Соціально-правовий захист дітей від насильства в сім'ї (стр. 14 из 18)

1. Ставлення до матері.

2. Ставлення до батька.

3. Ставлення до батька та матері як наслідування.

4. Ставлення до братів та сестер.

5. Ставлення до бабусі та дідуся.

6. Ставлення до друга (подруги).

7. Ставлення до авторитетного дорослого.

8. Комунікабельність.

9. Замкнутість.

10. Соціальна адекватність поведінки.

Відповідно цим шкалам ми проналізуємо отримані дані, одночасно порівнюючи їх з результатами первинного зрізу даних:

Процент негативного ставлення до батька дещо вищий, ніж до матері, з чого можна зробити висновок, що відсоток насильства, вчинюваного в сім’ї чоловічою його половиною, більший, і він значно підвищений порівняно з первинними даними, що наочно продемонстровано на рис. 3.13:

Рис. 3.13. Співставлення негативізму підлітків до окремих членів родини

Окрім того, видно що суттєво підвищився у порівнянні з попередніми даними відсоток відчуття дитиною загрози з боку інших дорослих, особливо в експериментальній групі.

Згідно результатів, продемонстрованих на рис. 3.14, можна зробити висновок, що в сім’ях, які в нашому суспільстві прийнято називати неблагополучними, показник фізичного насильства значно перевищує випадки психологічного, тоді як в контрольній групі все навпаки: батьки більше вдаються до психологічного та економічного видів насильства.

Рис. 3.14. Показник випадків насильства в контрольній та експериментальній групах.

Проаналізуємо процентне співставлення за показниками шкал ставлення до оточення підлітків.

Аналізуючи результати опитування в обох групах, можна стверджувати, що серед опитаних підлітків досить незначний відсоток тих, хто відчуває негативні почуття до матері і результати співпадають з покзниами попереднього опитування (див. рис. 3.15).

Рис. 3.15. Ставлення до матері, (%).

У випадку з батьком ситуація є складнішою, і не лише в рамках нашого дослідження. За статистикою, найчастіше жорстоке поводження демонструють саме чоловіки. В нашій ситуації насторожує досить високий показник невизначеності у відповідях – 38% (рис. 3.16). Це може свідчити як про небажання стороннього втручання, зважаючи на особливості підліткового віку, так і про відсутність знань з даного питання. Про можливість застосування до дитини психологічного насильства чітких відповідей дано не було. Порівняно з попереднім дослідженням, показник негатиного ставлення до батька підвищився, що може свідчити як про зміну реального стану речей протягом дослідження, так і про те, що на даному етапі діти більш відверто відповідають і визначаються з виборами. Ці моменти доцільніше з’ясовувати у бесідах з батьками, попередньо ознайомившись з інформацією за допомогою соціального паспорту сім’ї та "Карти особистості дитини", які входять до складу запропонованої нами методики виявлення дітей, що постраждали від насильства.

Рис. 3.16. Ставлення до батька, (%).

Відомо, що модель сімейних стосунків дитина виносить з сім’ї, принаймні, так має бути. Але сучасні підлітки не завжди прагнуть створити сім’ю за прикладом власних батьків (див. рис. 3.17). Показники досить різко відрізняються від попередніх, що говорить про зниження сімейних цінностей у вибірці, а це може бути наслідком жорстокого поводження з дитиною в родині.

Рис. 3.17. Ставлення до матері та батька як наслідування, (%).

Загалом, ставлення до братів та сестер цілком позитивне, якщо брати до уваги можливе почуття суперництва, яке зазвичай присутнє в багатодітних сім’ях (за даними шкільної соціальної паспортизації, майже 48% опитаних мають сім’ї з трьох чи більше дітей) (див. рис. 3.18). Цікавим є той факт, що серед підлітків контрольної групи значно більше негативу, спрямованого на брата чи сестру, ніж в експериментальній. Можливо, проблеми, які можуть переживати діти з неблагополучних родин, згуртовують їх, старші відчувають відповідальність. Значно показники обох зрізів не відрізнються, що говорить про певну стабільність даного аспекту дослідження.

Оскільки в підлітковому віці провідною діяльністю є особистісно-інтимне спілкування, не є дивним, що найвищим показником з міжособистісного спілкування та ставлення є позитивне ставлення до друзів – 94% (див. рис. 3.19). Ці показники є майже рівними як в експериментальній, так і в контрольній групі. Дитина якщо і може довірити свої проблеми і непорозуміння в родині, то найперше кращому другові. Ці результати також є в певному сенсі сталими, найчастіше діти власні проблеми довіряють саме друзям, тому, на наш погляд, профілактика насильства повинна враховувати цей аспект, і розробляти напрями, що стосуються цього питання.

Рис. 3.18. Ставлення до братів та сестер, (%).

Рис. 3.19. Ставлення до друга (подруги), (%).

Підліток завжди потребує допомоги та підтримки авторитетної людини, до якої він прислухається, думка якої є для нього визначальною. Як правило, це людина, яка є старшою за нього. Це може бути як вчитель, так і вуличні друзі. І від того, ким саме є ця авторитетна особистість, від її моральних уявлень та життєвих цінностей нерідко залежить моральний розвиток і формування світогляду дитини (див. рис. 3.20). Під час другого зрізу результат покращився, але це може бути позитивним за умови, що вплив авторитетного дорослого не завдає шкоди підлітку, формує в нього світогляд, який не суперечить нормам та правилам, прийнятим в суспільстві.

Рис. 3.20. Ставлення до авторитетного дорослого, (%)

Під час дослідження діти підсвідомо проявили високий рівень замкнутості, це більше стосується експериментальної групи, що пояснюється певними переживаннями, які відбуваються під час того, як над ними діється насильство. Тому дитина не надто прагне розкритися, зокрема дорослій людині, через острах знову пережити біль чи жах (див. рис. 3.21).

Рис. 3.21. Замкнутість, (%)

Досліджувані контрольної групи цілком сприймають, визнають і підкорюються нормам та правилам поведінки, які закладені в суспільстві. Порівняно з попередніми результатами, показник соціальної неадекватності значно підвищився (див. рис. 3.22), що може бути продиктовано різними чинниками: розчаруванням дитини, впливом референтної групи, установками родини, навіть "модною" поведінкою.

Рис. 3.22. Соціальна адекватність поведінки, (%).

Показник комунікабельності прямопропорційно пов’язаний з шкалою замкнутості, адже одним з проявів поведінки, за якою можна визначити чи не коїться над дитиною насильство дослідниця Т.Я. Сафонова називає саме "комунікабельність – замкнутість" [44, c. 75]. Дитина не надто прагне спілкування, оскільки не бажає переживати знов відчуття болі та страху, так сказати, "перестраховується". Судячи з показників цієї шкали, таких випадків серед нашої експериментальної вибірки майже немає, чого не можна сказати про контрольну групу: 30% не досить високий показник, але такий, що звертає на себе увагу. Причиною некомунікабельності в підлітковому віці може бути непорозуміння в колективі, страх викликати осуд чи насмішку з боку інших (див. рис. 3.23):

Рис. 3.23. Комунікабельність, (%).

Даний етап досліджування включав в себе ознайомлення з інформацією про дитину, використовуючи "Карту особистості дитини" (див. додаток А4) та соціальний паспорт сім’ї (див. додаток А5). На нашу думку, це суттєво полегшує роботу в аспекті виявлення дітей-жертв насильства.

Порівнявши результати двох зрізів, можемо з впевненістю підсумувати, що проведення інформаційно-рольового тренінгу в поєднанні з описаною вище методикою виявлення дітей, що постраждали від насильства, в даній вибірці виявились значно ефективнішими за методичний матеріал констатувального дослідження. Значно підвищились не лише кількісні показники, а й якісні, в тому розумінні, що запропонована нами методика дає можливість проаналізувати певні особистісні аспекти, дозволяє оперувати додатковою інформацію та більш глибоко дослідити міжособистісні відносини підлітка. Попередньо проведений інформаційно-рольовий тренінг підвищує ефективність методики, в комплексі вони підтверджують висунуту на початку роботи гіпотезу про ефективність соціально-профілактичної та реабілітаційної роботи з жертвами насильства за умови своєчасного їх виявлення за допомогою розробленої нами методики вияву дітей, які стали жертвами жорстокого поводження та проведення інформаційно-рольового тренінгу в аспекті протидії насильству.