Для виховання художнього сприйняття у школярів молодших класів істотне значення має використання прийому порівняння при вивченні будь якого матеріалу, прослуховування музики і розгляді картин спонукає їх до оцінки цих творів, виразу власного відношення до їх достоїнств і недоліків. Постановка простих питань, направлених на з'ясування того, що дітям подобається в тому або іншому творі, яка картина або музична мелодія кращі, загострює їх сприйняття і спонукає до оцінних думок.
У вихованні естетичного сприйняття молодших школярів необхідно широко використовувати заучування напам'ять віршів, пісень, демонстрацію репродукцій картин кращих художників.
Виховна робота по розвитку і зміцненню естетичних потреб, прагнення до сприйняття продовжується і в подальших класах, на вищому рівні.
Формування естетичних уявлень, понять і смаків учнів молодшого шкільного віку, досить складна педагогічна задача. Прості естетичні уявлення і думки формуються вже в початкових класах. Проте основна робота в цьому напрямі здійснюється школярами, володіючими для цього необхідними здібностями до глибшого розуміння мистецтва і розвиненішим відчуттям переживання прекрасного.
Дуже важливо в молодших класах збагатити учнів уявленнями про художні засоби передачі настрою людини, які використовуються в літературі, музиці і образотворчому мистецтві.
У пізнанні художніх засобів зображення дійсності в мистецтві велике значення має осмислення і засвоєння тими, що вчаться таких понять, як композиція твору, його сюжет, художній образ, епітет, метафора, порівняння, мінор і мажор в музиці і ін. Останніми роками в шкільній практиці з метою розвитку естетичних думок і поглиблення естетичних поглядів широко використовують такий методичний прийом, як спонукання учнів до виразу свого відношення до художнього твору, що вивчається. В старших класах практикується написання творів, усне і письмове рецензування творів літератури, музики, театральних постановок, кінофільмів і художніх виставок.
У зв'язку з важливістю естетичного виховання і розвитку у художніх уявлень, понять і думок, що вчаться, велике значення має робота по осмисленню ними того зв'язку, який існує між різними видами мистецтва у відображенні життєвих явищ. От чому на заняттях по літературі необхідно використовувати твори музики і образотворчого мистецтва.
Винятково гострою і невирішеною в шкільній практиці є проблема формування повноцінних художніх смаків учнів молодших класів, уміння відрізняти художні витвори. Це особливо відноситься до музики і образотворчого мистецтва, коли часто учні захоплюються музикою в якій відчувається відсутність гармонії і бездумний модернізм в той час недооцінюючи класичну музику.
Основні форми естетичної свідомості опосередковують естетичне відношення, що складається, до природи і коректують його відповідно існуючим соціально – культурним традиціям, проте, залежно від рівня загального розвитку особистості. Крім того, розвиненість естетичного сприйняття, переживання оцінки, смаку, естетичних мотивів і потреб, естетичного ідеалу і їх вищого узагальнення – системи поглядів визначають рівні розвитку естетичного відношення в цілому і до природи зокрема. Їх активізація необхідна як в процесі учбового пізнання, так і під час навчальних та позанавчальних заняттях з тематики «Природа і краса», і в позашкільних формах залучення до природи. Але найбільш доцільна систематична постановка естетичних акцентів в ході вивчення учбової теми на уроках або в процесі ознайомлення учнів з природним об'єктом (явищем), в загальних бесідах, направлених на оцінку естетичних особливостей навколишнього середовища.
Йде осмислення накопичених вражень, оцінок, освоєння знань, починається проста систематизація, аналіз, узагальнення, формування понять і думок про природні явища. На цьому етапі безпосередні емоційно – естетичні оцінки явищ поєднуються з пробудженням інтелектуального, естетично забарвленого відчуття здивування у зв'язку з самим актом пізнання, розкриття таємниць природи. Для учнів немає природи як цілого – вона «розібрана» різними учбовими предметами. І тому у молодших класах учні вже не мають цілісного, емоційного відношення до природи. Тут для формування етично – естетичного відношення до природи, при розширенні діапазону шкільної науки і об'єму знань, що нагромаджуються, необхідне систематичне збагачення уявлень, вражень про естетичні властивості природи.
В молодших школярів важливо будити: здатність оцінити естетичні риси окремого явища або його елементів; смак до оцінки естетичних властивостей даної науки, самого процесу пізнання, учбово-трудових та інших видів діяльності, пов'язаних з природною дійсністю. Треба прагнути до розвитку уявлення про цілісну естетичну картину світу, до естетичних оцінок власної діяльності і відношення до природи.
Педагогічні можливості розкриття краси і цінності природи обумовлені в першу чергу загальними науковими характеристиками природи і її естетичних властивостей, що даються рядом наукових дисциплін (зокрема, філософією, екологією, естетикою, педагогікою та іншими).
Критерій досконалості по відношенню до властивостей об'єкту встановлений в основу естетичної оцінки природних явищ. Стосовно живої природи, цей критерій отримує інші відтінки: оцінка досконалості і розквіту життя в кожній формі і явищі, визнання духовних і матеріальних цінностей природи як найбільшого надбання, скарбу людства. Без ухвалення природи як цінності, всяка діяльність по відношенню до неї, прояв будь-якої потреби носитиме буденний – характер. Важливо попередити виникнення подібного відношення до природи інакше, сформувавшись і закріпившись, воно перейде в переконання і поведінку соціально не прийнятні і навіть загрозливі існуванню конкретних природних об'єктів.
Необхідно сформувати у молодших школярів цілісне, етично – естетичне відношення до природи, направлене на її збереження і збагачення.
Перед вчителями стоїть складна задача – освоїти не тільки особливості естетичних і художніх об'єктів, але так само зміст і ознаки основних естетичних понять, знайти оптимальні прийоми розкриття їх рис для учнів, навчити їх усвідомленому сприйняттю понять. Необхідно підкреслити, що поняття «естетичне» містить в собі «не повсякденність, піднесеність відчуття, що розкриває світ під кутом зору його досконалості».
Проте сьогодні в навчально-виховному процесі ще не одержав послідовного віддзеркалення естетичний зміст тієї або іншої сторони дійсності навчання в шкільному курсі.
Деякі педагоги, керовані естетичним вихованням школярів, не завжди орієнтуються у визначенні основних ознак естетичного.
Таким чином важливо підкреслити моменти визначаючі суть естетичного:
По-перше, при значенні зовнішніх форм явищ дійсності, сприйманих зором, дотиком, слухом людини, оцінка виразності їх обумовлена єдністю сприйнятої органами чуття форми і її внутрішнього (виразного) змісту, призначення;
По-друге, момент безкорисливого споглядання, а так само милування, щоб не тільки пережити задоволення від зустрічі з явищем, що вразило нас, але і зберегти його для інших людей, перешкодити тому, хто готовий знищити його, завдати йому шкоди. Сутність безкорисливого споглядання – в достовірно людському збагненні характеру цього явища, його неповторності, його виразності, в передбаченні його подальшої долі, нарешті, у відчутті відповідальності людини за те, щоб це явище збереглося і могло принести радість пізнання дивовижного іншим людям. Це особливо актуально для нашого часу, коли навіть в природних заповідниках доводитися робити спеціальні маршрути в стороні від достовірно рідкісних і цінних пам'ятників природи, бо їм загрожує небезпека з боку «диких» туристів;
По-третє, слід пояснити, що в поняття «виразність» входять поняття «прекрасне», «красиве» (тобто вчинене, відповідно ідеалу), що складає тільки частину уявлень про естетичне. Найкрасивіша і привабливіша зовні, вибрана зі всього об'єму естетичних багатств природи, охоплює обмежене число явищ і об'єктів. Виразність же включає все різноманіття природи, форм її існування і може торкатися як цілого об'єкту, так і деяких його сторін, проявів, моментів буття, які не є саме «красивими»;
По-четверте, поняття виразності природи дає уявлення про її загальну цінність для пізнання, її впливу на самопочуття людини (як підбадьорюючого, так і пригноблюючого), тобто йдеться і про вплив природи на переживання, поведінку людини, у тому числі і на естетичні і морально – вольові прояви.
Таким чином, розкриваючи молодшим школярам можливості естетичного освоєння природного світу, слід привчати їх уважно вдивлятися в зовнішній вигляд того або іншого явища, оцінювати його особливості, ознаки, форму і колір, відчутні і звукові характеристики, будову, інші особливості, визначати можливість віднесення до них тих або інших естетичних понять, характеризувати естетичну цінність їхнього, значення змісту для духовного самопочуття людини. Цінний так само педагогічний розбір не естетичної поведінки людини по відношенню до даних явищ і об'єктів природного світу. В певному значенні ми можемо говорити про виразність естетичної картини світу і образу кожного природного явища.