Вице-мисс
Мисс Морячка – 2005
Ведущий – Дорогие девочки! Вы так прекрасны! Вы подарили нам замечательные песни, танцы, стихи. Каждая из вас была по-своему красива.
Ну что ж, наш конкурс завершился. Я от всего сердца хочу поблагодарить девочек за их обаяние, улыбку, за то, как они держались на сцене. Отдельное спасибо болельщикам за их поддержку. На этом наш праздник подошел к концу. До свидания! До новых встреч!
Свято Нептуна
Приблизний план проведення свята.
святкова лінійка, присвячена початку свята …………………..17-00
прибуття Нептуна із почтом ………………………………………17-30
рапорт Нептуну про справи в таборі …………………………….17-45
покарання почтом Нептуна тих, хто порушував правила
спортивні змагання …………………………………………….......18-00
ознайомлення Нептуну з табором ……………………………….19-00
морська вечеря на галявині ……………………………………….19-30
концерт біля вогнища ………………………………………………20-00
прощання з Нептуном ………………………………………………21-30
Святкова вистава у дитячому літньому таборі.
Дійові особи:
Нептун – морський цар.
Амо – його дружина.
Морей – син.
Нея – молодша дочка.
Морава – наречена Морея.
Борей – бог вітру.
Орифія – полонянка.
Русалки, баба Яга, чорти.
На березі – сцена. Декорації відтворюють оздоблення палацу Нептуна. Ведучий з дітьми приходить на берег і виголошує, що зараз вони разом матимуть змогу зазирнути у чарівне підводне царство Нептуна.
Дія перша.
За обіднім столом зібралась уся родина Нептуна.
Амо. Завтра на землі свято на твою честь, мій господарю. Чи певен цар царів, що ми готові вийти на берег, щоб привітати людей.
Нептун. Я наказав капітану Бінго поремонтувати мій човен, люба.
Морей. Тату до чого тут човен? (за сценою щось гримить).
Нептун. До того, що я особисто збираюсь пливти на човні, а ти, якщо хочеш, йди пішки. Не заважай батькові їсти! (згодом.) де мої русалоньки, нехай порадують своїм танцем старого.
(Морей розгніваний встає і йде з-за стола. За ним поспішає Морава. Русалки виходять і танцюють.)
Амо. Завтра важливий день для наших дітей, Нептуне. Ти сам призначив їхнє весілля на день зустрічі з людьми.
Нептун. То й що?
Амо. То й що? Чи ти не чуєш, що Борей розлютився вкрай. На морі такий вітер, хвилі вище за сонце.
Нептун. (сміється) Ти боїшся втонути, люба?
Амо. Ні, я боюсь, що цар царів мене не чує і не хоче чути.
Нептун. Досить! Ви самі знайшли лихо на свою голову. Борей мій друг. Він сотні років ганявся по світу за своєю Орифією, і коли, ії наздогнав, коли вже зачинив ії серед своїх хмар, мої дурнуваті діти викрали ії і привели до мене в царство. Як же мені тепер звернутися до Борея?
Амо. Звернись до Могутнього Океану.
Нептун. Я був у нього на прийомі. Він добрий дід, але справедливий.
Дія друга.
(та сама кімната, туда заходять Морей, Морава, Орифія).
Орифія. Господи, що робити мені, нещасній. Через мене у вас негаразди. Завтра останній день, коли Ви можете одружитись.
Морава. За нас не хвилюйся. Зевс не забуде про своїх дітей. (вбігає мала Нея. Сама вона задихана, волосся розкуйовджене, уся перемазана сажею).
Морей. Заклинаю Океана, Зевса, та батька Нептуна у свідки! Де ти була, мала бешкетниця? Тебе чекали обідати, а ти знову з чортами та чортенятами бавилась. Чи бачив хто у світі таке, щоб царівна моря через вогонь стрибала?
Нея. У чортів хоч весело. Чи мені тут сидіти та дивитись цілими днями як Оривка плаче. А за те насварився на мене, нізащо тепер не розповім, що мені стара Яга повідомила.
Усі разом. Нея, рибочко, розкажи!(мала царівна не погоджується).
Морей. Ну що ж, ти сама відмовилась від морозива.
Нея. Ні, ні я все розкажу! На землі є хлопець, який дуже за вашою Орифкою сохне. Чорти переповідали, що коли він до Борея сам прийде та три загадки відгадає, то Борей сам йому віддасть Орифку. А ні, то чорти його до себе в пекло потягнуть…(на сцену вискакують чорти та Баба-Яга. Танцюють).
Дія третя.
На сцені Баба-Яга, чорті, Орифія, Морава, Морей, Нея. Всі вони церемонно вітаються. На сцену виходить Нептун. Всі схиляються у пошані.
Баба-Яга. Володарю моря, навіщо кликав нас у свої покої?
(раптом над табором здіймається страшенний шум. На сцені на підвищені з’являється сам бог вітрів Борей).
Борей. Не чекали на мене? Здійму вітер, здійму хвилі, розгуляюсь на просторі, розхвилюю синє море не зарадить Вам Нептун.
Нептун. Погрожувати мені? Та як ти смієш!
Борей. Ну, куме, помиримось! Наказав я старій Язі привезти до мене земного хлопця. Якщо відгадає він мої загадки, піде з ним Орефія, якщо ж ні, то буде все по-моєму.
(Баба-Яга та чорти ведуть якогось хлопця, вихопленого з натовпу глядачів. Борей задає йому загадки. Хлопець відповідає. Нептун та Борей братаються. Опускається завіса.
Хлопець з Орефією беруть на себе роль ведучих.
Далі відбувається традиційне дійство: звіт про справи у таборі, суд над тими, хто заважає дітям вільно відпочивати у таборі. Закінчується усе красивою церемонією одруження Морея та Морави).
Сценарий
Линейки, посвященной Дню Независимости Украины
Звучат фанфары.
Ведущий. Дружина! На торжественную линейку, посвященную Дню Независимости Украины, шагом марш!
Звучит марш. Согласно плана расстановки отряды выстраиваются на линейке.
Ведущий. Дружина, на право, на лево! Смирно стоять! Наша дружина!
Радужная!
Ведущий. Наш девиз !
Жить без улыбки просто ошибка, всюду улыбки – всюду добро!
Ведущий. Товарищ директор Детского Оздоровительного Комплекса «Южный» разрешите торжественную линейку, посвященную Дню Конституции Украины начать.
Директор. Разрешаю линейку начать.
Звучит марш. Под звуки марша чтецы читают.
Чтец 1. Это он – флаг родной Украины,
Соединил терриконы, равнины.
Колосом хлеба вновь засиял,
Чтоб расцветал Луганский наш край!
Чтец 2 мы горды! В Украине мы мирно живем!
И смеёмся, и резвимся, танцуем, поём!
Так сияй же над нами, вечно сияй
И землю родную в веках прославляй!
Звучит государственный Гимн Украины.
Чтец 1ми є діти українські:
Хлопці та дівчата.
Рідний край наш – Україна,
Красна та багата.
Чтец 2 Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій землі – багатій і мальовничій Україні. Україна! В одному тільки слові бринить музика. Україна – це тихі води, ясні зорі, зелені сади, лани золотої пшениці. І ми пишаємося, що Україна є незалежною вже 14 років
Звучит гимн «Южного».
Чтец 1 любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Чтец 2 любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Номер.
Ведущий. Луганщина моя! Мне не найти слова,
Чтоб прославлять от края и до края,-
И где бы не был, но точно знаю я
Луганщина – земля моя родная!
Чтец 1 здесь солнце поднимается с зарёй
Лучами согревая Украину!
Ведь день начало-то у нас берёт
Даря тепло и дочери и сыну.
Чтец 2 ну, а поля, в них колос золотой,
И вера в будущее всех детей на свете.
Все это родина у нас, да нас с тобой
Горды мы Луганщины дети!
Песня «Луганщина».
Ведущий. Дружина! На лево! Торжественным маршем с линейки шагом марш!
Сценка «Последний герой»
Сценка посвящена Дню Знаний.
Действующие лица:
- группа двоечников;
- хулиган;
- отличник;
- абориген;
- два ангела;
- переводчик (голос звучит из-за кулис для зрителей, а не для участников.)
Действие первое «У школы».
В сквере сидят двоечники, мимо в школу проходят две девочки.
1-я девочка. Смотри! Сидят. Герои!
2-я девочка. Последние герои!
1-я девочка. Чего сидите, в школу опоздаете!
Двоечники. Идите, идите. Учитесь, получайте знания. Нам школа не нужна.
Девочки убегают.
Двоечники. Ой, смотрите! Кто это? Ботаник идёт.
Появляется отличник, хулиганы ставят ему подножку.
Двоечники.
- эй, ботаник, мозги не растеряй!
- много будешь знать – скоро состаришься!
- начни нормальную жизнь, оставайся с нами!
- может, я ему объясню (показывает кулак).
Отличник. А что делать?
Двоечник. Ничего! Ничегонеделание – самое лучшее дело в жизни.
Отличник. Нет, мне это не подходит. Я лучше в школу.
Двоечники:
- эх, попасть бы сейчас на остров!
- подальше от школы!
- чтобы ничего не делать!
- чтобы рано не вставать, ничего не надевать…
- чтоб лицо не умывать, и постель не заправлять.
- эх, мечты, мечты.
Двоечники поют на мелодию «Остров невезения».
Если б не уроки, можно было б жить
Нам бы все занятия – взять и отменить
Нам бы все занятия – взять и отменить
И подальше в море от школы бы уплыть
Нам бы всем на остров, где нет календаря
Туда, где мы не будем время тратить зря
Туда, где целый день мы будем загорать
Нежиться на солнце, кокосы собирать.
Действие 2-е «На необитаемом острове»
Как по мановению волшебной палочки двоечники оказываются на необитаемом острове.
Двоечники:
- неужели мы на необитаемом острове!
- можно ничего не делать!
- класс!
- клево!
- wow!
Двоечники танцуют танец «чунга-чанга», затем устало падают на песок.
Двоечники:
- что-то есть хочется…
- вон на пальмах, сколько кокосов висит. Ты по канату в школе лазил?
- да, только за пол держался.
- как это?
- канат на полу лежал.
-так, обед откладывается.
- что-то солнце сильно печет…
- а давайте построим шалаш! Соберем пальмовые листья, сделаем каркас.
Двоечники собирают пальмовые листья. Один становится в центре, все имитируют строительство шалаша.