Структурним елементом гри є ігрове завдання, здійснюване дітьми в ігровій діяльності. Два завдання дидактична і ігрова відображають взаємозв'язок навчання і гри. На відміну від прямої постановки дидактичного завдання на заняттях в дидактичній грі вона здійснюється через ігрове завдання, визначає ігрові дії, стає завданням самої дитини, порушує бажання і потребу вирішити її, активізує ігрові дії.
Одним з складових елементів дидактичної гри є правила гри. Їх зміст і спрямованість обумовлені загальними завданнями формування особи дитини і колективу дітей, пізнавальним змістом, ігровими завданнями і ігровими діями в їх розвитку і збагаченні. У дидактичній грі правила є заданими. Використовуючи правила, педагог управляє грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою дітей.
Правила гри мають повчальний, організаційний, формуючий характер, і найчастіше вони різноманітно поєднуються між собою. Повчальні правила допомагають розкривати перед дітьми, що і як потрібно робити, вони співвідносяться з ігровими діями, розкривають спосіб їх дій. Правила організують пізнавальну діяльність дітей: щось розглянути, подумати, порівняти, знайти спосіб рішення поставленою грою завдання.Організуючі правила визначають порядок, послідовність ігрових дій і взаємин дітей. У грі формуються ігрові відносини і реальні відносини між дітьми. Відносини в грі визначаються ролевими відносинами. Правила гри і повинні бути направлені на виховання позитивних ігрових відносин і реальних в їх взаємозв'язку.
Дотримання правил в ході гри викликає необхідність прояву зусиль, оволодіння способами спілкування в грі і поза грою і формування не тільки знань, але і різноманітних відчуттів, накопичення добрих емоцій і засвоєння традицій. Керівництво дитячими дидактичними іграми повинне мати на меті: 1. встановлення правильного співвідношення між грою і миром, знаннями в житті дитини; 2. виховання в грі фізичних і психологічних якостей, необхідних для майбутнього діяча і працівника.
Гра - основна діяльність дітей. Силою уяви, ігрових дій, ролі, здатністю перевоплощається в образ діти створюють гру. У іграх немає реальної обумовленості обставинами, простором, часу. Діти творці сьогодення і майбутнього. У цьому - обояніє гри. У кожну епоху обшественного розвитку діти живуть тим, чим живе народ. Але навколишній світ сприймається дитиною по - іншому, чим дорослими: дитина - "новачок", все для нього повно новизни, значення; дитина в грі робить "відкриття" того, що давно відомо дорослому.
Діти не ставлять в грі якихось інших цілей, чим мета - грати. Але було б неправильно не враховувати повчального і розвиваючого впливу гри і при збереженні в ній безпосередності життя дітей.
Видатний радянський Н. До. Крупська, підкреслюючи особливості дитячих ігор, писала: "Гра є потреба дитячого організму, що росте. У грі розвиваються фізичні сили дитини, твердіше робиться рука, гнучкіше тіло, вірніше око, розвівається кмітливість, винахідливість, ініціатива. У грі виробляється у хлоп'ят організаційні навики, розвиваються витримка, уміння зважувати обставинами і інше". Н. До. Крупська указувала на можливість розширення вражень, уявлень в грі, входження дітей в життя, зв'язки ігор з життям. "Для хлоп'ят дошкільного віку гри мають виняткове значення: гра для них - навчання, гра для них - праця, гра для них - серйозна форма виховання. Гра для дошкільників - спосіб пізнання того, що оточує".
Розвиваючи мисль про необхідність широко використовувати гру як засіб виховання, А. С. Макаренко звертав увагу батьків на те, що "виховання майбутнього діяча повинно полягатимуть не в усуненні гри, а в такій організації , коли гра залишається грою, але в грі виховуються якості майбутнього працівника і громадянина.
Основне завдання керівництва грою - виховувати у дітей колективізм. Думка колективу позитивно впливає на окремих порушників поведінки.
Вміло спрямовуючи гру, педагог навчає дітей усвідомлювати значення норм поведінки в колективній діяльності, виховував в них вимогливе й справедливе ставлення до ровесників, привчає зважати на думку товаришів, погоджувати з ними свої бажання.
Таким чином, дидактичні ігри треба використовувати не лише як засіб навчання, розумового розвитку дітей, а і як засіб їх виховання.
Література
1. Т.І. Поніманська «Дошкільна педагогіка». (2006).
2. Л.В. Артемова, О.П. Янковська «Дидактичні ігри і вправи в дитячому садку «. (1977)
3. Г.Н. Воронько « Конспекти вихователя» (2008)
4. Ф.А. Сохина«Развитие речи детей дошкольного возраста»(пособие для воспитателя детского сада) (1976).
5. А.К. Бондаренко «Дидактические игры в детском саду» (1991).
6. Н.Г. Година, Э.Г. Пилюгина «Воспитание и обучение детей младшего дошкольного возраста» (1987).
7. Сорокина
8. Ф.А. Сохина
9. Янківська
10. Богуш