На цьому етапі вивчення економіки може здійснюватися на окремих уроках та інтегровано.
Перший рівень передбачає послідовне розширення кругозору учнів, подальше вивчення економічних понять; нагромадження нового досвіду у прийнятті зважених економічних рішень у процесі вибору; висвітлення зв'язків, що існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), сім'єю, державою.
У 5 класі доцільно почати формування первинних уявлень про родинну економіку: доходи і витрати сім'ї, джерела доходів (заробітна плата, стипендія, дотації); про роль родини в суспільстві, економічні зв'язки родини з іншими суб'єктами ринкової економіки тощо.
У 6 класі — вивчати економічні умови міста (села), регіону, в якому живе дитина. З цією метою учнів слід ознайомити з економічними потребами міста (школи, лікарні тощо), з діяльністю таких ланок виробництва, як завод, фабрика, ферма, та з професіями, потрібними регіону.
У 7 класі діти засвоюють елементи національної економіки, знайомляться з функціями держави, деяких ринкових інститутів (банків, страхових компаній тощо).
Другий рівень спрямований на вивчення економіки на рівні систематизованого підходу до набуття знань про економічні поняття, категорії. Цей вік найсприятливіший до засвоєння основ підприємницької діяльності, малого бізнесу. Водночас учні можуть отримати певні професійні орієнтири.
Економічні основи у 8—9 класах охоплюють вивчення ключових економічних законів та концепцій, розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, набуття вмінь та навичок застосування здобутих знань для аналізу різноманітних подій економічного життя, набуття досвіду роботи з економічною періодикою.
Третій рівень є завершальним у формуванні економічної освіти на загальноосвітньому рівні. Учні повторюють і поглиблюють вивчений матеріал, розглядають категорії та закони, які через їхню складність не аналізувалися на попередніх етапах.
Маючи уявлення про універсальні економічні поняття та концепції, в цьому віці учні можуть ефективно вивчати основи менеджменту, елементи маркетингу тощо.
Економічна освіта та виховання в 10—11 класах повинні забезпечити поглиблене засвоєння комплексу універсальних економічних категорій і законів, набуття досвіду роботи зі спеціальною економічною літературою, навичок робити економічно обґрунтовані висновки замість емоційних, досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар'єри, наукової-діяльності тощо1.
У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби.
Потреба - необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності у процесі якої створюються необхідні людині предмети.
Матеріальні потреби, як і духовні, мають тенденцію зростати. Задоволення потреб потребує від особистості високої активності о У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними.
Духовність — специфічно людська риса, що виявляється в багатстві духовного світу індивіда, його ерудиції, розвинутих інтелектуальних та емоційних запитах, моральності й передбачає оволодіння духовними цінностями — витворами людського духу,
"Історичний досвід передових націй переконує, — зазначає В.Москалець, — що духовний розвиток — необхідна умова всілякого прогресу — культурного, соціального, економічного. Все це особливо актуальне сьогодні для України. Без духовного злету ми не станемо цивілізованою нацією" .
Втрата духовності рівнозначна втраті моральності.
Розрізняють потреби реальні та ілюзорні. Перші - можуть бути задоволені, другі — наслідок неадекватного відображення в думках людей їх прагнень. Великої соціальної шкоди заподіюють спотворені (гіпертрофовані) потреби окремої особи чи соціальної групи (наркотики, алкоголь та ін.).
Економічне виховання здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання. На уроках математики учні розв'язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки.
Класний керівник здійснює економічне виховання у такий спосіб: залучення дітей до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми; виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками підприємств; залучення учнів до економічних відносин у школі та вдома.
Висновки
У зв'язку з. переходом до ринкової економіки постала необхідність створення в Україні неперервної економічної підготовки педагогічних кадрів. При розробці теоретичних основ такої підготовки треба враховувати, що в Україні відбувається поступовий перехід від монополії державної власності до багатоукладності її форм, від командно-адміністративної системи керівництва до економічних методів управління. В цих умовах суттєво підвищується роль економічної культури, заповзятливості. Ініціативи, здатності приймати нестандартні рішення а найрізноманітніших ситуаціях економічної діяльності.
Центральною ідеєю, метою економічної підготовки педагогічних кадрів повинен стати постійний розвиток їх як суб’єктів, котрі спрямовують свою економічну компетентність на організацію економічної освіти й виховання учнів, підвищення рівня їхнього нинішнього та майбутнього життя.
В психолого-педагогічних дослідженнях вагоме місце займає обґрунтування концептуальних основ неперервної економічної освіти. Для того, щоб захистити економічний суверенітет України, основними складовими якого є розвиток продуктивний сил, техніко-економічних відносин (а в єдності цих двох сторіч — технологічного способу виробництва), відносин економічної власності й господарського механізму, необхідно подолати істотне відставання розвитку вищої та середньої освіти. Слід також виховувати людину-власника поліпшувати оплату робочої сили, інакше відбуватиметься відтік за кордон найкваліфікованіших кадрів.
Виконання завдань економічної освіти та виховання неможливе без науково обґрунтованого змісту, форм і методів. Проте, на жаль, ні соціологія, ні педагогіка та психологія не розробили ще єдиної системи економіко-трудового виховання учнівської молоді підготовки до цієї важливої проблеми освітницьких кадрів
Аналіз наукових даних і сама діяльність навчальних закладів переконують, що реалізація економічного всеобуч дітей, учнівської молоді, педагогічних кадрів неможлива без чітко розроблених концептуальних основ неперервної економічної освіти й виховання. Перед тим, як обґрунтувати концептуальну модель економічного всеобучу, зупинимось на науково-теоретичним у обґрунтуванні поняття неперервність освіти.
В цьому, на нашу думку, є суттєві ознаки неперервності, яка ґрунтується на внутрішній логіці етапності (окремі частини або підрозділи) і завершеності (ціле або програма), з чітко окресленою метою й шляхами реалізації
Загальнонауковим методологічним базисом дослідження є філософія зі своїми законами, принципами, категоріями, методами її складових частин. Але в кожній системі, поряд із відбиттям у ній якостей систем більш загального рівня, проявляються й усі специфічні закономірності, причинно-наслідкові зв’язки, регулятори, що забезпечують якість і розвиток окремої методологічної основи. Під нею ми розуміємо цілісну сукупність, яка ґрунтується на теоретично обґрунтованих, практично перевірених засобах, формах, методах, що дозволяють оптимально займатися перетворювальною діяльністю В якій-небудь специфічній галузі.
У науковій літературі прийнято виділяти такі основні ознаки, які властиві складним системам: цілісність, наявність визначеної мети, внутрішньої ієрархічної структури, взаємозалежних підсистем, функціональних зв'язків, управління тощо. Вони характерні й для системи економічної підготовки педагогічних кадрів. Системоутворювальні компоненти, які досліджуються, є основними частинами спеціально організованої цілісної системи економічної підготовки педагогічних кадрів.
Аналіз системи для виявлення і дослідження особливостей та ознак її основних компонентів — необхідна умова її пізнання, управління і розвитку.
Компонентами системи економічної підготовки педагогічних кадрів, на нашу думку, є:
— науково-теоретичні основи неперервності економічної освіти й виховання;
— основні концептуальні положення неперервної економічної компетентності педагогічних кадрів;
— теоретично обґрунтовані функції й принципи, властиві системі;
— її змістова основа, характеристика структур (суб'єктів) економічної підготовки, а також її технологія й методичне забезпечення.
Концептуальні основи неперервної економічної освіти й виховання в науково-педагогічній літературі розкриті недостатньо і викладені в загальних рисах через те, що сама концепція і теорія економічної підготовки в нашій країні перебувають на початковій стадії розвитку.
Ідеї неперервної освіти не нові, але лише наприкінці 80-х років XXст. та особливо після одержання Україною незалежності виникла необхідність їх втілення в життя. Нині цими проблемами займаються Інститут змісту і методів навчання Міністерства освіти і науки та експериментальні центри шкільної економічної освіти у Києві, Харкові й Луцьку.
З'явилися учені, які працюють над вивченням теоретичних та історичних аспектів неперервної освіти (В.І, Бондар, М.М. Ващенко, С.Г. Вершловський, А.П. Владислав'єв, В.І. Маслов, О.Г. Мороз). Разом з тим ними не сформульовано поняття суті неперервної освіти, якою людина займається протягом свого життя. Найґрунтовніше, на нашу думку, до визначення цієї педагогічної категорії підійшов доктор педагогічних наук, професор В.І. Маслов. Він зазначає, що неперервну освіту можна сформулювати як цілеспрямовану, спеціально організовану і керуючу цілісну систему перманентного формування в індивідуумів соціального досвіду (моральних норм, інтелектуальних якостей, знань, умінь і навичок), об'єктивно необхідного для розвитку суспільства, відповідно до психофізіологічних можливостей і соціальних потреб конкретної особистості на всіх етапах її становлення, розвитку і життєдіяльності. А професор А.С. Нісімчук, висвітлюючи проблему економічної освіти й виховання сільських школярів, неперервність розглядає через призму базової освіти і самоосвіти. І.О. Смолюк вмотивовує неперервність економічного всеобучу учнів між різними віковими групами через систему трудового навчання. Дещо про неперервність економічної підготовки вчительських кадрів сказано і в дослідженнях ПО. Ковальчук.