А якщо до сказаного вище додати ще і збільшення числа наркотичних розладів серед підлітків останніми роками: наркоманії - в 1,5 разу; алкогольних психозів - в 2 рази, то не можуть виникнути які-небудь сумніви в сповільненому психічному розвитку дитини, зниженні функціональних можливостей.
Цікавий той факт, що і сама школа з чинника, що охороняє здоров'я учнів, перетворюється в силу, що руйнує його. А.А. Баранів указує на особливо несприятливі тенденції показників захворюваності в школах нового типу: гімназіях, ліцеях, коледжах, що, мабуть, пов'язано з складністю матеріалу, що вивчається, і збільшенням тривалості учбового навантаження в подібних освітніх установах.
В цілях попередження зниження здоров'я випускників необхідно враховувати чинник здоров'я при організації учбового процесу школярів, особливо старшокласників.
Аналіз шкільної практики показує, що саме в 9, 10, 11 класах учні починають посилено займатися не тільки в школі, але і у репетитора, на підготовчих курсах, що є невід'ємним атрибутом сучасного життя.
Одна з проблем сучасної школи - не допустити перевантажень старшокласників. Вирішенню її, на наш погляд, сприяє вдосконалення розумових дій, і зокрема формування уміння виділяти опорні знання, що значно полегшує процес учення.
Разом з тим, аналіз шкільної практики показує, що багато учнів не володіють умінням працювати з підручником і науково-популярною літературою, які виконують функцію основних джерел знань, вони неуважно читають текст і погано запам'ятовують прочитане, не можуть виділити головне, використовувати малюнок як допоміжний засіб, що полегшує розуміння тексту.
Активізації пізнавальної діяльності підлітків може сприяти такий засіб, як опорні конспекти. Опорні конспекти значно полегшують сприймання матеріалу та його розуміння. Можливість наочно представити теорію є підтримкою її закріплення в пам'яті учня шляхом активізації образного мислення. Опорні конспекти можна використовувати на різних типах занять: лабораторно-практичних, підсумково-узагальнюючих, уроках-лекціях. Усе залежить від індивідуальності вчителя, його професійної майстерності, рівня підготовки класу.
Велике значення для активізації пізнавальної діяльності підлітків має створення пізнавальної перспективи. Для її створення у навчанні застосовуються такі способи і засоби, як - попереднє повідомлення учням про мету, план, термін виконання майбутньої пізнавальної діяльності, про те, що вони вивчатимуть і в які терміни; де зможуть застосовувати одержані знання; що вони повинні знати для успішного вивчення теми, що з необхідних знань та умінь уже сформовано і що необхідно сформувати. Попереднє повідомлення учням на початку вивчення теми або курсу про елементарні знання і вміння, які будуть згодом розширені, сформовані, вдосконалені. Створення проблемної ситуації, постановка проблемних задач і питань. Впровадження в навчальний процес завдань, характеру та здійснення навчання. Введення навчальної інформації великими блоками. Організація навчально-пізнавальної діяльності на прогностичних засадах.
Виходячи з того, що розумова діяльність учнів стимулюється задачами в літературі розрізняють: задачі, що використовують у процесі набування знань та умінь; задачі, що використовують для закріплення одержаних знань.
Вважається, що проблемною задачею є задача, самостійне розв'язання якої спрямоване, виходячи з відомого, на одержання нових знань про природу і суспільство, на створення нових засобів пошуку знань або досягнення мети. З метою такої задачі є проблема, в основі якої лежить протиріччя між відомим і шуканим.
Пошук шляхів подолання формалізму засвоєння знань привів до думки про необхідність проблемної побудови навчання на основі втілення системи різноманітних пізнавальних задач. Побудова такої системи відбувається відповідно до певних принципів і задовольняє певні умови.
Протягом вивчення проблеми активізації пізнавальної діяльності підлітків зверталась увага на застосування гри, її вивчали як засіб для самовираження, самоствердження, самоаналізу, самовдосконалення підлітків. Розглядались також питання застосування засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків у педагогіці, психології та бібліотекознавстві.
Виявлено, що взаємозв'язок, можливість взаємопроникнення і взаємообумовленість гри та свят сприяють створенню передумов для появи такого інноваційного утворення, як пізнавальна гра-свято.
Головна мета освіти - виростити людину чесну, порядну, що вміє працювати самостійно, реалізувати свій людський потенціал. Іншими двома показниками розвитку циклів учбового процесу виступають засоби навчання і його результативність як цілісної динамічної (діяльної) системи.
Найважливіше і постійне завдання школи - добиватися від учнів глибокого і міцного засвоєння наукових знань, виробляти уміння і навики застосовувати їх на практиці, формувати матеріалістичний світогляд і етично-естетичну культуру. Кажучи інакше, потрібно так організувати учбовий процес, щоб що вчаться добре оволоділи матеріалом, що вивчається, тобто змістом освіти. Все це вимагає глибокого осмислення вчителями теоретичних основ навчання і вироблення відповідних методичних умінь.
Активізація навчання є, перш за все, організація дій учнів, направлених на усвідомлення і дозвіл конкретних учбових проблем. Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення виниклої пізнавальної потреби. А це означає, що вчитель повинен не лише повідомляти знання (викладання), але і управляти процесом їх засвоєння, виховувати і сприяти розвитку учня, формувати у нього необхідні особові якості.
Завдання учня в даному аспекті - набувати знань і, шляхом самовиховання, удосконалюватися, розвиваючи у себе коштовні риси вдачі і особистості.
Доведено, що учбовий процес ефективний, якщо він сприяє стимуляції і організації пізнавальної діяльності школярів. В.А. Сластенін відзначає: "Учень не тільки об'єкт повчальних дій, він суб'єкт спеціально організовуваного пізнання". Розвиваючий характер навчання направлений на розвиток особи як цілісної психічної системи.
Вивченню процесу формування особи на основі особистісно-діяльнісного підходу присвячені роботи Л.С. Виготського, В.В. Давидова, А.Н. Леонтьева, Б.Д. Ельконіна і інших. Найбільший інтерес представляє віддзеркалення в дослідженнях І.С. Якиманської ідеї про те, що за основу в навчанні приймаються внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особового розвитку учня, його життєвий досвід. Але розвиток цих процесів складається, виходячи з оволодіння учнем способами учбової роботи, що допомагають набувати знань, умінь.
Вивченню і формуванню умінь у учнів присвячені дослідження Г.Е. Залесського, М.А. Данілова, Ч. Купісевича, А.В. Усової, Г. Штройтера.
Найбільший інтерес представляють роботи, в яких розглядається формування інтелектуальних умінь як необхідного компоненту випускника середньої школи. Аналіз робіт Е.П. Бруновт, Е. Евченко, В.Н. Баландіної і інших показав, що на сьогоднішній день проблемі формування уміння приділяється недостатньо уваги в процесі навчання учнів в середній школі.
Вивченню психолого-педагогічних особливостей організації учбового процесу старшокласників присвячені роботи Л.С. Виготського, В.А. Крутецкого, І.С. Кона, Ю.Б. Гіппенрейтера, Д.І. Фельдштейна, В.Г. Степанова, в яких автори розглядають учення як провідну діяльність старшокласників. Як початковий компонент, направлений на формування особи підлітка, розглядається розумова діяльність. Віддзеркалення суті вікових особливостей старшокласників простежується в роботах В.Г. Степанова, Д.І. Фельдштейна, Е. Еріксона, які вважають за необхідне їх облік при побудові учбового процесу і виходять з примату суб'єктивності учня і визнання за учнем права на самовизначення і самореалізацію в пізнанні.
Н.П. Гузік, І.Н. Чертков, В.Ф. Шаталов в своїх дослідженнях звертаються до питання формування опорних знань. Проте, Н.П. Гузік і І.Н. Чертков визначають поняття "Опорні знання" і пропонують методику їх введення в учбовий процес при вивченні хімії. Л.В. Чеботаревим, Т.д. Коровкиной, М.І. Емельянчик, Е.Г. Чендулаєвой, Е.Е. Мінченковим, Т.С. Сухової у ряді публікацій зроблена спроба розглянути питання використання опорних знань в процесі навчання учнів, але не відбитий механізм процесу навчання учнів умінню виділяти опорні знання. Даний факт дозволяє зробити вивід, що питання формування уміння виділяти опорні знання в сучасній дослідницькій літературі недостатньо розроблений, а саме, відсутня модель процесу формування у старшокласників уміння виділяти опорні знання.
Як важливий аспект ефективного вирішення проблеми підвищення рівня освітнього процесу в загальноосвітній школі слід розглянути процес формування уміння старшокласників виділяти опорні знання в процесі вивчення біології.
В умовах якісного перетворення системи навчання в загальноосвітній школі, завданням якої виступає формування активної, творчо мислячої особи, виникає суперечність між необхідністю підготовки що навчаються до ефективного якісного пошуку, відбору, осмислення і творчого застосування інформації в своїй практичній діяльності - з одного боку, і недостатньою теоретичною і практичною розробленістю питань формування умінь старшокласників здійснювати роботу з інформацією на конкретних етапах, координації даного процесу в умовах учбового закладу - з іншою. Дану суперечність обумовлює доцільність здійснення наукового дослідження проблеми оптимізації процесу формування уміння старшокласників виділяти опорні знання при вивченні біології.