У широкому значенні психогімнастика – це курс спеціальних занять, скерованих на розвиток і корекцію пізнавальної та емоційно-особистісної сфер.
Психогімнастика, як невербальний метод групової роботи вимагає вираження переживань, емоційного стану, проблем, за допомогою рухів, міміки, жестів.
На практиці психогімнастику поєднують з рухливими іграми.
Завдання психогімнастики:
- розвиток сприймання та уваги;
- розвиток чутливості до особистої рухової активності;
- скорочення емоційної дистанції між дітьми групи;
- формування умінь виражати свої почуття, емоційний стан.
Як правило психогімнастика розпочинається з вправ на розвиток уваги. Це здійснюється завдяки таким вправам:
1. Передача ритму по колу.
Вихователь ставить дітей у коло. І наслідуючи вихователя всі учасники групи по черзі по колу повторюють, плескаючи в долоні, заданий ритм. Ритм вибирається найпростішій, пізніше ускладнюється. При потребі вихователь індивідуально допомагає дитині відтворити ритм. При цьому корегується слухова увага і слухове сприймання.
2. Передача руху по колу.
Вихователь демонструє певний рух (стрибок, підняття рук вгору, біг) діти по черзі повторюють цей рух.
3. Передача почуття по колу.
Вихователь демонструє дітям певне почуття (імітація сміху, суму, плач) і діти по черзі повторюють це почуття. При цьому розвивається мімічна мускулатура.
Другий вид вправ скеровано головним чином на зняття напруження у дітей і складається з найпростіших завдань і рухів. Діти слідом за вихователем імітують такі рухи: «я іду по воді», «я іду по гарячому піску», «я спішу в дитячий садок».
Вправи з психогімнастики передують рухливій грі, або виконуються після її проведення. Вони стимулюють активність дітей в одних випадках і приводять до заспокоєння в інших ситуаціях. Елементи психогімнастики використовуються у Вальдорфській педагогіці. Організація рухливої гри базується на наслідуванні дітьми дій вихователя, який веде гру. Рухлива гра здійснює позитивний вплив на фізичний, інтелектуальний, емоційний розвиток дитини. Формує вміння дітей співпрацювати в колективі, бажання виконувати спільні дії.
Гра в колі – ще одне спеціальне щоденне заняття. Це літературно-музична композиція, яка виконується в колі і супроводжується рухами відповідно до тексту. Для цієї гри вихователь використовує пісні, вірші, пальчикові ігри, скоромовки, лічилки і навіть казки. Під час гри діти багато рухаються. Словесні образи передають рухами рук, тіла, ходи, у всьому наслідуючи вихователя. Усе це дає багато можливостей для мовленнєвого розвитку, позитивно впливає на сферу відчуттів дитини.
Матеріал літературно-музичної композиції добирається вихователем з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, їхніх темпераментів, із введенням елементів протилежного змісту; велике й маленьке, легке і важке, швидке й повільне.
Для дитини гра в колі – це справжня соціальна вправа в якій вона повинна: стати в коло, взятися за руки, співати і рухатися. Вихователь допомагає їй подолати усі особистісні і соціальні бар‘єри.
2. Корекційно-виховна спрямованість занять фізичного виховання в групах компенсуючого типу для дітей з інтелектуальними порушеннями
2.1 Аналіз практики роботи вчителя-дефектолога по подоланню порушень фізичного розвитку у дітей старшого дошкільного віку з розумовою відсталістю
Дане дослідження проводилось на базах:
- Школа – дитячий садок «Центр реабілітації»;
- Дошкільний навчальний заклад «Барвінок»;
- Навчально-реабілітаційний центр «Мрія».
Це навчально-виховні заклади для дітей у яких діагностують порушення інтелектуального розвитку різного ступеня.
Зокрема школа – дитячий садок «Центр реабілітації» та ДНЗ «Барвінок» містять групи компенсую чого типу для дітей з інтелектуальними порушеннями.
Навчально-реабілітаційний центр «Мрія» є навчально-виховним закладом для дітей із затримкою психічного розвитку та розумовою відсталістю.
Навчально-виховна та корекційно-реабілітаційна робота у цих закладах здійснюється завдяки співпраці таких спеціалістів: психологів, дефектологів, логопедів, фізичних реабілітологів, олігофренопедагогів, медичних працівників та сім‘ї. [Додаток 5]. Які впливають на розвиток дитини, як мультидисциплінарна команда.
Головним завданням навчально-виховних заходів для дітей з порушенням інтелекту є:
- створення спеціальних умов для корекційно їх спрямованості навчання і виховання, відновлення здоров‘я, подолання порушень психічного і фізичного розвитку, корегування порушень аналізаторів і виправлення мовленнєвих порушень;
- здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушень;
- виховання морального і фізичного здорового покоління;
- формування здорового способу життя, основ особистої гігієни.
Спостерігаючи за заняттями з фізичного виховання ми побачили, що діти малоактивні, майже не спілкуються один з одним, невпевнені, мають порушення постави, не вміють правильно бігати і ходити.
Таким чином робота вчителя дефектолога під час організації занять має свої труднощі, тому необхідно добирати найбільш доцільні прийоми, використовувати відповідні засоби корекції, що складають дві групи:
Перша група – це загальні заходи, що використовують для всієї групи.
Друга група – це індивідуальний підхід до окремих дітей у відповідності до їх специфічних порушень.
Більшість занять, що спостерігалися під час дослідження вихователі, вчителі-дефектологи планували самі, використовуючи на власний розсуд ті чи інші прийоми.
Для дослідження було спеціально розроблено та підготовлено такі документи:
а) індивідуальну карту обстеження (анкету);
б) списки дітей, кожна обстежувана група для обліку стану фізичного розвитку.
У дослідженні брали участь 20 дітей віком 5–7 років із порушенням інтелектуального розвитку. Обстежувався фізичний стан дітей з метою визначення впливу основного захворювання (первинного порушення) – розумова відсталість, на формування вторинних відхилень, зокрема розвитку та формування рухової сфери.
Дослідження проводилось так:
Дитина на пропозицію вчителя-дефектолога виконувала задану дію. При цьому вона отримувала чітку інструкцію, часом показ виконання дії. Показники відмічались в анкеті.
Вивчення розвитку та сформованості фізичного розвитку проводилось в ігровій кімнаті (реабілітаційному залі), але кожна дитина до моменту обстеження була поза нею. Під час експерименту була присутня одна дитина.
Таким чином, діти ставилися у незвичайні для них, штучні умови.
Головним завданням було виявити рівень порушення певної рухової функції; вміння дітей брати участь у колективних іграх.
Поруч з вивченням навичок фізичного розвитку ми знайомилися з методикою роботи вихователів та вчителів-дефектологів. При цьому звертали увагу на побудові занять, особливостей використання прийомів і врахування особливостей психічного і фізичного розвитку дітей. Також на зв‘язок даного заняття з попередньою і наступною роботою, на вміння використовувати знання дітей під час опрацювання нового матеріалу.
Проведене дослідження дозволило виявити сторони формування навичок фізичної культури і дослідити особливості формування рухової сфери.
Дане дослідження підтвердило спостереження дефектологів-методистів, вихователів-практиків, вчителів-дефектологів щодо специфічних особливостей дітей з порушенням інтелекту і їх фізичного розвитку.
Під час проведення дослідження було зорганізовано контрольну і експериментальну групи. У контрольній групі брали участь 10 дітей: 3 дітей з підготовчого класу навчально-реабілітаційного центру «Мрія», 4 дітей з школи-садка «Центр реабілітації» старша група, 3 дітей дошкільного навчального закладу «Барвінок» середня група.
У експериментальній групі брали участь 10 дітей: 3 дітей з підготовчого класу навчально-реабілітаційного центру «Мрія», 4 дітей з школи-садка «Центр реабілітації» старша група, 3 дітей дошкільного навчального закладу «Барвінок» середня група.
Так, контрольна група створювалась з метою дослідити реальний стан фізичного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями, та простежити темп і стан сформованості фізичної, рухової сфери без використання спеціальних прийомів елементів психогімнастики і музикотерапії.
Експериментальна група створювалась з метою дослідження впливу використання рухливих ігор, елементів музико терапії та психогімнастики на рухову сферу дітей з інтелектуальними порушеннями.
Результати проведеного обстеження контрольної і експериментальної груп до початку психокорекційної роботи над формуванням фізичної сфери практично однакові. В таблицях відображено, що за існуючою методикою у дітей рухова сфера формується повільно, недосконало, не має чіткої мотивації до виконання певних рухів, які потребують додаткових зусиль чи концентрації уваги, відсутня спільна гра, обмежене спілкування між дітьми.
Дане дослідження тривало п’ять тижнів. Протягом цього часу для дітей експериментальної групи були використані такі форми впливу: проводились рухливі ігри з використанням елементів музикотерапії та психогімнастики.
Вправи з психогімнастики передували рухливим іграм, або проводились після них.
Вправа 1.
Тема «Зустріч одне з одним» (етюд на вираження радості).
Мета: Формувати у дітей вміння виражати почуття радості і розвивати мімічну мускулатуру, координацію рухів у просторі, слухову увагу, мислення. Виховувати дружність.
Проведення вправи
Діти розміщені один напроти одного. Уважно послухайте мою розповідь. У хлопчика Василька був друг Андрійко. Але ось настало літо. Василько поїхав, а Андрійко залишився в місті. Сумно без друга. Уже пройшов місяць. Якось іде Андрійко по вулиці й бачить, як назустріч йому йде його друг Василько. Як же вони зраділи один одному!