Позашкільна робота з української мови - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому є продовженням тієї роботи, яка про водиться на уроці.
Під позашкільною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі них учнів.
Завданням позашкільної роботи є: збагачення й розширення знань учнів з рідної мови, створення інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках мови знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму, дружби.
Уміло й цікаво проведені позашкільні заняття допомагають учням заглибитися в історію походження та значення слів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої мови, її фразеології; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють розвиток української мови, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати потрібні матеріали рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочні посібники, редагувати матеріали до стінгазети, писати анотації, тези, реферати, працювати над удосконаленням свого усного і писемного мовлення.
Позашкільна робота з мови будується з урахуванням основних загальнодидактичних принципів: на кожному позаурочному занятті у нерозривній єдності реалізуються освітні й виховні завдання; усі відомості про мову розглядаються і з'ясовуються відповідно до положень сучасного мовознавства, чим забезпечується принцип науковості; явища і факти, що аналізуються в процесі позашкільної роботи, мають відповідати віковим можливостям учнів, принцип доступності тісно пов'язаний з принципом усвідомлення знань; позашкільна робота враховує вимоги розвиваючого навчання: формуються навички спостереження й аналізу мовних явищ і фактів, уміння самостійно працювати з доступною мовознавчою літературою, складати анотації, реферати. Особлива увага приділяється розвитку творчих здібностей учнів: на писання творів, випуск газет, журналів, оформлення альбомів тощо.
У позашкільній роботі важливим є принцип наступності й перспективності: плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у попередніх класах. Одночасно позашкільні заходи можуть готувати основу для кращого засвоєння матеріалу на уроках, до участі у факультативних заняттях. У позашкільній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення думки, глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти. У позашкільній роботі реалізується принцип індивідуального підходу до учнів, ураховуються їх здібності, нахили.
Проте одночасно позашкільна робота з мови має і свої специфічні принципи, а саме: врахування віку й ступеня підготовленості учнів до занять, взаємозв'язок позашкільний роботи і класних занять, добровільність, наявність інтересу до вивчення мови, вибірковість, що виявляється у відсутності єдиної програми для позашкільної роботи її дозволяє вчителю самому планувати її, виходячи з умов роботи школи, вікового складу учнів, їхньої зацікавленості, а також залежно від програмового матеріалу, що вивчається. Цей самий принцип діє й у виборі форм роботи. Принцип наукового підходу в проведенні позашкільної роботи дозволяє ширше розкривати програмові теми, вивчати теми, не передбачені обов'язковою програмою.
У зміст позашкільної роботи входять найрізноманітніші питання - загальні відомості про мову, питання лексики, фразеології; ознайомлення із словниками, довідниками; викликає інтерес питання походження прізвищ, імен, географічних назв, топоніміка селища, району, області, аналіз діалектних особливостей у мові жителів даної місцевості; цікавить учнів збирання матеріалів про мовні явища і факти, надруковані у газетах, журналах, книгах.
У старших класах позашкільна робота передбачає ознайомлення з питаннями історії розвитку літературної мови, стилістики, культури мовлення, дослідження мовностилістичних особливостей творчості письменників класиків і митців слова.
Сучасні завдання вивчення мови спонукають учителя в позашкільній роботі спиратися на обов'язкову навчальну програму. Треба встановити, як та чи інша програмова тема може бути втілена в позашкільній роботі, як вона розширить знання учнів, допоможе збагатити їх словник, удосконалити мовні навички, як сприятиме розвитку усного мовлення. Обсяг такого матеріалу регулює сам учитель. Добираючи тематику позашкільної роботи, він враховує, по-перше, інтереси її запити самих учнів, по-друге. їх знання, вікові особливості, підготовленість до проведення відповідної роботи, по-третє, важливість теми для навчання, удосконалення культури мовлення, виховання учнів.
Г. Р. Передрій, плануючи гурток лексики для 5-6 класів, словотворення та етимології - для 6-7, гурток граматики - для 8 класу.
Позашкільна робота з мови має дві основні форми: систематичну, яка постійно ведеться протягом року, та епізодичну - заходи, що проводяться один-два рази на рік.
До систематичних форм позашкільної роботи належать мовний гурток, стінна мовна преса, видання учнівського журналу, регулярне проведення лінгвістичних радіопередач. Тут постійний склад учнів. Форми епізодичної роботи дуже різноманітні: це проведення мовних вечорів, конференцій, конкурсів, виставок, екскурсій, тижнів чи днів , мови в школі, олімпіад тощо.
Мовний гурток - важлива й ефективна форма позашкільної роботи, перевага якої у тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів.
Найкраще, коли із гуртку працюють учні одного класу, але, часто доводиться об'єднувати учнів 5-7 і 8-9 класів. Заняття гуртка проводять два рази на місяць. До роботи залучають тих учнів, які виявили бажання працювати в ньому. Плануючи роботу, треба пам'ятати, що зміст, види й форми її мають відповідати віковим особливостям учнів, рівневі їх загального розвитку. Гурток може бути тематичний і широкого профілю. Відмінність між ними в тому, що учасники тематичного гуртка поглиблено опрацьовують одну тему, наприклад "Синонімічні синтаксичні конструкції" (гурток 8-9 класів), де протягом року детально розглядають питання синоніміки односкладних речень, "функціонування в мові повних, неповних і еліптичних структур, співвідносність простих і складних конструкцій, різних типів складнопідрядних речень, співвідносність сполучникових і безсполучникових речень, конструкцій з прямою, непрямою і невласно прямою мовою тощо.
Ще більше зацікавити учнів мовним матеріалом можна тоді, коли тематика гуртка матиме так званий широкий профіль, тобто охоплюватиме кілька мовознавчих проблем: походження мови, виникнення і розвиток писемності, походження імен, географічних назв, розвиток значень слова, розвиток і збагачення словника в певну епоху.
У мовознавчому гуртку учні 5-7 класів найчастіше опрацьовують питання з лексики, фонетики, орфоепії, словотворення, у 8-9 класах вивчають питання синтаксису, стилістики, досліджують відповідні синтаксичні явища в мові письменників, наприклад, "Дієслівні словосполучення у творі Олеся Гончара "Модри Камень", "Іменникові словосполучення у новелі М. М. Коцюбинського "Intermezzo" тощо.
Гуртківців 10-11 класів опрацьовують мовностилістичні явища творів, що вивчаються за програмою. Це дозволяє їм глибше проникнути у творчу лабораторію письменника, збагнути особливості його творчості, усвідомити ідейно-тематичну й образну основи твору.
Однією із причин недостатнього інтересу учнів до уроків мови, лінгвістики в цілому, є саме те, що словесники показують мову в одній площині, як явище несуперечливе, в якому все доведено, систематизовано. Програма вимагає висвітлення явищ у тому аспекті, що відповідає усталеним лінгвістичним теоріям, висновкам. Інший підхід, безумовно, повинен бути на гурткових заняттях. Тільки ознайомлення учнів з різними гіпотезами, лінгвістичними парадоксами, мовними явищами, що суперечать даним сучасного мовознавства, може сформувати у них стійкий професійний інтерес, який, можливо, стане стимулом до вибору майбутнього фаху.
Важливо сформувати в гуртківців уміння шукати аналогії, систематизувати, класифікувати мовні явища, розвивати мислення, його гнучкість, здатність переходити від одного класу явищ до іншого, віддаленого за змістом. Треба навчити визначати специфічний аспект мовної проблеми, вчасно відмовитися від не правильної гіпотези, формувати критичність, образність мислення, пам'ять, навички самостійного здобуття знань.
Необхідно озброїти школярів логікою знань, що забезпечить ефективність навчання незалежно від конкретної основи і стане в пригоді кожному для по дальшої творчої діяльності.
В умовах реформи школи на перший план виступає і принцип посилення практичної спрямованості гурткових занять з мови. Він забезпечує більш ефективне формування практичних умінь і навичок, що виробляються на уроках мови. Керуючись ним, учитель повинен на заняттях приділяти увагу вдосконаленню орфографічних, пунктуаційних навичок, комунікативних умінь, роботі зі словниками, конспектуванню. Реалізація цього принципу виявляється і в тісному зв'язку поглибленого вивчення мови я жит тям. Він ставить також вимогу залучення гуртківців до суспільно корисної діяльності, проведення молодшими школярами бесід, вечорів, виготовлення наочних посібників для кабінету мови, випуск стіннівки, альманахів, підготовку матеріалів для преси. Можна вважати окремим, специфічним принцип професійної спрямованості гурткових занять. Враховуючи його, керівник гуртка покликаний знайомити учнів із професіями. Робота з фаховими журналами, додатковою літературою, самостійне складання гуртківцями лінгвістичних задач, творів різних типів, виготовлення роздаткового матеріалу, виступи із доповідями, рефератами, ознайомлення із творчістю видатних мовознавців, редагування текстів тощо - все це сприятиме профорієнтації школярів.