Розвиток творчої діяльності на уроках трудового навчання (стр. 6 из 7)

— Що означають кружечки? (Рис 1). (Це позначення деталей голови, тулуба курчатка, сонечка і т.д.).

— За допомогою чого їх можна розмітити? (За шаблоном).

— Що необхідно пам'ятати під час розмічування за шаблоном? (Його слід прикладати біля краю заготовки, зі зворотного боку кольорового паперу).

— Яку операцію слід виконати за штриховою лінією з двома точками? (Рис.2). (Згинання).

— Як правильно її виконати? (На столі, згинати від себе).

— Що означає товста лінія? (По ній ріжемо).

— Який прийом використовуємо під час вирізування витинанок? (Прийом симетричного вирізування).

— Які особливості виконання операції різання ви пам'ятаєте? (Обертати заготовку, а не ножиці; ріжемо складений у кілька разів папір, нахиливши леза ножиць трохи праворуч).

— Як правильно склеїти деталі? (Поклавши деталь на підкладний аркуш, змастити її поверхню тонким шаром клею, притерти до основи, просушити під пресом; об'ємні деталі для голови, тулуба курчатка, сонечка просушують, закріпивши канцелярськими скріпками).

— Як виконується виколювання на папері? (Рис. 3). (Зі зворотного боку аркуша робиться ескіз зображення у дзеркальному вигляді, кладеться на м'яку підкладку і по зазначених контурах на однаковій віддалі один від одного робляться проколи шилом).

Варіанти композиційного вирішення з урахуванням форми основи, розміру деталей, їх кольорового вирішення вчитель пояснює з допомогою магнітної дошки (чи фланелографа). Наголошує на необхідності відступити від нижнього краю основи композиції, розмістити насичені по кольору деталі далі, а легші, менш насичені, прозорі — ближче, не вибудовувати деталі на одній горизонтальній лінії тощо. Своє пояснення вчитель може супроводжувати виконанням замальовок на класній дошці.

IV. Підготовка засобів праці та організація учнів до виконання трудового завдання.

Вчитель повідомляє дітям, що сьогодні вони створюватимуть свої композиції у творчих майстернях, набуватимуть досвіду співпраці, взаємодопомоги, ділового спілкування.

З числа учнів, які сидять за сусідніми партами, формуються бригади по четверо осіб. їм пропонується обрати у кожному осередку бригадира (якщо виникають труднощі — вчитель призначає керівника сам). Члени бригад домовляються, над яким варіантом композиції вони працюватимуть (вчитель видає їм відповідні технологічні картки та набори шаблонів), розподіляють обов'язки, обговорюють послідовність роботи. Бригадир інструктує тих, кому потрібна допомога.

Можна спростити ситуацію з поділом на бригади, запропонувавши дітям сісти за столи з тими технологічними картами, які відповідають вибраному ними варіанту композиції. У цьому випадку зменшиться навантаження на комунікативну взаємодію, відпаде потреба переконувати окремих незгідних членів бригад, буде зекономлено час та враховані інтереси кожного.

Члени кожної бригади відповідно до обраних варіантів обладнують свої робочі місця необхідними інструментами і матеріалами, розкладають їх згідно з правилами підтримання порядку. Вчитель нагадує правила безпеки праці з ножицями і шилом: відкриває таблицю і пропонує всім її прочитати:

1. Під час різання паперу ножиці тримай горизонтально; спрямовуй леза від себе; обертай заготовку, а не леза.

2. Не клади ножиці розімкненими лезами на парту.

3. Зберігай ножиці у футлярі; передавай їх кільцями вперед.

4. Під час проколювання паперу шило тримай вертикально до поверхні аркуша.

5. Не спрямовуй гострий кінець шила до долоні.

6. Передавай шило ручкою вперед; зберігай його в спеціальній укладці або футлярі.

V.Виготовлення виробів за визначеним планом.

Члени творчих майстерень приступають до роботи. Вчитель спостерігає за діями школярів, надає допомогу бригадирам. За потреби він може провести поточний інструктаж в окремих бригадах з метою запобігання помилкам. Вчитель також здійснює перевірку та корекцію композиційних рішень в учнівських роботах та контролює дотримання правил безпеки праці.

На цьому етапі заняття можливе використання функціональної музики та спільне проведення фізкультпаузи, наприклад, коли більшість дітей впоралася із заготівлею деталей і має приступити до компонування і монтажу виробів.

VI. Оцінювання виконаної роботи та підбиття її підсумків.

Для завершального етапу заняття вчитель пропонує кожній бригаді провести презентацію своїх виробів. Члени бригади виходять на середину класу зі своїми роботами і розповідають про свою бригаду, як вони працювали і чого їм вдалося досягти. Усі інші можуть ставити запитання, висловлювати оцінні судження, починаючи, як правило, з позитивних, вказувати на шляхи вдосконалення композицій, технології їх виконання тощо.

Спільно визначаються кращі роботи та бригада, яка досягла найкращого результату, з'ясовуються умови, які цьому сприяли.

Вчитель аргументує оцінки кожного учня. Він може виставляти й подвійну оцінку: як за співпрацю в бригаді, так і за індивідуально виконану композицію.

Всі роботи можна залишити у класі для святкової виставки, а згодом, склавши тексти вітань та побажань рідним і близьким з нагоди Великодня, підписати їх та передати за призначенням згідно з задумом на початку заняття.

Звичайно, проводити подібне заняття можна лише за умови систематичного вивчення предмета і високого рівня попередніх досягнень учнів, сформованості у них базових програмових знань, умінь і навичок. Окремі елементи з цієї розробки можуть запозичити творчо працюючі вчителі й адаптувати їх до умов свого навчального середовища.

2.2 Урок: Витинанки, візерунки – це чудові подарунки (3 клас)

Мета. Закріплювати навички роботи з папером. Розширювати уявлення про мистецтво витинанки. Навчити створювати аплікації па основі витинанок, прикрашати витинанками подарунок (фотокартку) та приміщення з нагоди різних свят. Розвивати творчу уяву, фантазію, бажання створювати аплікації і композиції на основі витинанок. Розвивати інтерес до пізнання історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту. Виховувати прагнення приносити своєю творчістю радість для інших, шанобливе ставлення до близьких і рідша людей, до неньки України. Вчити любити і пам'ятати місце де народилися, рідну оселю, свій народ, рідну мову і неньку Україну. Обладнані»!, Папір, клей, ножиці, лінійка, олівець.

І. Оголошення теми та завдань уроку.

Вступна бесіда. Звучить пісня.

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося -

Небагацько нас є!

Що перший цвіточок —

То рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок —

То рідная ненька,

Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок —

Рідна сторононька,

Хорошенько цвіте.

Вчитель. Діти! Урок розпочався піснею «У полі калина», що її склав народ. Як ви гадаєте, що символізує тут образ калини? Що то за дивна калина, на якій усього три квіточки?

Вона символізує весь рід. Іншими словами, образ отого великого родового дерева, нашого народу і кожної людини бачимо в тій пісні. До свого роду звертається автор: «Нецураймося, признаваймося — небагацько нас є!». Запам'ятайте цей символ! А тепер погляньте ось на цей малюнок. Що ви бачите на ньому? Дерево. Сильне, могутнє дерево. Але в нього відтяте коріння. А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрізати під корінь?

— Воно зів'яне, засохне.

— І чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння?

— Дає соки землі.

— Дерево бере сили від землі корінням.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Так співає Н.Матвієнко в пісні «Сік землі». І тут саме говориться пре родове дерево. А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід. Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли самих себе, найменших членів роду

Діти - молоденькі листочки, гілки — тато й мама. Стовбур, що ближче до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі, бабусі. А коріння — це вже наші прадіди, ті, хто жив сто чи й двісті років тому.

От бачите, ви — молоденькі зелені листочки. А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страшним мечем вшила ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

— Ні, вони швидко зів'януть.

— А чи знаєте, яка в тому корінні сила?

— Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам'ять роду. Людина без пам'яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду — як листок, відірваний від дерева. А чи в кожного з нас є оте святе — пам'ять родовідна? Чи кожен з нас пам'ятає своїх дідуся і бабусю, близьких та далеких родичів?

У нас уже були уроки, на яких ви розповідали про своїх рідних, сімейні реліквії, які передаються з покоління в покоління. Деякі учні склали своє родовідне дерево. Перед нами два родовідних дерева. Бачите, які вони великі та пишні! Якщо у людини такий сильний рід, їй ніщо в житті не страшне. Із знання свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край — місце, де народився, вчать любити рідну хату.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

(Звучить пісня «Смерекова хата», сл. М.Бокая, муз. П.Дворського).