Виразні рухи: обійми, посмішка.
Вправа 2.
Тема. Передача ритму по колу.
Мета: Вчити дітей виконувати ритмічні рухи, формувати вміння відтворювати заданий ритм; розвивати слухове сприймання, увагу, пам’ять, мислення. Виховувати спостережливість, старанність.
Проведення вправи.
Діти стоять у колі. Вихователь задає певний ритм і кожна дитина по черзі повинна відтворити його плеснувши в долоні.
1) ІІІ ІІ
2) І ІІ І
3) ІІ І ІІ
Вправа 3.
Тема. Капітан.
Мета: Виразне зображення позитивних рис характеру. Формувати у дітей впевненість під час виконання завдання. Розвивати мислення, координацію рухів, правильну поставу. Виховувати старанність, сміливість.
Проведення вправи.
Діти стоять у колі.
Діти уявіть себе капітаном. Капітан стоїть на містку корабля і дивиться вперед. Навколо темне небо, високі хвилі, свистить вітер. Але не боїться капітан бурі, він почуває себе сильним, сміливим і впевненим. Він доведе свій корабель до порту призначення.
Виразні рухи: спина пряма, ноги розставлені, погляд спрямований вперед; іноді підносить до очей уявний бінокль.
Рухливі ігри поєднувались із музикотерапією.
Ігри проводились із супроводженнями музики або з її прослуховуванням до початку або після закінчення гри.
На відчуття ритму, як засіб релаксації, діти прослуховували твір Чайковського «Пори року», де яскраво виражений швидкий і повільний темп, чіткий ритм.
РУХЛИВА ГРА
«Горобчики і кіт»
Мета: Удосконалювати вміння стрибати на обох ногах. Розвивати спостережливість, увагу, пам'ять. Виховувати дружність та сміливість.
Інвентар: обручі.
Хід гри.
Діти стоять в обручах, покладених у ряд на землі (підлозі). Це «горобчики» у «гніздах». Вихователь зображує кота; його «хатка» на відстані 6–8 м. від «гнізд» «горобців». Після слів вихователя «Горобчики полетіли» діти вилітають з «гнізд» і бігають по майданчику. «Кіт тим часом спить. Потім прокидається промовляє «Мяу-мяу» і починає ловити «горобчиків», які ховаються в «гнізда». Спійманих «горобчиків» «кіт» веде в свою «хатку». Гра триває доти, поки «кіт» не спіймає трьох-чотирьох «горобчиків».
Вказівки до гри. Дітей, яких спіймано, відпускають, але підраховують, скільки «горобчиків» спіймав «кіт». Дітям підказують, щоб «кота» вони не лякались і підходили ближче.
РУХЛИВА ГРА
Мета: Формувати вміння виконувати ритмічні рухи під музику; розвивати фонематичний слух, відчуття ритму, мислення, увагу. Коригувати координацію рухів у просторі, дрібну моторику рук. Виховувати старанність, наполегливість.
Інвентар: маски зайчиків.
Хід гри.
Гра проводиться під музичний супровід. Рухи повинні відповідати музиці.
| На сопілочці я граю:Ті-лі-лі, ті-лі-лі!На лужку зайці у танці,Ті-лі-лі, ті-лі-лі! | Імітують гру на сопілціСтрибають, як зайчики |
| Я заграв на балалайці:Тренді-брень, тренді-брень!На лужку зайці у танціТренді-брень, тренді-брень! | Імітують гру на балалайціСтрибають, як зайчики |
| А тепер на барабані:Бум-бум-бум! Тра-та-тах!Косоокі всі навтьокиПо кущах та по кущах. | Імітують гру на барабаніРозбігаються у різні сторони |
РУХЛИВА ГРА
«Знайди свій будинок»
Мета: Удосконалювати вміння ходити та бігати врозтіч, виконувати інструкції, вчити орієнтуватися в просторі. Розвивати слухову увагу, мислення, сприймання. Виховувати дружність, старанність.
Хід гри.
Дітей ділимо на дві групи. Одну групу посадили на лаву або стільці на одному боці майданчика (залу), іншу – на другому. На слова вихователя: «Діти по майданчику гуляють, ходять, бігають, стрибають», діти розходяться, ходять і бігають хто куди хоче. Вихователь: «Гей, діти, не зівайте, як почуєте гудок, – тікайте!». Дає сигнал «У-у-у». Діти поспішають на свої місця (до «будиночка») і сідають на свої стільчики.
Вказівки до гри. Під час гри дітям нагадують, щоб вони не наштовхувались один на одного. Вихователь грає разом з дітьми. Називає тих, які жодного разу не наштовхувалися на інших, першими після сигналу повернулися до «будиночка» і тихо сіли на стільці. Вчасно дає сигнал для відпочинку.
Після закінчення кожної гри звучала повільна, заспокійлива музика для заспокоєння дітей.
Під час проведення дослідження виникли такі труднощі:
- дітям було важко зосередити свою увагу на виконанні завдання;
- багато дітей були гіперактивними;
- у багатьох дітей спостерігалася дезорієнтація у просторі та порушення точності рухів у просторі;
- більшість не вміли гратись разом, тобто відсутність спільної гри.
Експеримент на формування фізичного розвитку з використанням елементів музико терапії та психогімнастики тривав потягом п‘яти тижнів, і перед його завершенням проводилось порівняльне обстеження та анкетування дітей двох груп: контрольної та експериментальної.
Так, діти контрольної групи показали такі результати (таблиця 3).
У експериментальній групі відбулися такі зміни. Результати обстеження відображені у таблиці 4.
Аналіз проведеного дослідження показує, що використання рухливих ігор в поєднанні з елементами музикотерапії та психогімнастики мотивує дітей до свідомого відтворення руху, вносить новизну та цікавість, ігровий та драматичний момент.
З допомогою мотивуючих елементів у дітей вдалось сформувати: вміння виконувати ритмічні рухи, покращилась ходьба і біг, появилась спільна гра та взаємне спілкування.
Тому доцільним є використання під час занять фізичного виховання рухливих ігор з елементами музико терапії та психогімнастики.
2.2 Педагогічні рекомендації корекційним педагогам щодо використання елементів музикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор
Корекційна робота на заняттях з фізичного виховання набуває дієвого характеру, якщо вміло поєднувати елементи музико терапії і психогімнастики коли перед дітьми ставляться завдання які сприяють активізації психоемоційної, фізичної, вольової сфери.
Застосування повторень у навчанні є одним з принципів колекційної роботи. Це пояснюється тим, що формування рухової активності у дошкільників не лише сповільнене, а й малопродуктивне.
Практичний характер – теж відносимо до принципу корекції, оскільки слово не носить «сигнального» значення, і часто словесні засоби малодоступні.
Під час роботи із групою дітей з психофізичними порушеннями слід враховувати:
1. Різний темп роботи і динаміку наростання втоми.
2. Врахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів.
3. Врахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту.
4. Орієнтація на індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери дитини.
5. Врахування індивідуальних потреб та інтересів дітей.
6. Врахування особливостей характеру.
Тому використання індивідуального підходу є провідним принципом дидактики та засобом корекції порушень дітей з розумовою відсталістю. Значна увага приділяється власне використанню елементів музико терапії та психогімнастики. Для досягнення результативності використання цих корекційних прийомів використовуємо:
– у системі фізичного та нервово-психічного виховання в спеціальному дошкільному закладі для дітей із інтелектуальними порушеннями має здійснюватися комплексний підхід до формування та розвитку їхньої рухової сфери, яка є основою життєдіяльності, розумового та фізичного здоров‘я людини;
– поєднання музикотерапії та психогімнастики з рухливими іграми мають бути складовою індивідуальних і фронтальних занять логопеда та вихователя спеціальної групи в системі корекційно-розвивального навчання та виховання;
– для того, щоб діти займались ефективно, ігри необхідно проводити із задоволенням та ентузіазмом. Лише тоді можна захопити своїм настроєм дітей;
– рухливу гру з використанням елементів музикотерапії та психогімнастики варто будувати таким чином, щоб вона була цілою драматичною дією;
– після закінчення кожної рухливої гри прослуховувати повільну музику для заспокоєння дітей.
Дане дослідження допоможе вчителям-дефектологам і вихователям спеціальних дошкільних навчальних закладів для дітей з порушеннями інтелекту, вихователям груп компенсую чого типу виявити та проаналізувати характери порушення фізичного розвитку у дітей з інтелектуальним недорозвитком; виявити непомітні моменти; покаже, на що необхідно спрямовувати головну увагу, що слід використовувати під час індивідуальних та групових занять для кращого колекційного впливу на загальний розвиток дошкільників з психофізичними порушеннями.
Висновки
Складний процес розвитку особистості та формування фізичної сфери у дітей старшого дошкільного віку із інтелектуальними порушеннями зумовлений сукупністю біологічних і соціальних факторів.
Для дитини середовище виступає не лише як умова, але як джерело розвитку (Л.С. Вигоцький).
У навчально-виховному процесі вчитель-дефектолог повинен враховувати, що діти можуть виконувати посильні вправи, завдання самостійно, опираючись на рівень психічного розвитку, практичний досвід, знання, уміння, навички.
Проте в процесі роботи не слід опиратися лише на вже сформовані психічні і фізичні функції, але слід враховувати потенційні можливості дітей.
Так теоретично дослідивши дане питання ми прийшли до висновку, що рухова діяльність здійснює всебічний вплив на організм людини, і цей вплив більш значний для дитячого організму, що росте і розвивається. Розвиток рухів здійснює значний вплив на становлення відповідних структур мозку.