Смекни!
smekni.com

Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів (стр. 11 из 17)

Робота навчального змістувключає: вправи і завдання, які готують дитину до сприймання нового матеріалу, вправи і завдання, спрямовані на засвоєння нового матеріалу, розширення або уточнення здобутих знань, тренувальні завдання.

Перевірним самостійним роботамзвичайно теж властиві елементинавчання. Проте їх основне призначення — це облік і контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів.

Дидактичні умови активізації навчального процесу вимагають, щоб, засвоюючи матеріал, діти свідомо спиралися на раніше здобуті знання, уміння й навички. Майже на кожному уроці мови, математики, природознавства вчителі використовують різні види підготовчих вправ з метою актуалізувати опорні знання, створити проблемну ситуацію для подальшої пошукової діяльності, збудити інтерес до теми.

Самостійними роботами підготовчого характеру можуть бути усні й письмові вправи на повторення, порівняння певних фактів, правил, способів дії, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, змалювання певних об'єктів, відшукування даних тощо.

Самостійну роботу в початкових класах слід проводити на різних етапах засвоєння знань, формування вмінь і навичок, зокрема, і під час вивчення нового матеріалу. На даному етапі самостійна робота набуває пошукового характеру. Вона спрямована на засвоєння нових знань або способів дій. Спосіб постановки завдання стимулює розвиток пізнавальних потреб учнів, сприяє формуванню позитивних мотивів учіння.

Процес виконання учнями самостійних пошукових завдань потребує від учителя цілеспрямованого керування. Це зумовлене насамперед логікою навчання на цьому етапі. Адже повноцінне формування нових понять передбачає, по-перше, не тільки розгляд фактів, особливостей предмета одного типу, а й зосередження уваги учня на основних ознаках предмета; по-друге, розкриття зв'язків і відношень вивченого об'єкта з іншим, а також внутрішні зв'язки його елементів; по-третє, на основі такої аналітичної роботи підведення дітей до доступного формулювання визначення нового поняття.

Нарешті, корисно співвіднести сформоване нове поняття з тими, які були засвоєні раніше, і отже, ввести його в загальну систему понять, доступних розумінню учнів цього віку.

Складність і поступовість процесу засвоєння нових знань вимагає певних обмежень у використанні самостійних завдань на етапі ознайомлення з новим матеріалом, зокрема, самостійна робота тут можлива, якщо:

1. розв'язання нового питання пов'язане лише з переосмислюванням вивченого раніше, у дещо змінених умовах;

2. на уроці стоїть завдання узагальнити добре відомі дітям факти;

3. спосіб дій, з яким учитель повинен ознайомити дітей на уроці, може бути усвідомлений лише на уроці (за допомогою відповідних наочних посібників, підготовчих вправ тощо);

4. новий матеріал можна розглянути на основі досвіду набутого учнями в школі або поза нею; діти достатньо підготовлені до самостійної роботи з книжкою, а новий матеріал викладений в доступній для них формі.

2.2 Організація самостійної учбової діяльності молодших школярів творчими вчителями сучасної початкової школи

2.2.1 Самостійна робота на уроках читання та мови.

Розглянемо конкретні приклади самостійного ознайомлення учнів з новим матеріалом на різних уроках. Щоб цей етап навчання пройшов успішно, слід надзвичайно уважно поставитись до змісту підготовчих вправ і способу постановки, послідовності виконання завдань з нового матеріалу, а також глибоко продумати запитання для закріплення засвоєного, яке обов'язково відбувається під керуванням учителя.

На уроках читаннясамостійна робота над текстом має на меті:

1) формувати в учнів повноцінні вміння і навички читання;

2) навчати розуміти зміст твору й засоби створення художнього образу.

Залежно від мети зміст завдання буде різним. У першому випадку – це тренувальні вправи на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного та швидкого читання; а в другому - завдання на усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вплив почуттів, тощо.

Уміння працювати самостійно при читанні привчає учнів до глибокої, вдуманої роботи над книгою, сприяє виробленню практичних навичок, активізує мислення дітей, а також полегшує роботу вчителя, особливо при умові одночасних знань двох класів. Також учневі дає задоволення від своєї праці, отже, має виховне значення.

Запитання, які дає вчитель для самостійної роботи, можуть бути спрямовані на з'ясування причинних зв'язків між явищами, описаними в творі, можуть вимагати встановлення зв'язку між читаним та сучасним життям: Кого із знатних людей нашого міста (села) ви знаєте? Які в нашому місті (селі) є пам'ятки чи споруди, подібні до тих, про які читали? Яку участь брала наша школа в оформленні місцевості?..

Завдання повинні бути посильними для учнів чітко зрозумілими і цікавими, мусять збуджувати мислення дітей і приносити задоволення. До виконання самостійної роботи учнів потрібно підготувати, виконавши спочатку аналогічні види роботи з учителем.

У 2-му чи 3-му класі можна дати завдання пригадати, який вірш чи оповідання вивчали діти про осінь, щоб вони пригадавши його, потім прочитали на пам'ять або знайшли у тексті уривок і перечитали. Відтворений таким чином матеріал підготує дітей до сприйняття нового тексту. Самостійна робота може проводитись над мовою художнього твору: знайти описи природи; знайти незрозумілі слова або вислови; описи зовнішності людей, назвати вчинки, що характеризують дійових осіб, прочитати порівняння і пояснити, для чого вжите воно: продумати, які близькі за змістом і протилежні слова можна дібрати до даних слів у тексті. Учні малюють ілюстрації до твору чи його частини, дають заголовки цим малюнкам.

Для того, щоб діти краще усвідомили образи, корисно давати самостійні роботи з тим, щоб зіставити героїв твору, порівняти їх вчинки, вказати кому вони симпатизують і чому. Ряд самостійних завдань діти працюють над планом і переказом твору. Учні 1-го класу складають картинний план. Учні 2-4 класів самі поділяють твір на частини і складають заголовки. Потім діти складають переказ за малюнками, переказ від імені іншої особи, вибірковий, творчий.

Важливе значення мають роботи у зв'язку з виразним читанням. Так, після читання і розбору вірша, байки, казки учні знаходять відповідні інтонації, наголоси, паузи, темп читання. Самостійні роботи і заключній бесіді допомагають самостійно прийти до узагальнень і висновків. Наприклад: знайти рядки в яких розкривається головна думка; зв'язати те що прочитали з життям, сказати, що спільне, відмінне; підібрати прислів'я найбільш відповідні до тексту твору. Письмові самостійні роботи такі: виписати влучні вирази, слова близькі чи протилежні за значенням, порівняння, скласти план написання, переказ.

Розглянемо на конкретних прикладах, як можна урізноманітнювати зміст самостійних завдань на різних уроках у процесі закріплення вмінь і навичок. Так, на уроках читання самостійні завдання часто зводяться до багаторазового перечитування із шаблонними завданнями (прочитай і підготуй відповідь на запитання підручника, прочитай і перекажи, прочитай і склади план тощо). Звичайно, такі завдання корисні, але обмежуватись ними не слід, бо це стримує розвиток пізнавальних здібностей дитини, породжує штамп у роботі. У процесі самостійного перечитування тексту з метою усвідомлення його ідейного змісту художніх образів слід широко використовувати різноманітні самостійні завдання. Наведемо деякі види завдань:

1. Вибрати для читання уривок, що найбільше сподобався.

2. Вибрати образні висловлювання.

3. Скласти уявлювану картину за прочитаним.

4. Прочитати і поставити до певної частини тексту запитання.

5. Прочитати текст і розмістити готові заголовки до поділеного на частини тексту.

6. Відшукати частини тексту за деформованим планом.

7. Скласти план оповідання.

8. Прочитати і перебудувати деформований план відповідно до тексту.

9. Прочитати і дібрати до кожної частини оповідання прислів'я і записати його в зошит.

10.Підготувати переказ за даним планом.

11.Підготувати переказ від імені дійової особи.

12.Порівняти вчинки різних героїв твору, виділивши при цьому істотні риси їх характерів.

13. За кадрами діакінофільму підготувати розповідь про бачене, назвати основні події.

14.Знайти і прочитати слова, якими автор передає своє ставлення до зображуваного.

15. Прочитати вірші (уривки, описи) і подумати, чим вони подібні між собою.

16.Прочитати текст і поставити запитання про найголовніше в цьому творі.

17.Прочитати і дібрати уривки з тексту до ілюстрацій.,

18. Прочитати частину тексту і подумати, про яку рису характеру героя йдеться в ній.

Самостійна робота на уроках мовив початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення.

Молодші школярі вивчають ряд правил, які вимагають від учнів послідовного виконання складних розумових дій (правопис ненаголошених голосних, дзвінких і глухих приголосних, правопис відмінкових закінчень, особових закінчень дієслів І і II дієвідміни, розрізнення префікса і прийменника та ін.). Часто учень не може опанувати правило саме через несформованість елементарних умінь. Тому зміст підготовчих вправ перед вивченням складних правил повинен активізувати такі елементи знань, умінь і навичок, які допоможуть учням виконати систему подальших розумових і практичних дій для засвоєння правила. Найчастіше у початкових класах підготовчі вправи мають фонетичний характер або є різними видами списування. Зокрема, методисти пропонують широко використовувати такі види підготовчих вправ: