Проаналізувавши результати дослідження, нами встановлено, що між виділеними педагогічними умовами, які зумовлюють вищий рівень сформованості в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису, і уроками декоративного малювання існує зв’язок
Результати проведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірність розроблених нами педагогічних умов формування в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису реальному навчально-виховному процесу початкової школи. Доведено, що впровадження їх у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні образотворчого мистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження у практичній образотворчій діяльності.
Отже, виконання петриківського розпису у початковій школі є найдоступнішим видом декоративної діяльності і займає важливе місце в їх культурному та естетичному розвитку, а також у збагаченні та формуванні образотворчих умінь і навичок.
Висновки
Різновидом українського народного мистецтва є художній розпис –окремий вид декоративно-ужиткового мистецтва, технологічна та орнаментаційна система оздоблення будівель, ужиткових речей і предметіврозмалюванням. За матеріалом, або об’єктом декорування, розпис диференціюють на розпис кераміки, скла, дерева, тканини, металу, настінний розпис, художній декоративний розпис і писанкарство. Декоративний розпис передбачає сюжетні зображення й орнаменти, які створюються засобами живопису на стінах та інших частинах архітектурних споруд, а також на ужиткових предметах. Протягом багатьох століть у різних регіонах країни формувалися місцеві школи декоративного розпису зі своїм характером виконання орнаментальних мотивів.
Народне декоративно-прикладне мистецтво є важливим чинником вирішення завдань художнього та особистісного розвитку, громадського і духовного становлення молодших школярів. Будучи однією з форм суспільної свідомості і суспільної діяльності, народне мистецтво створювалось у сфері колективного матеріального домашнього виробництва. Народне декоративне мистецтво України розвивалось у формі домашнього художнього ремесла та організованих художніх промислів. У структурному відношенні декоративне мистецтво складається із монументально-декоративного, театрально-декораційного, оформлювального, декоративно-прикладного і художнього конструювання. Проте у тематичних, фігуративних творах декоративне мистецтво близьке до образотворчих видів. Декоративно-прикладне мистецтво з його багатством матеріалів, декоруючих технік, помножених на функціональні типи побутових предметів утворює надзвичайно розгалужену морфологічну систему, для аналізу якої необхідно використовують такі естетичні категорії, як вид, рід, жанр і твір.
Сьогодні декоративне мистецтво розвивається у таких галузях, як народне традиційне (зокрема, народні художні промисли), професійне мистецтво і самодіяльна творчість. Відбиваючи колективний світогляд, твори народного декоративного мистецтва позначені особистістю майстра. Колективна та індивідуальна творчість завжди знаходяться у єдності, доповнюючи і збагачуючи одна одну. У зв'язку з колективним характером творчості віками кристалізувались творчі технологічні методи ручної праці, які вдосконалювались кожним наступним поколінням. Завдяки цьому багато творів народних майстрів досягли вершин художнього рівня, у них нерозривно поєднуються практичність і декоративність.
Граматика українського декоративно-прикладного мистецтва ґрунтується на прийомах композиції і засобах виразності мистецького твору. До головних композиційних прийомів відносяться ритм, метричність, симетрія, асиметрія, статика і динаміка. Окрім граматики і функціонально-ужиткової інформації, пов'язаної із безпосереднім використанням творів декоративно-прикладного мистецтва, у них зберігаються семантичні засоби – композиційні елементи форми твору, що є підґрунтям стилізації.
Сучасний декоративний орнамент характеризується як рослинний, переважно квітковий. Він ґрунтується на уважному вивченні реальних форм місцевої флори і створенні на цій основі фантастичних, неіснуючих у природі квітів. Для народних орнаменталістів характерні надзвичайно точний окомір і спритність руки. Усі майстри малюють без попередньо наміченого контуру, не користаючись жодним вимірювальним інструментом. Віртуозність виконання досягається писанням за допомогою тоненького пензлика. Сучасні майстри, що працюють в цьому жанрі, збагачують петриківський розпис новими орнаментальними мотивами.
Простота виконання, виразність, яскравість кольорових барв, неабиякі можливості імпровізації роблять декоративний розпис доступним в початкових класах. Дітям, які починають займатися декоративним розписом, слід виконувати допоміжні вправи для вивчення першооснови розписів характерних елементів, засвоїти технічні прийоми, колорит, основи композиції. Головним у мистецтві є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, які стануть основою творчості. Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно оволодіти чотирма типами мазка: “грібенець”, “зернятко”, “горішок”, “перехідний мазок”. Після засвоєння основ петриківського малювання подальше вивчення розпису пов'язане з виконанням деяких композицій, в яких можна закріпити набуті знання.
Твори декоративно-прикладного мистецтва є особливо цінними для виховання та розвитку дітей у наших школах. Вони з усією переконливістю доводять, що найбільших успіхів досягає той, хто вміло поєднує теорію і практику, яка базується на досвіді вивчення основ мистецтва.
Велике значення українського народного розпису полягає в естетичному та художньому вихованні дітей у сучасній школі. При цьому рекомендують таку послідовність виконання декоративного малюнка: збір матеріалу, необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, репродукції, фотографії); вивчення об'єктів, форми яких повинні втілитись в декоративні форми (листя, квіти, фрукти тощо); виконання декількох варіантів декоративних елементів; виконання ескізу декоративного малюнка невеликого розміру; виконання декоративного рисунка олівцем; виконання декоративного малюнка фарбами.
Експериментальне дослідження було пов’язане із формуванням в учнів умінь виконання петриківського розпису, а саме: впізнавати і відрізняти декоративнийнароднийрозпис; відрізняти петриківськийрозпис від інших видів декоративногонародногорозпису; відображати у петриківському розписі основні його елементи;створювативізерункизелементів декоративного розпису;володітитакимимазками, як "гребінчик", "зернятко", "горішок" та "перехідниймазок";знати порядокутвореньнайпростішихорнаментів, користуючисьправиламистимуляціїісиметрії; використовувати правила ритму, симетрії у власних роботах. На основі виділених критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні сформованості умінь і навичок виконання петриківського розпису: низький середній і високий.
Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення рівня розвитку навичок виконання петриківського розпису, а також якості знань і вмінь молодших школярів. Експериментальна методика формування в учнів умінь виконання петриківського розпису на уроках малювання з натури значно підвищила мотивацію учнів початкової школи до творчості, сприяла допитливості та самостійності їхньої образотворчої діяльності, яка виражалася у вільному виборі засобів, матеріалів образотворчого мистецтва, у поєднанні різних технік виконання орнаментів. Порівняльний аналіз малюнків показав, що учні з високим рівнем сформованості умінь виконання петриківського розпису мають розвинуте асоціативне мислення, розвинуту асоціативність, фантазію, насиченість уяви цікавими художніми образами та володіють відповідними образотворчими навичками.
Результати проведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірність розроблених нами педагогічних умов формування в учнів умінь і навичок виконання петриківського розпису реальному навчально-виховному процесу початкової школи. Впровадження їх у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні образотворчого мистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження у практичній образотворчій діяльності.
Список використаної літератури
1. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. – М.: Педагогика, 1984. – 254 с.
2. АнтоновичЄ. А., ПроцівВ. І., СеидСП. Художнітехнікившколі. —К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.
3. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв., 1992. - 271 с.
4. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
5. ВелигоцкаяИ. Украинскаянароднаяживопись // Декоративноеискусство. —М., 1976.
6. Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
7. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.
8. Вишневський О. Основні засади концепції українського виховання / Матер. наук.-практ. конф. «Національне виховання молоді в навчаль-них закладах». – Львів, 1994. – С. 9-13.
9. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
10. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.
11. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573с.
12. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
13. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.
14. Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основные принципи классификации видов искусств. - М., 1982. – 224 с.
15. Глухенька К. Пошукинеповторноїкраси// Образотворчемистецтво. – 1974. - №3. – С. 23-25.