- орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;
- значущість розв’язання проблемної ситуації для учня.
Проблемні ситуації полягають у необхідності:
- порівняти однотипні предмети, явища;
- встановити причинно-наслідкові зв’язки;
- виключити зайву інформацію;
- дібрати дані, яких не вистачає, тощо.
У навчанні проблемна ситуація доцільна тоді, коли може викликати у дітей бажання вийти з цієї ситуації, що виникає лише за умов, коли зміст її викликає в учня інтерес і коли він відчуває, що проблема для нього посильна.
У початкових класах найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів є такі:
а)зіткнення учнів із суперечливими фактами:
- метал у воді тоне, а дерево — ні. Чому?
б)постановка перед школярами дослідницьких завдань:
- простежте, де швидше починає танути сніг, і поясніть чому?
в)спонукання учнів до узагальнення фактів;
г)спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду.
Створенню проблемної ситуації завжди передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує дітей мінімумом знань, необхідних для розв’язання проблеми. Крім того, вчитель збуджує в учнів пізнавальний інтерес, стимулює їх прагнення розв’язати проблему. Якщо вони не в змозі самостійно розв’язати проблему, учитель використовує навідні питання.
Під час розв’язання проблеми передбачається, що діти самостійно узагальнюють знання, здобуті з різних джерел, використовують певною мірою і прийоми дослідницької діяльності.
Наведемо приклади проблемних ситуацій, які ми створювали на уроках:
Тема: «Тварини»
1. Звірів: вовка, лисицю, зайця, білку, ведмедя і їжака – можна розподілити на три групи. До першої віднести вовка і лисицю, до другої зайця і білку, а до третьої – ведмедя і їжака. Як можна пояснити такий поділ?
2. Чому їжак, ведмідь, борсук восени впадають у сплячку, а інші тварини – лисиця, лось, заєць – не змінюють свій спосіб життя?
3. Чому корову вважають свійською твариною, адже вона живе, на відміну від кицьки, в корівнику?
4. Птахи можуть літати. Бабка також літає. До яких тварин вона належить? Чому?
Постановка пізнавальних завдань
Одним із ефектних засобів, які сприяють розвитку інтересу та мислення школярів, є постановка пізнавальних завдань. У доборі різних типів пізнавальних завдань для учнів молодших класів за основу взято ті логічні операції, без яких їх виконання неможливе: порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Вправи на порівняння спрямовуються на формування в учнів умінь виділяти ознаки предметів, диференціювати їх на істотні й другорядні. Наприклад:
— Чим листки верби відрізняються від хвоїн ялинки? Учитель повідомляє порядок порівняння (план):
1. Уважно розгляньте предмети, що порівнюються.
2. Поміркуйте, які ознаки має кожен предмет.
3. Які з них схожі, а які відмінні?
4. Порівняйте найістотніші ознаки.
5. Поясніть результати порівняння.
Пізнавальні завдання на узагальнення здебільшого активізують розумову діяльність учнів. Наприклад: назвіть птахів, які ви знаєте.
Пізнавальні завдання на класифікацію різноманітні. Наприклад: поділити на групи (комахи, птахи) таких тварин: метелик, ворона, муха, мурашка, горобець, сорока. Назвати істотні ознаки комах і птахів.
З’ясування внутрішніх зв’язків між предметами і явищами навколишнього світу сприяє встановленню причини і наслідку. Такі завдання іноді формулюються як проблемне запитання: Для чого кішці м’якенькі лапки й гострі кігті?
Керувати процесом розв’язування таких пізнавальних завдань доцільно у такій послідовності: аналіз і виділення істотних ознак об’єкта; пошук і пояснення причини виникнення факту, явища, події; встановлення і пояснення наслідку; висновок — пояснення утворення зв’язку між визначеними об’єктами; фіксація уваги на міркуваннях. Необхідно навчити дітей розрізняти поняття «причина» і «наслідок».
Формування вмінь знаходити і розуміти причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами відбувається у процесі продуктивної діяльності учнів, коли вони пояснюють і доводять свої твердження.
З’ясуванню причинно-наслідкових зв’язків сприяють наведені нижче запитання.
- Коли дороги висихають після дощу швидше: влітку чи восени? Чому?
- Чому взимку майже завжди випадає сніг, а не дощ?
Можна виділити ще пізнавальні завдання на доведення. Наприклад:
- Сосна і ялина — хвойні дерева. Доведіть, чому їх так називають.
Самостійна робота учнів
Найсприятливіші для збудження і розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал в готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. Без правильно організованої самостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальні можливості учнів, їх спостережливість, пам’ять, творчу активність тощо. Самостійна робота дає змогу здійснювати диференційований підхід у навчанні, глибоко вивчати індивідуальні особливості кожного вихованця. Пізнавальна самостійність учнів, яка формується на базі активності, характеризується такими ознаками:
- бажання і вміння самостійно правильно міркувати;
- властивість орієнтуватись у новій ситуації, знайти свій підхід до розв’язання завдання;
- бажання не лише розуміти засвоєні знання, а й способи їх добування;
- критичний підхід до суджень інших;
- незалежність власних міркувань.
Організації самостійної пізнавальної діяльності учнів сприяють дидактичні матеріали. Використовуючи їх, класовод керує пізнавально-практичною діяльністю школярів під час засвоєння нових знань та їх закріплення, а також організовує дослідницьку позакласну роботу.
Дидактичні роздаткові картки — важливий засіб удосконалення самостійної діяльності учнів у навчанні курсу “Я і Україна” в початкових класах. Вони призначені для виконання завдань, пов’язаних із дослідом, спостереженнями і практичною діяльністю. В них містяться запитання і завдання для організації фенологічних спостережень. Деяка варіативність завдань досягається добором різних об’єктів для спостережень і дослідів, а також практичних дій. Це дає змогу вчителю з мінімальними затратами сил і часу здійснювати індивідуальний підхід у навчанні дітей.
Ефективність засвоєння природничого матеріалу досягається за допомогою методів, що властиві природничим наукам: демонстрування натуральних об'єктів, дослідів, проведення спостережень, виконання практичних робіт. Потрібно систематично залучати учнів до самостійного пошуку знань, озброювати їх прийомами навчальної діяльності.
Досліди і спостереження забезпечують наукову достовірність навчального матеріалу, розкривають сутність явищ і процесів у їхньому зв'язку і розвитку, розвивають уяву, сприяють формуванню переконань у можливості пізнання світу. Учні знайомляться із методами, що їх використовують вчені у своїх дослідженнях природи [37; с.35].
Особлива потреба є звернути увагу на важливість практичних занять, які відіграють значну роль у реалізації діяльнісного підходу до вивчення школярами природи. На практичних заняттях учні мають можливість самостійно спостерігати за процесами і явищами природи, проникаючи в їхню сутність, виконувати досліди, переконатись у науковій достовірності інформації, що опановують, знайомитись із методами наукових досліджень природи.
Тематика практичних робіт обумовлена змістом навчального курсу і органічно з ним поєднана. У 3 класі передбачено такі види практичних робіт
Практична робота передбачає такі етапи: визначення цілей і завдань, інструктаж учителя по їх виконанню (демонстрування учителем операцій в цілому і окремих дій), виконання учнями практичної роботи.
Результативність практичних робіт залежить від підготовки учителя до уроку з практичною роботою. Учитель має визначити перелік уявлень, понять, умінь, які мають бути сформовані впродовж практичної роботи, підготувати завдання та визначити прийоми їх виконання учнями, підготувати необхідне обладнання. Доцільним, з методичної точки зору, є поєднання практичних завдань для учнів з теоретичними, репродуктивну діяльність з творчою.
Місце практичної роботи у структурі уроку залежить від дидактичних завдань уроку, навчальних можливостей учнів тощо. Зазвичай, практичну роботу учні виконують, спираючись на знання, що здобули із розповіді учителя, підручника або спостережень. Робота, виконана у такий спосіб, не є джерелом нових знань, а цілковито спрямована на формування вмінь і навичок.
Важливе значення на уроках природознавства має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення – усе це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву, радості неможливе успішне навчання в початкових класах. Тому вчителям початкових класів, щоб зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати. Тому, на своїх уроках ми використовували як натуральну (живі рослини, гербарії, чучела, колекції корисних копалин тощо), так і зображувальну наочність.
На уроках «Я і Україна» у 3-4 класах у поєднанні з іншими методами, прийомами доцільно використовувати ігри, загадки, вікторини, географічні ігри – подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку – при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.
У 3-4 класах гра і її значення в навчальному процесі поступаються місцем перед навчанням. Навчання не можна пристосувати до дитячих розваг, навмисно полегшувати тільки для того, щоб дитині воно здавалось цікавим. К.Д. Ушинський зазначав, що треба привчити дитину робити не тільки те, що її захоплює. Отже дитину треба готувати до найголовнішої справи усього людського життя – серйозної наполегливої праці, яка неможлива без напруження мислення. Завдання початкової школи – поступово навчити дітей долати труднощі не тільки фізичної, а й розумової праці, поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої, розумової діяльності. Якщо дитині в навчанні все дається легко, то поступово в неї розвиваються лінощі мислення, що призводить до формування легковажного ставлення до життя і праці [33; с.130].