26) № 11, 2005, с. 8-11 “Розвиток діалогічного мовлення молодих школярів”.
27) № 11, 2005, с. 29-33 “Формування в молодих школярів умінь будувати зв’язні висловлювання”.
28) №2, 2007, с. 3-7 “Розвиток зв’язного мовлення учнів 1-2 класів”.
Висновок
Підкреслюючи все, що було сказано варто зазначити, що розвиток мовлення першокласників посідає одне з головних завдань навчального процесу в цілому.
Провідним завданням у цій роботі є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.
Робота над цим завданням, розпочинається вже в першому класі на уроках грамоти. Паралельно з формуванням у першокласників умінь читати і писати, вчитель відповідно до начальної програми, готує дітей до побудови зв’язних висловлювань, а саме: збагачує лексичний запас школярів словами різних тематичних груп, вчить будувати словосполучення і речення, перебудовувати деформовані речення, доповнювати незавершене речення 1-2 словами, складати речення за малюнком, добирати заголовок до тексту, усно переказувати сюжетний текст букварного типу.
Однак, рівень сформованості в молодших школярів умінь створювати зв’язні висловлювання недостатньо великий. Про це свідчать результати перевірки стану проблеми розвитку монологічного мовлення учнів у початковій школі.
Анкетування вчителів проведене з метою з’ясування їхньої готовності до реалізації проблеми розвитку зв’язного мовлення молодших лекторів, показало, що 59,3% опитаних педагогів потребують методичної допомоги в підготовленні та проведенні уроків, присвящених написанню переказів та творів, 51,2% учасників анкетування вважають за доцільне доповнити і систематизувати подані в підручниках з рідної мови вправи та завдання спрямовані на розвиток монологічного мовлення учнів початкових класів [27; 29].
Зважаючи на зазначене, варто зауважити, що проблема розвитку зв’язного мовлення учнів у початкових класах існує і потребує негайного розв’язання.
Необхідною умовою для забезпечення успішної побудови зв’язного мовлення учнями початкових класів зв’язних висловлювань є:
- багатство словникового запасу молодших школярів;
- уміння пов’язувати слова і слосполучення, речення;
- за допомогою речень логічно висловлювати думку;
- застосовувати у висловлюваннях засоби міжфразеологічного зв’язку;
- будувати план майбутнього висловлювання;
- використовувати виражені засоби мови;
- знати і вміло застосовувати правила орфографії і живопису.
Важливою умовою ефективного формування в молодших школярів будувати зв’язні висловлювання є знання і вміле застосовування правил орфоепії (під час усних висловлювань та орфоепії і правопису) під час письмових творчих робіт.
Ці знання та вміння формуються впродовж вивчення всього початкового курсу рідної мови шляхом вивчення правил та виконання вправ. Однак, під час підготовчої роботи до побудови усних висловлювань та написання переказу чи твору вчитель звертає увагу учнів на ті слова, в яких можна припуститися помилок, наголошує на розділових знаках, які доведеться використовувати.
Удосконалення комунікативних вмінь – процес нескінченний. Важливо, щоб воно відбувалося не заради самого процесу, а на благо людини, дитини! Тут кожен педагог може йти своєю стежкою до мети. Мета ця – людина, її вдосконалення і щастя.
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ - АКТИВІЗУЮЧИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
Розуміти походження слова і вміти його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення.
Кожна мова постійно змінюється. Одні слова поступово відмирають, інші, навпаки, з'являються у мові. Щоб з'ясувати походження слів, необхідно звертатися до історії мови і встановлювати їх первісне значення. Але такі завдання не передбачаються програмою для початкових класів.
Проте аналіз змісту Букваря (М.С.Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко. — К., 1995) та Рідної мови для 2 класу, тема «Іменник» (М.А. Білецька, М.С.Вашуленко) виявив значну кількість лексики, походження якої можна легко пояснити учням, починаючи вже з періоду навчання грамоти. Для зручності пояснення етимології слів на уроках рідної мови нами укладено для допомоги вчителеві 15 тематичних груп з короткою вказівкою походження кожною слова.
Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. Тому, як засвідчує експериментальне дослідження, в 1-4 (3) класах досить ефективно цю роботу вести за трьома напрямками:
1. Учитель розповідаєпро доходженняпевногослова, яке зустрічається у змісті навчання на уроках рідної мови, читання, природознавства.
2. В учнів тривалими вправами виробляється уміння пояснювати походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.п.
3. Діти самостійно пояснюють походження слів, аналізуючи їх.
Згідно з цими напрямками, пропонуємо на допомогу учням педучилищ, студентам педуніверситетів за спеціальністю «учитель молодших класів» та вчителям-практикам тематичний словничок лексики та систему вправ, які стимулюють пізнавальний інтерес під час уроків рідної мови.
ВОРОНА — у перекладі з давньоруської на сучасну мову означає чорна. Названо за чорний колір пір'я.
ГЛУХАР — від слова глухий. Під час токування ці птахи немовби глухнуть, не чують сторонніх звуків.
ГОЛУБ — від прикметника голубий. Голубого кольору буває пір'я на шийці птаха.
ГРАК — від гракати, граяти, тобто від звуконаслідування.
ГУСИ — з германської. Наслідування вигуків ге-ге-ге (нім. гоне).
ЖУРАВЕЛЬ — спільнослов'янське жерав, горав — від гер — вигуку, що подають ці птахи.
ЗОЗУЛЯ — від давньоруського зегзиця, зегзуля.
КАЧКА — зміна вигуку ках, що відтворює крик качки.
КУРКА — від звуконаслідування — кур.
ЛАСТІВКА — від слов'янського слова ласта, тобто літати.
ОРЕЛ— грецьке орніс — птах.
ПЕЛІКАН — від латинського пеліканус—молот; молоток, сокира.
СИНИЦЯ — назва пов'язана із словом синій. Інше пояснення: синицю спочатку звали зиниця. Слово це звуконаслідувальне. Пташка виспівує щось схоже на зинь-зинь.
СНІГУР — від слова сніг. Птах, що не боїться снігу.
СОВА— від звуконаслідування: сикати — шипіти.
СОЙКА - від сяяти (за кольором пір'я).
СОЛОВЕЙ — від праслов'янського солвъ, що означало
жовтувато-сірий.
СТРАУС — грецьке струтос — птах.
ЧАЙКА — крик птаха чаї — звуконаслідування.
БДЖОЛА — від звуконаслідувального кореня буг у слові
бучати, що означає шуміти.
ЖУК — від основи жу-.
АКУЛА — норвезьке гаккел — риба
БІЛКА — від слова білий (за кольором дуже цінного
білого різновиду тварини).
БОБЕР— індоєвропейське бобр — бурий, коричневий.
ВОВК— від звуків, які видає тварина: воу-воу. Іншепояснення: від слова волокти, тягти.
ЖАБА— німецьке жаббе — мокра маса.
ЗАЄЦЬ — від давньоруського слова заяти, що означає стрибати.
ЇЖАК— означає того, що їсть змій.
КІТ— латинське капус — дика кішка.
КОЗА — слов'янське козіка —вовна.
КОРОВА— спільнослов'янське корва — рогата тварина;від ріг, вершина, верхівка.
ЛИСИЦЯ — від діалектного слова лисий — рудий.
ПЕС— латинське слово спеціо — дивлюся, тобтодоглядач.
ЧЕРЕПАХА — від слова череп (має панцир).
а) квіти
ДЗВОНИКИ— від дзвін. За формою квітки нагадують дзвін.
РОМАШКА— латинське слово романа — римська, привезена з Риму.
б) дерева, кущі
БЕРЕЗА— первісне значення назви дерева світла,білява.
ВЕРБА— від слів гнути, крутити, вертіти.
ГОРОБИНА— індоєвропейське слово ороб — червона.
дерево з чорною серединою.
КАЛИНА — спільнослов'янське кол — чорний, брудний.
ЛИПА— від слова липнути. Дерево так назвализа його липкий сік.
МАЛИНА— спільнослов'янське мал — темний колір.
ПАЛЬМА— латинське палма — рука
СМОРОДИНА— від давньоруського смородъ — сильний запах. Назву рослині дано через терпкий та сильний запах.
СОСНА— німецьке хесен — сырий. За кольоромкори.
ШИПШИНА— назва утворилася від слова шип — колючка.
в) овочі, фрукти, злакові
АҐРУС— латинське слово агреста — зелений виноград.
БУРЯК— у перекладі з арабської — батько поту.
ВИШНЯ— латинське вішулі — пташиний клей.
ГАРБУЗ— перське харбууза — ослячий огірок
ГОРІХ— литовське слово ріхті — зв'язувати.Тому, що родить зв'язками.
КАПУСТА — італійське капуціо — голова.
КАРТОПЛЯ — італійське тартофало — трюфель —земляні гриби.
ОГІРОК— грецьке нестиглий.
ПРОСО— зі слов'янського пістрявий.
ПШЕНИЦЯ — старослов'янське пхати — товкти.Тобто годиться для їжі.
СЛИВА— латинське лівор — синій колір(за кольором плодів).
СОНЯШНИК — обернений до сонця.
АВТОМОБІЛЬ— від авто — сам і мобіле — рухатися. Отже, автомобіль — машина, що сама рухається.
ВЕЛОСИПЕД — латинське велокс — швидкий, педис— нога. Дослівно: швидкі ноги.
КАРЕТА — італійське каріта — віз.
КОРАБЕЛЬ— грецьке корабос — морський.
ЛІТАК— від дієслова літати.
МОТОЦИКЛ— латинське мотор — двигун і грецькециклос — колесо.
РАКЕТА— італійське веретено. Перші ракетивикористовувались для фейєрверків і мали форму веретена
ЕКСКАВАТОР — англійське кабаре — видобувати, бурити. Машина, що виймає, піднімає і перемішує ґрунт.
ГЛОБУС — латинське глобус терра — земна куля.Звідси глобус — модель земної кулі.
ЗОШИТ— від зшити, зшиток. Аркуші паперу, зшиті між собою.
КНИГА—скандинавськекенніт—знак. Книга, надрукована за допомогою особливих знаків— букв.