Робота проводилася у три етапи протягом 2007-2009 рр.
На першому етапі (І семестр 2007–2008 н. рр.) здійснено аналіз науково-методичної літератури з обраної проблеми, визначено методо-логічні та теоретичні основи дослідження, його об'єкт, предмет, мету й основні завдання, уточнено гіпотезу, розроблено методику констатуючого експерименту.
На другому етапі дослідження (ІІ семестр 2007– 2008 н. рр.) прове-дено констатуючий експеримент, визначено та обґрунтовано педагогічні умови і розроблено удосконалену методику за виділеними нами напрямками розвитку мовлення першокласників.
На третьому етапі дослідження (2008–2009 н. рр.) проведено формую-чий експеримент, здійснено аналіз і узагальнення одержаних даних, сформульовано основні висновки дослідження, підготовлено відповідні методичні рекомендації.
Власне експериментальне дослідження було проведене за такої послідовності.
На констатуючому етапі проведено діагностику стану сформованості в учнів контрольного та експериментального класів мовленнєвих умінь і нави-чок в системах „слово”, „словосполучення”, „речення”, „зв’язне мовлення”, причому виявлено майже однаковий рівень таких умінь.
На формуючому етапі експерименту з учнями експериментального класу проводилася цілеспрямована робота з розвитку мовлення; при цьому учні контрольного класу навчалися за традиційною методикою.
На узагальнювальному етапі експерименту виявлялася ефективність проведених занять шляхом порівняння навчальних досягнень учнів контроль-ного та експериментального класів у галузі сформованості мовленнєвих навичок та вмінь.
Нами було розроблено 4 блоки вправ для розвитку мовлення першокласників.І блок- для роботи над словом добиралися вправи на вимову слова, збагачення словника, розкриття лексичного значення, застосування слів у мовленні. Вдосконалення вимови слова залежало насамперед від виразності мовлення, тому добір і використання вправ спрямовувалося на розвиток здібності слухати, відтворювати почуте, розуміти та з’ясовувати зміст слова,правильно застосовувати його в мовленнєвій діяльності. Працюючи над збагаченням словника, його закріпленням, уточненням і активізацією, акцентували увагу на розкритті лексичного значення слова. Зміст такої роботи полягав у встановленні взаємозв’язків міжсловом та відповідним об’єктом, виробленні вміння на основі аналізу визначати смислові зв’язки між словами. Вправи, що застосовувались у процесі мовленнєвої діяльності, забезпечували вирішення основного завдання–творче оволодіння рідною (українською) мовою, збагачення словника, засвоєння елементарних лексичних одиниць.
Наступність у доборі здійснювалася шляхом нарощування складності. Добір дидактичних вправ проводився відповідно до програми з навчання грамоти, змісту "Букваря", вікових особливостей школярів, рівня сформованості їхнього мовлення. Збагачення, уточнення та використання "нових" слів в усному мовленні передбачало виділення слів з мовного потоку, з’ясування та пояснення лексичного значення, введення у словосполучення, речення та текст.
Другий блок вправвключав завдання для роботи над словосполу-ченням. Загальновідомо, що побудова словосполучення здійснюється на основі підрядного зв’язку. Спеціально організована робота над словосполу-ченням була спрямована, з одного боку, на розширення словника, на поглиблення розуміння змісту слова, вміння оперувати ним, а з іншого–на оволодіння умінням чітко виражати свої думки, а, згодом, використовувати ці словосполучення для побудови речень, зв’язних висловлень.
Працюючи над реченням (ІІІ блок вправ), першокласники усвідом-лювали, що воно виражає завершену думку, служить засобом спілкування. З цією метою використовувалися конструктивні й творчі вправи. Метою конструктивних вправ було формування навички побудови речень на основі засвоєних закономірностей мовлення. Обов’язковим елементом для їх виконання виступала конструктивна задача, зразок, практичне володіння правилами щодо зміни граматичних форм. Творчі ж вправи не мали спеціального зразка, конкретної вказівки. Виконання їх базувалося на відчутті мови, самостійному визначенні структури речень і кількості слів у них; якісному їх доборі, забезпеченні відповідного змісту.
Вправи, об’єднані вчетвертий блок, були спрямовані на формування вміння будувати монологічне висловлення, розвиток зв’язного мовлення. Усне зв’язне мовлення може протікати у формі відповідей на запитання або у формі розмови–це діалогічне мовлення. Практика показує, що саме цей вид мовлення використовується найчастіше під час навчання грамоти. Монологічне мовлення є більш складним видом мовленнєвої діяльності. Його розвиток уважаємо основою мовної підготовки першокласників. Такий підхід визначається тим, що монологічне мовлення є одночасно і об’єктом вивчення, і засобом навчання.
У процесі експериментальної роботи над розвитком монологічного мовлення вчителі знайомили першокласників з такими типами зв’язного висловлення, як переказ (детальний, стислий, вибірковий), опис, міркування, розповідь (сюжетна, описова). Особливе місце в експериментальному навчанні було відведено вправам на побудову речень (2-3 на кожному уроці), оскільки вони є одиницею мовлення. Наприкінці уроку проводилася самостійна робота (5-7 хвилин), організована таким чином: колективне виконання завдань усіх чотирьох блоків під керівництвом учителя, самостійне виконання аналогічних завдань, виконання завдань з логічним навантаженням. У ході експериментального навчання було використано шкільний підручник "Буквар".
Окремі завдання за змістом сторінок підручника варіювалися, піддавалися методичній обробці, яка була спрямована на підвищення чи зниження їх складності. Матеріал підручника використовували як у контрольних, так і в експериментальних класах. Але в останніх процес навчання будували таким чином, щоб насамперед відпрацювати часткові мовленнєві вміння, використовуючи добір дидактичного матеріалу, і на їх основі формувати узагальнені вміння усного мовлення.
Перед нами виникла потреба створити комплекс вправ з розвитку мовлення в період навчання грамоти, який би гармонійно поєднував усі напрямки розвитку мовлення та ґрунтувався на конкретному навчальному матеріалі Букваря. Всі вправи ґрунтуються на матеріалі Букваря і побудовані відповідно до Програми з розвитку мовлення в період навчання грамоти. Ми змінюємо їх відповідно до конкретного навчального матеріалу.
Покажемо це на прикладі фрагментів декількох уроків, де комплексно представлені всі напрямки роботи з розвитку мовлення, передбачені навчальною програмою.
Так, зокрема, розглядаючи урок за темою “Звук [o]”, слід врахувати його мету і завдання, які спрямовані на розвиток мовлення і реалізуються за допомогою комплексу вправ.
Тема уроку: “Звук [o]”, позначення його буквою “о”.
Мета: Ознайомити учнів з буквою О, розвивати звуко-буквені зістав-лення, виховувати любов до усної народної творчості.
Завдання:
1) розвиток фонематичного звуку, удосконалення вимови звуку [o];
2) збагачення словника словами зі звуком [o], активізація наявних слів;
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв’язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції
Під час вимови звука [o]: губи округлені і висунуті трошки вперед; зуби закриті губами; задня частина язика піднята до піднебіння; потік повітря йде через рот.
1.2. Розгляньте малюнки птахів, назвіть їх. Який птах зайвий? Чому? (Тут і далі добираються малюнки). Соловей, горобець, ворона, папуга, сорока, сова.
1.3. Вивчіть скоромовку
Хитру сороку спіймала морока,
А на сорок сорок – сорок морок.
2.1. Послухайте загадки. Коли відгадаєте, вкажіть малюнок-відгадку.
Довгий, зелений,
Смачний солений,
Смачний і сирий,
— Хто він такий?
(Огірок).
Тоненьке, кругленьке,
Серце чорненьке.
Хто на його слід погляне —
Думку його взнає.
(Олівець).
Я кругленьке і маленьке,
Каре, сизе, голубеньке,
Не ракета, я, проте —
Знайте, дітоньки, про те —
Я всьому наперекір
Шлях долаю вмить до зір.
(Око).
2.2. Серед предметів, зображених на малюнках, знайдіть такі, до яких підходять такі слова:
Зелений — (огірок).
Синє — (око).
Дерев'яний — (олівець).
Впертий — (осел.).
2.3. Назвіть предмети одним словом.
Огірок, помідор, морква, квасоля — це... (овочі).
Пальто, сорочка, костюм, кофта — це... (одяг).
3.1. Змініть слова за зразком.
Полуниця — (полуниці).
Листок — (листки).
Яблуко — (яблука).
Жолудь — (жолуді).
3.2. Закінчіть речення запитаннями.
Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі).
Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де ? ) (у лісі).
3.3. За малюнками та запитаннями складіть речення.
У яку гру іде грати Олег? (Олег іде грати у шахи).
У яку гру іде грати Олесь? (Олесь іде грати у футбол).
4.1. Пригадайте казку «Колобок», розгляньте малюнки.
Передайте розмову між Колобком та Лисичкою.
4.2. Опишіть Колобка за запитаннями:
— Якої форми Колобок?
— Які в нього очі?
— Який рот?
— А який характер у Колобка?
Тема уроку. Звуки [п], [п'] позначення їх буквою п.
Мета. Ознайомити учнів з буквою п, розкрити її звукове значення, вчити читати склади і слова з новою буквою.
Завдання:
1) удосконалення звуковимови звуків [п], [п'];
2) збагачення словника словами із звуками [п], [п'];
3) удосконалення граматичного ладу;
4) розвиток зв'язного мовлення.
1.1. Опис правильної артикуляції.
Під час вимови звука [п]:
— спочатку губи зімкнуті, а потім відкриваються раптовим видихом повітря; зуби розкриті; потік повітря іде через рот; голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.
12. Послухайте слова і скажіть, що в них спільного: Павло, Петро, Панас, Пилип, Параска, Павлина.