Смекни!
smekni.com

Система вивчення іменників дітьми початкових класів (стр. 1 из 7)

Початкове навчання

Реферат на тему

"Система вивчення іменників дітьми початкових класів"

Івано-Франківськ

2008
ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................2

I. Система вивчення іменника у другому класі..................................................3

1.1 Етапи формування поняття “іменник” у дітей...............................................4

1.2 Формування уявлень про іменники – назви істот і не істот .........................5

1.3 Вивчення числа іменників................................................................................6

1.4 Розпізнаваня роду і початковий етап вивчення

відмінювання іменників………………………………………………………...9

II. Розвиток творчих задатків учнів при вивченні іменника.......................12

2.1. Роль дитячої творчості на уроках української мови...................................12

2.2. Загадки.............................................................................................................13

2.3. Значення казки................................................................................................18

III. Організація самостійної роботи учнів у процесі вивчення іменника.....…21

3.1. Важливість самостійної діяльності учнів.....................................................21

3.2. Дидактичні матеріали для самостійної роботи

другокласників під часвивчення іменника....................................................…22

IV. Розробки уроків……..………………………………………………………30

Висновки................................................................................................................45

Література..............................................................................................................46

ВСТУП

Для кожного народу рідна мова – це скарб. У ній відбиваються історія, яку творив народ, природа, яка його оточує, праця, його радощі й уболівання, думи й сподівання, духовний світ, сила, мудрість його життя. Мова закріплює в словах результати людського пізнання. У ній переданий віковий досвід народу, досягнення його культури, науки, мистецтва.

Мова – засіб засвоєння і передачі сучасному і наступним поколінням усіх тих духовних скарбів, що їх надбав народ.

Мова є засобом психологічної цілості, історичної єдності нації, це духовний ареал кожного народу, без неї нація розчиняється у просторі, зникає.

В системі початкового навчання мова має особливо важливе значення. За допомогою рідної мови діти збагачуються знаннями про природу, життя людей, їх виробничу діяльність, вивчають інші навчальні предмети: математику, історію, географію, природознавство тощо. Оволодіваючи мовою, діти розвивають мислення і навпаки – в роботі над розвитком мислення учні збагачують і вдосконалюють свою мову.

Велике значення при навчанні рідної мови молодших школярів має вивчення частин мови, зокрема іменника.

Цією проблемою займалися автори таких праць як: Білецька М,А, “Уроки української мови в другому класі” [3]; Вашуленко М.С. “Українська мова в 2 класі чотирирічної початкоої школи” [2]; Борець Г.І. “Дидактичний матеріал з української мови для 2 класу, [5]; Хорошівська О.Н. “Вивчення української мови в 2 – 3 класах”, [7]; а також такі видатні педагоги, як Сухомлинський В.О., Макаренко А.С., Ян Амос Коменський, С.Ф. Русова, Богоявленський Д.М. та багато інших.

Я звернулася до вивчення цієї теми тому, що іменник – одна з найчисельніших частин мови, одна з найбільш вживаних, це одна з перших частин мови, з якою знайомляться діти.

Об’єктом дослідження є методика вивчення іменника в другому класі.

Предметом дослідження є уроки рідної мови у 2 класі, на яких вивчається іменник.

Мета дослідження полягає в узагальненні методичних рекомендацій щодо всіх етапів вивчення іменника як частини мови у 2 класі, в обгрунтуванні дидактичних умов ефективного використання самостійної роботи під часс вивчення іменника та розвитку творчих задатків другокласників.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

– систематизувати загальні методичні рекомендації щодо вивчення іменника в 2 класі;

– розкрити роль дитячої творчості у процесі вивчення іменника другокласниками;

– подати рекомендації щодо самостійної роботи школярів із рядом завдань;

– розробити зразки уроків.


I. СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ ІМЕННИКА

1.1. Етапи формування поняття “іменник” у дітей

Знайомство з частинами мови починається з вивчен­ня іменника як найбільш уживаного учнями лексико-гра­матичного класу слів.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного викори­стання їх у мові. Ці завдання розв'язуються не ізольо­вано, а у взаємозв'язку.

Лексичні і граматичні ознаки іменника досить склад­ні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступо­вого накопичення конкретного матеріалу для узагаль­нення знань про іменник як частину мови.

Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значен­ням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формуван­ня навичок точного вживання іменників у мовленні і пра­вильне їх написання.

У 2 класі формується уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви, формуєть­ся граматичне поняття однини/множини. Учні вперше зна­йомляться з такою граматичною категорією, як рід імен­ника, навчаються розрізняти іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно чи мій, моя, моє. Другокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів – назв предметів кого? чого? кому? чому? і под., буду­вати речення і словосполучення з іменниками в непрямих відмінках і тим самим готуються до усвідомлення понят­тя відмінювання іменників, що є основним у програмі 3 класу.

Формування у молодших школярів граматичного по­няття «іменник» складається з кількох етапів. Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання гра­моти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття «імен­ник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвиток уміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).

Другий етап формування поняття «іменник» перед­бачає ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням (відповідають на питання хто? що?, називають предмети) й закріп­лення їх у терміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступеня узагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.

Третій етап полягає у поглибленні знань про смисло­ве значення іменників, засвоєння форм роду, числа, під­готовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви.

Четвертий етап передбачає формування уміння від­мінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильно писати відмін­кові закінчення.

У 2 класі учні засвоюють знання, уміння і навички, які передбачають другий і третій етапи.

Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще в добукварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає.

Надалі в учнів поступово формується уміння «працю­вати» із словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажімо, учитель вимовляє слово стіл, а діти називають той стіл, який вони при цьому можуть уявити.

1.2. Формування уявлень про іменники – назви істот і не істот

Подальше формування поняття «іменник» передбачає роботу над лексичним значенням іменника і його грама­тичною ознакою – відповідає на питання хто? що?. Уміння ставити до слів – назв предметів запитанняхто?чи що? прищеплюється дітям ще в період навчання гра­моти.

У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які озна­чають назви людей і тварин, відповідають на питання хто?, а слова, які означають назви інших предметів, - на питання що?. З цією метою учитель здійснює систе­матизацію слів – назв предметів, тобто виділяє групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Демонструється, наприклад, таблиця із зображенням лі­каря, робітника, вчителя (перший ряд), собаки, кота, їжака (другий ряд), дерева, портфеля, чайника (третій ряд).

У ході евристичної бесіди учитель з'ясовує:

– Хто зображений на малюнку першого ряду?

– Яке питання можна поставити до кожного з зобра­жених предметів? (Хто це?–Лікар і под.).

– Кого називають слова лікар, робітник, вчитель? (Людей.)

– Отже, які слова відповідають на питання хто? (Слова – назви людей.)

Аналогічна робота проводиться з малюнками другого, а потім третього ряду.

Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники – назви істот і неістот.

1.3. Вивчення числа іменників

Поняття «число» засвоюється учнями на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв'язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкільному віці, адже, прак­тично діти вміють користуватися формами однини і мно­жини іменників (лялька–ляльки, яблуко яблука). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

Поняття про однину і множину іменників формуєть­ся послідовно. Спочатку діти дістають уявлення про один і багато предметів, учаться добирати слова за зраз­ком (герой – герої, мишенята – мишеня) або змінюва­ти форму слова, керуючись настановою один–багато.

Потім вводяться терміни однина / множина.

Під час вивчення числа іменників діти повинні зро­зуміти:

якщо іменник означає назву одного предмета, він ужи­вається в однині (книга, олівець, стіл);

якщо іменник означає назву двох або більшої кіль­кості предметів, він уживається в множині (книги, олі­вці, столи);

не всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів (окуляри, ножиці, двері);