн. кожний. Визначити вартість покупки.
Яку дію треба виконати, щоб знайти відповідь задачі? (Дію множення, 24 помножити на 36). Як виконати обчислення усним способом?
24 х 36 = 24 х (30 + 6) = 24 х 30 + 24 х 6 = 720 + 144 = 864 (грн.).
Окремі дії можна подати в єдиному запису. Множники записують один під одним. Спочатку множимо 24 на 6, потім 24 множимо на 30 і знайдені числа додаємо. Учитель подає пояснення множення і пропонує учням повторити його.
Задачі на три дії, які включають два рази операцію зменшення або збільшення числа на кілька одиниць чи в кілька разів.
Задача. Коневі на день дають 16 кг сіна, кормових буряків - у 2 рази менше, ніж сіна, а вівса - у 4 рази менше, ніж буряків. Скільки кілограмів кормів дають коневі на день?
Сіна—16 кгБуряків — у 2 рази менше, ніж сіна ?
Вівса — у 4 рази менше, ніж буряків
Після ознайомлення із змістом задачі вчитель повідомляє, що задачу аналізуватимемо від числових даних.
Коневі давали сіно, буряки і овес. Треба знайти, скільки кілограмів буряків згодовували коневі за день. Із задачі вже відомо, що на день коневі видавали 16 кг сіна.
Що відомо про буряки? Як знайти, скільки коневі давали кілограмів буряків? (Буряків давали в 2 рази менше, ніж сіна. Щоб знайти, скільки давали коневі буряків, треба 16 поділити на 2).
Що відомо про овес? Як дізнатися, скільки давали вівса? (Вівса давали в 4 рази менше, ніж буряків. Щоб знайти, скільки давали кілограмів вівса, треба кількість кілограмів буряків поділити на 4).
Повторіть план розв'язування задачі. Записати розв'язання в зошит.
Підсумовуючи роботу над задачею, учитель звертає увагу на те, що під час її розв'язування довелося два рази зменшувати число в кілька разів [25].
Бесіда із застосуванням прийому аналогії формується від одиничного до одиничного, в результаті цього знання переносяться з раніше вивченого об'єкта на інший, менш вивчений.
Усне додавання трицифрових чисел без переходу через розряд.
Бесіда. Ми вміємо додавати двоцифрові числа. Поясніть прийом додавання, користуючись розгорнутим записом:
26 + 43 = (20 + 6) + (40 + 3) = (20 + 40) + (6 + 3) = 60 + 9 = 69.
Подумайте, чи можна таким способом знайти суму трицифрових чисел 243 і 321 (учитель не показує розгорнутого запису). Скільки чисел додавали у першому прикладі? Як записували числа у першому прикладі? Які доданки додавали? Спробуйте зробити так само і при додаванні трицифрових чисел.
Застосовуючи евристично-дедуктивну бесіду, вчитель повідомляє загальне положення, а потій за допомогою запитань спрямовує учнів до з'ясування конкретних прикладів [25].
Тема. Розв'язування рівнянь на знаходження невідомого множника. Підготовка та пояснення нового матеріалу. Прочитайте приклад 6 • 3 = 18. Поділіть добуток на один із множників. Що ви помітили? Що дістали, коли добуток поділили на один з множників? (Учні повторюють правило знаходження невідомого множника). Знайти невідомий множник у прикладі Х • 3 = 15.
Задача. Невідоме число помножили на 4 і дістали 28. Знайти невідоме число.
Для розв'язування задачі позначимо невідоме число буквою Х. Як тоді можна записати задачу? (Можна скласти рівняння Х • 4 = 28). Що відомо в цьому рівнянні? А що невідомо? Як знайти невідомий множник?
Запишемо розв'язання рівняння і відповідь задачі:
Х = 28: 4