Національна академія внутрішніх справ України
8.060101 - “Правознавство"
Структура та зміст віщої освіти
КУРСОВА РОБОТА
Науковий керівник
Київ 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Структура вищої освіти
1.1 Соціально-педагогічні умови якісної освіти в Україні
1.2 Види навчальних закладів
1.3 Освіта і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства
Розділ 2. Зміст вищої освіти
2.1 Характеристика загальних закономірностей педагогічного процесу
2.2 Моделі освіти
2.3 Принципи педагогічного процесу. Їх значення та вплив на забезпечення якості ефективності педагогічного процесу в вищій школі
Розділ 3. Організація та прогнозування освітньої галузі
Висновки
Список використаних джерел
На теперішній час є ряд проблем, що пов’язані з структурою та змістом вищої освіти, а саме питання щодо організації, функціонування, розвитку освітньої галузі, які необхідно швидко, точно, правильно, користуючись досвідом зарубіжних країн стосовно впровадження Болонської конвенції, вирішувати і впроваджувати в умовах демократії, ринку, новітніх інформаційних технологій. Все це робить своєрідний виклик освіті зумовлює потребу її радикальної модернізації.
Найважливіша закономірність розвитку всієї освітньої системи - єдність таких взаємопов’язаних її частин, як навчання й виховання. В умовах, в яких Україна зараз перебуває набуває великого значення національна спрямованість усього навчально-виховного процесу, що в недалекому минулому недооцінювалося або й зовсім ігнорувалося.
Потребує приведення до стандартів освіта у сільській місцевості. Не створено належних умов для навчання обдарованих дітей та молоді з особливими потребами. Потребує оновлення зміст освіти, необхідно розширити матеріальну базу і кадрове забезпечення. Гостро стоїть питання комп’ютеризації навчально-виховних закладів.
З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. На зламі століть, в епоху будівництва нового незалежного суспільства в Україні проблема реформування освіти виступає одною з головних ланок цього будівництва.
Разом з тим темпи і глибина перетворень не задовільняють повною мірою потреби суспільства, держави й особистості.
Актуальною є проблема доступності для всіх громадян якісної освіти, а також недостатнім є фінансування даної галузі.
Мета і завдання курсової роботи. Встановити соціально-педагогічні умови якісної освіти в Україні за оптимальної структури і змісту. Описати види і мережу вищих навчальних закладів. З’ясувати питання освіти і розвитку інтелектуального потенціалу суспільства. Охарактеризувати загальні закономірності педагогічного процесу. Описати моделі освіти. Виділити принципи педагогічного процесу. З’ясувати організацію освітньої галузі з економічного аспекту та дати прогноз.
Об’єктом курсової роботи являється освіта України як стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна й людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної і наукової організації. Предметом курсової роботи є освіта як система (вивчення умов якісної освіти в Україні, навчальних закладів, а також вплив її на розвиток інтелектуального потенціалу суспільства) і як процес (педагогічний процес).
Методи курсової роботи: метод аналізу; метод синтезу; системний підхід; порівняльний метод; прогнозтичний метод.
Гіпотеза курсової роботи. Для вирішення поставлених проблем необхідно швидко адаптуватись в умовах незалежності і демократії, і ні в якому разі не втрачати здобутків в освітній галузі, а навпаки виробляти нове, користуючись новітніми інформаційними технологіями. Необхідно проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо реформування та удосконалення освітньої галузі та керуючись всім позитивним, не роблячи їх помилок вивести українську освіту на відповідний рівень. Створити більше якісних навчальних закладів по підготовці викладацького складу для забезпечення висококваліфікованими кадрами всієї української освітньої галузі. І також необхідно вирішити найболючішу проблему освіти України як недостатнє її фінансування шляхом або підвищення державного фінансування, або надання можливості навчальним закладам більш самостійно вирішувати це питання, самостійно вишукувати кошти на потреби навчального закладу. Щодо розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу ХХІ століття, то необхідне створення дійсно життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
В наші дні якість знаходиться в центрі уваги у всьому світі. У всіх сферах суспільства говорять про якість: в промисловості, сфері обслуговування, медицині і, звичайно ж, освіта не являється винятком. Розвиток у національному і світовому контекстах обумовлює зміни в освіті. Світ на початку ХХІ століття не просто змінюється. Його змінність перетворилась на константу історичного процесу. Основна мета здійснюваних і майбутніх перетворень - якість освіти.
Приниження статусу освіти привело до деформації загальнокультурної підготовки учнів, студентів, до нівеліровки творчого аспекту навчання, його спрямованості на репродуктивність. Затребування знань, освіти виявилось на дуже низькому рівні. По-справжньому освічені, інтелігентні люди мають вигляд диваків, яких суспільство терпить з милості. В суспільстві просто не було потреби в широко освічених культурних людях, так як людина розцінювалась як виконавець чужої волі. Вони з’явились в суспільстві всупереч системі освіти, яка була спрямована на стандартизацію особистості, часто вступали в конфлікт як з державними, так й із суспільними структурами. Фактично відношення до людини, оцінка її праці не залежали від освіти. В суспільстві був відсутній попит на якісну освіту, на високий рівень культури. І це викривляло увесь учбовий процес.
Оскільки людину не можна навчити чому-небудь, якщо вона сама цього не бажає, то приходилось навчати за допомогою штучних стимулів, дисциплінарних вказівок, обліку відвідувань, тощо. Безумовно, що знання здобуті на такій основі, неминуче ставали нестійкими і швидко забувались. Тому тільки тоді, коли в суспільстві буде високий статус людини освіченої, культурної, інтелігентної, освіта стане ефективною і виступатиме дійсним засобом виведення України на шлях загально цивілізованого розвитку [1, 112].
Сьогодні на якості освіти це позначається негативно: задавнене недофінансування галузі, низький рівень заробітної плати освітян, брак у багатьох містах і селах необхідної уваги до освіти і працюючих в освіті, недостатня забезпеченість підручниками, навчально-методичною літературою та інформаційними матеріалами, низький рівень матеріально-технічної бази навчального процесу, незабезпеченість енергоресурсами. Матеріальна структура в багатьох сім’ях, де є діти, перешкоджає їх повноцінному навчанню, а то й просто відвідуванню школи. У цих умовах складно говорити про нововведення в освітній галузі, які потребують від педагога додаткових зусиль, та тим більше здійснювати їх. Але не робити цього також не можна. Інакше держава опиниться на узбіччі прогресу і назавжди втратить історичну перспективу [2].
З існуючих макроекономічних гіпотез в Україні нерозглянутим залишається питання про покращення якості навчання. Тут саме широке розповсюдження отримали дві тези[1].
Згідно першій тезі про удосконалення якості навчання може свідчити безперервний ріст витрат в розрахунку на одного навчаючогося. Але очевидно, що навіть реальне покращення умов навчання зовсім не рівнозначно покращенню його результатів, тому оцінки якості повинні спиратись не на витрати, а на результатний підхід.
Згідно другій тезі періоди освітньої експансії повинні супроводжуватися падінням академічних стандартів навчання в зв’язку з тим, що в учбові заклади починають приходити не лише самі обдаровані особи, але й особи з меншими здібностями, що може також призвести до зниження якості освіти [3, 34].
Так як змістовно цілі конкретизовані в освітньому стандарті, то на практиці в межах конкретної системи освіти (Росії, Німеччини або інших країн) чи освітньої системи (дитячий садок, школа, вуз) якість освіти визначається мірою засвоєння освітнього стандарту; в школі - шкільного освітнього стандарту, у вузі - освітнього стандарту у відповідності з профілем вузу та обраною спеціальністю[2].
При запитанні: “Чого вчитися? ” - отримуємо традиційну відповідь - знань, умінь і навичок. Однак це певною мірою данина репродуктивній системі навчання. Сучасний зміст - багатокомпонентний. Він має охоплювати не лише знання, а й способи практичної діяльності, творчий досвід, ціннісні орієнтації особистості. А вчити повинні гуманно та ефективно.
Також складовою якості освіти являється технічна і технологічна забезпеченість навчального процесу. Вчитися необхідно “все життя". У світі поступово стирається грань між навчанням та роботою, між навчанням і все новими сферами життєдіяльності людини.
В умовах інформаційного суспільства самоцінність знань як таких змінюється. Неможливо в школі чи іншому навчальному закладі дати освіту на все життя.