Покажемо, як це можна здійснити на уроці вивчення буквосполучення дж (с. 116 Букваря). Послідовність роботи може бути такою:
1. Вимова аналізованого слова джміль учителем, школярами, робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.
2. Виділення першого звука [дж], йоговимова, робота над постановкою звука[дж], зіставленням його з парним глухим [ч]. Учитель пропонує дітям поставити мовні органи в позицію для вимови звука [ч], потім— [дж]. Учні переконуються, що мовні органи при вимові цих звуків мають однаковий артикуляційний уклад. Отже, щоб правильно вимовити звук [дж], потрібно мовні органи укласти в позицію для вимовляння звука[ч] і подати голос.
3. Спостереження за звучанням таартикуляцією звука [дж] (широкий кінчик язика змикається з твердим піднебінням).
4. Характеристика звука [дж], позначення його умовним значком (фішкою).
5. Утворення складів зі звуком [дж]:[дж], [а] — [джа]; [дж], [о] —
[джо] і т. д., аналіз цих складів —вимова окремих звуків, що становлятьданий склад: [джа] —це [дж] і [а]тощо.
6. Встановлення місця звука [дж]у словах: джерело, бджола, джем,саджає, джміль, саджанець, ходжу.
7. Моделювання звукової будови словаджміль.
8. Ознайомлення зі сполученням друкованих букв дж, складання слова джміль із букв розрізної азбуки.
9. Встановлення невідповідності між звуками і буквами.
Злитий звук [дз] має пару щодо м'якості — [дз], тож опрацьовують його так, як і будь-який звук, що має пару щодо м'якості, але з урахуванням етапу постановки цього звука: укладаємо мовні органи в позицію для вимови звука [ц] ([ц]), подаємо голос — утворюється звук [дз] ([дз]).[1;14].
Потрібно зауважити, що звукова робота в період навчання грамоти має бути не самоціллю, а сприяти формуванню орфоепічних, фонетичних, орфографічних, умінь та навичок учнів. Успіх її залежатиме від таких умов: 1) науковість викладу навчального матеріалу; 2) взаємозв'язок аналізу та синтезу; 3) раціональний добір вправ і наочних посібників на уроці.
Слід замітити, що в Букварі (Н.Ф.Скрипченко, М.С.Вашуленка), який є найбільш науково обгрунтованим і доступним за структурою і змістом дітям, закладено багато тематичних малюнків, вправ і завдань для організації вчителем роботи з розвитку мовлення в період навчання грамоти.
Та все ж потрібно виділити комплекс вправ суто мовленнєвої спрямованості.
Удосконалення звуковимови.
1. Виховання артикуляційних навичок.
Виробити рухи органів артикуляційного апарату допомагає артикуляційна гімнастика. Для вправ слід добирати ті рухи і положення органів артикуляціного апарату, в результаті яких утворюються звук, що складають фонетичну основу мови. Наприклад, для підготовки до правильної вимови важких дітей звуків [ч], [ж], [ш], слід виконати комплекс вправ.
Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, опустити на нижню і повернути у вихідне положення.
Вправа 2. Відкрити рот, покласти язик між зубами (не торкаючись зубів), і, вимовляючи — и - і — е, потримати язик в цьому положенні.
Вправа 3. Обвести кінчиком язика верхню губу.
Вправа 4. Відкрити рот і торкнутися язика піднебіння, роблячи рухи вперед — назад. Нижня щелепа нерухома.
2. Розвиток фонематичного сприймання, розвиток здатності сприймати на слух звуки мовлення, диференціювати їх у словах як змісторозрізнювальні одиниці.
Наприклад, під час вивчення звука [у] і можна запропонувати учням послухати назви: і визначити зайвого птаха — такого, у назві відсутній звук [у] гуска, курка, зозуля, шпак, папуга, журавель.
3. Розвиток правильної звуковимови. Згідно з метою цього завдання учні навчаються правильно вимовляти звуки, засвоюють норми звуковимови, звертають увагу на правильність власного мовлення. Тут доцільно використовувати вправи на імітацію звуків тварин, вивчення напам'ять скоромовок відповідно до кожної букви Букваря та гру «Телеграф» — коли кожен гравець промовляє слово, яке починається тим звуком, яким закінчилось попереднє слово (алфавіт - телефон - небо - озеро). Виконуючи вправи такого типу, вчитель має звертати увагу дітей на чітке розрізнення парних звуків за твердістю — м'якістю.
1.3. Збагачення, уточнення, розширення та активізація словника першокласника
Питання про словникові слова та роботу над їх засвоєнням не є новим у методичній літературі, проте воно не втратило актуальності й сьогодні. Формування навичок грамотного письма залишається важливим завданням уроків української та російської мов. Слова контрольного орфографічного списку мають бути в центрі уваги не тільки тому, що досить багато слів, спільних у цих списках, мають відмінності в орфоепії або орфографії (рос. богатый — укр. багатий; рос. медведь — укр. ведмідь), а, насамперед, тому, шо правильно побудована робота над словниковими словами справді збагачує лексичний запас школярів і сприяє їхньому мовленнєвому розвиткові в усній та писемній формах. Але набуття навичок правильного користування словниковим словом (в його орфоепічному, акцентологічному, орфографічному, морфологічному, лексичному аспектах тощо) — процес тривалий; його не можна досягти на одному уроці.
Як відомо, в психології розрізняють два типи навичок. До першого відносять навички, що виробляються на основі багаторазових одноманітних повторень. Така навичка — фізична дія: скоропис, біг, стрибки тощо. До другого — такі, що формуються на основі більш або менш складних розумових дій і становлять собою «автоматизовані компоненти свідомої дії людини». Орфографічні навички належать до другого типу і на цій підставі можуть розглядатися як «автоматизований компонент» свідомої-мовленнєвої діяльності людини в умовах реалізації її в письмовій мові.
Орфографічні навички виробляються в процесі тривалих вправ і спираються на простіші навички і вміння: навички письма (автоматизоване зображення літер), уміння робити фонетичний аналіз слова, встановлювати його морфемний склад, визначати орфограму та чи підводити її під відповідне правило, чи включати в ряд асоціативне пов'язаних слів.
Якщо морфологічні написання перевіряються та засвоюються на основі фонетичного, словотвірного і граматичного аналізу слів, то традиційні написання, відповідно до яких оформлюються словникові слова, в основному, запам'ятовуються. Чисто психологічний підхід до таких слів передбачає систематичну роботу, спрямовану на формування орфографічнихнавичок. А це, звичайно, потребує залучення слів контрольного орфографічного списку в різні види завдань, які виконуються на уроці. Такої роботи не може бути через те, що учні не мають перед собою загального списку словникових слів. Безумовно, програми з мов передбачають списки слів, орфографія яких має бути засвоєна учнями молодшихкласів, але, по-перше, програмою користується і керується вчитель, а не учень; по-друге, шкільні підручники будуть активніше використовуватися за умови вміщення декількох списків слів, обов'язкових для засвоєння в тому чя іншому класі початкової школи. Це, на наш погляд, має бути перелік слів, що потребують: 1) орфоепічної роботи; 2) орфографічного та лексичного аналізу (тобто орфоепічний і лексичний мінімуми).
За умови наявності таких списків у підручниках учитель, котрий працює творчо, не буде прив'язаний до слова, поданого в рамочці на сторінці підручника, бо він зможе, наприклад, відібрати із списку слова однієї тематичної групи і побудувати урок розвитку мовлення на роботі з ними або дати завдання пошукового плану.
Аналіз методичної літератури, ознайомлення з досвідом учителів початкової ланки, кількісно-якісний аналіз слів, які оформлено як словникові у підручниках з української або російської мов, — усе це переконливо доводить необхідність загальних списків-мінімумів у підручниках; лише за їх наявності може бути організовано системне та систематичне вивчення цих слів. Розглянемо його можливі шляхи.
Насамперед, систематичну роботу зі словниковими словами бажано проводити відповідно до розділу мови, який вивчається.
1. Фонетика — один з найважливіших розділів лінгвістики, який — як і морфеміка та словотвір — пов'язаний з формуванням грамотного письма. Тому, ставлячи за мету якнайчастіше звертатися до орфографії словникових слів (підключаючи зорову пам'ять), різні види фонетичних вправ можна робити на їх масиві:
а) знайдіть і випишіть слова, в яких є непарні за глухістю — дзвінкістю (м'якістю — твердістю) приголосні. Охарактеризуйте ці приголосні;
б) знайдіть слова (бажано вказати кількість), якіскладаються з трьох складів (або чотирьох складів),але під час переносу з одного рядка на інший в цьому слові один склад на попередньому рядку залишитися не може (наприклад, в укр. мові улітку, аеродром; в рос. мові ягода, оборона та ін.);
в) серед словникових слів знайдіть такі, що мають у своєму складі тільки дзвінкі (глухі) приголосні(наприклад, інженер).
Нарешті, доцільно для фонетичного аналізу брати не будь-які слова, а словникові.
Досвідчений учитель, зрозуміло, зможе дати завдання, враховуючи рівень підготовки класу, мету уроку, диференціацію роботи (від варіантної до індивідуальної).
2. Орфоепія. Під час вивчення правил вимовиварто запропонувати учням прочитати список слів тазнайти, наприклад, такі, в яких є звук [г] (рос. дорога, вагон, газета; укр. горизонт, навкруги, гвинтівка).
Вимовити їх, пам'ятаючи про орфоепію звука, позначеного цією літерою в українській та російськіймовах. Вчитель може побудувати подібну роботу надвимовою ненаголошених голосних, вимовою приголосних, які знаходяться в слабкій позиції, особливістю орфоепії звуків [дз], [дж], [шч] та ін.