Смекни!
smekni.com

Театральна педагогіка і акторське мистецтво (стр. 9 из 10)

У 3-му класі діти інсценують вірші, байки, казки. Самі складають партитуру для дійових осіб. На кожному четвертому уроці читання учні стають акторами. Цьому сприяє навчальний матеріал читанки.

Діти охоче розглядають малюнки в книжках, а якщо їх показати в русі, у дії — це принесе учням ще більше задоволення. Малюнки — оформлення до обраного сюжету — розкладають на столі як своєрідні декорації. Читаючи казку чи оповідання, між цими декораціями пересувають малюнки-пер-сонажі. Така вистава сприяє яскравому сприйманню літературного твору, розвиває образне мислення дітей.

Подобаються дітям і вистави театру тіней.

Для четвертокласників характерний досить високий рівень театральної майстерності. Діти легко входять в образ героя, імітують його голос, жести, рухи. Ставлячи досить складні запитання, учитель спонукає дитину під час аналізу того чи іншого твору побувати в ролі маленького письменника, режисера, коли вона сама має створити казку чи скетч.

Аналізуючи читанку для 4-го класу, можна засвідчити, що програмовий матеріал сприяє розвитку творчих здібностей дітей. Учитель дає учням завдання самостійно опрацювати віршований твір, проникнутся настроєм поета і передати його під час читання. І це дітям вдається не тільки за допомогою голосу, а й жестів, міміки.

На уроках читання діти:

• придумують різні варіанти закінчення оповідання (В.Осєєв, «Сім'я у нас одна». 2-й клас):

• домислюють події, які могли б продовжити розповідь про героїв оповідання (М.Стельмах, «Познайомилися», 3-й клас);

• створюють уявні образи на основі прочитаних текстів (Є.Гуцало, «Перебите крило»; С.Пушик, «Новинкар», 4-й клас).

• вводять у твір нові події і персонажів.

Перш ніж інсценувати чи драматизувати твори, вчитель ознайомлює дітей з лексичним значенням слів театральної термінології, вводить їх в діалогічне та монологічне мовлення учнів. Учителі мають картки з опорною лексикою з даної теми, тлумачний словник, картограму з теми: «Театр», «Режисер». Вони добирають тексти з даної теми і використовують їх на уроках української мови.

Наступний етап — художнє виразне читання з видами виконавського мистецтва. Діти вчаться читати вголос художні твори з дотриманням інтонації, що відповідає змісту, інтонувати спокійну або схвильовану розповідь, питання чи відповідь, здивування чи радість. Працюють над позначенням пауз, логічних наголоси», підвищень і знижень голосу, тобто створюють партитуру. Правильне дихання забезпечує можливість варіювати голос: промовляти слова голосно, пошепки, високим чи низьким тоном.

Читаючи казку «Рукавичка», діти самі визначають, що слова вовка і ведмедя слід читати грубим, тобто низьким голосом. Слова мишенят з казки «Колосок» треба прочитати високим, писклявим голосом. Уміння варіювати голос діти можуть продемонструвати, читаючи твори позакласною читання.

Одна з важливих вимог виразного читання — уміння інтонувати прочитане. Інтонування твору залежить від пауз і логічного наголосу. Вже з 1-го класу діти вчаться «читати» розділові знаки.

У кожному творі відбита радість чи печаль, захоплення чи здивування. Читання художніх творів викликає в учнів певні настрої, почуття. Відчувши їх, діти знаходять відповідну інтонацію для відтворення голосом радості або горя, схвалення чи осуду. Часом учням необхідна допомога вчителя. Але вона має полягати не в підказці щодо того, весело чи сумно, захоплено чи задумливо слід читати текст. Вона може бути справді ефективною тільки за умови цілеспрямованого аналізу твору: його змісту, поведінки дійових осіб, описаних подій і ситуацій. Розмірковуючи над прочитаним, учні самі приходять до висновку, як слід читати твір.

Отже, щоб належним чином формувати навички театрального мистецтва на уроках читання, слід акцентувати увагу на наступному:

• вчити дітей інтонувати речення, визначати головних героїв і читати твір б особах;

• вчити інсценувати твори;

• навчати складати сценарії на основі прочитаного;

• збагачувати словниковий запас школярів;

• удосконалювати навички акторської гри;

• розвивати акторські здібності дітей, творчу фантазію;

• виховувати любов до рідного слова, театру, підтримувати пізнавальний інтерес.


Висновки

Результати проведеного дослідження літературних джерел та практичного досвіду вчителів дають можливість зробити такі висновки:

В роботі проаналізовано філософську, психологічну, педагогічну, культурологічну, мистецтвознавчу, методичну літературу, на основі чого виявлено специфіку формування педагогічної майстерності вчителя художньої культури; виявлено можливості театрального мистецтва у формуванні педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури; запропоновано освітньо-кваліфікаційну характеристику вчителя художньої культури; розроблено критерії та визначено рівні сформованості педагогічної майстерності майбутніх учителів художньої культури.

У ході дослідження виявлено специфіку формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів початкових класів, яка полягає у необхідності засвоєння знань своєрідної, унікальної мови культури, в умінні інтерпретувати зміст навчального матеріалу шляхом прояву акторських здібностей.

Можливості акторського мистецтва застосовуються при формуванні професійної компетентності вчителя. Педагогічна діяльність дає можливість викладачу соціальної роботи одержати психолого-педагогічні, спеціальні, методичні знання для успішного розв’язання дидактичних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, для вибору засобів взаємодії, розвиває вміння синтезувати матеріал, знаходити для нього відповідне психо-емоційне забарвлення.

Застосування елементів акторської майстерності при роботі соціального працівника впливає і на формування здібностей до педагогічної діяльності, а саме: розвиває комунікативність, професійну прозірливість, пильність, педагогічну інтуїцію, перцептивні здібності вчителя; вміння володіти собою і активно впливати на іншу особистість; здійснювати самоконтроль, саморегуляцію за будь-якої емоційної ситуації; вміння прогнозувати розвиток особистості, орієнтувати її на позитивні перетворення; креативність.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники, митці, учителі-новатори проблему формування акторської майстерності педагога розглядали у тісному зв’язку з спеціальною та психолого-педагогічною підготовкою та розвитком особистості і її духовності.

У молодшому шкільному віці стимулом до навчання і творчості є застосування елементів театральної педагогіки, організація шкільного уроку вчителем за типом побудови режисером театрального дійства, згідно з умовами структури уроку, застосування інтеграції на уроках читання, мови і математики.

Головне завдання, що стоїть перед педагогом — позитивними стимулами підтримати пошукову діяльність учнів, щоб навчальний процес супроводжувала радість відкриття. Очевидно, поєднання елементів гри і навчання здатне позитивно впливати на розвиток творчих здібностей дітей.


Список використаних джерел

1. Закон України «Про освіту» // Інформаційний збірник. – К., 1996

2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 ст.).- К., 1994

3. Концепція національного виховання // Рідна школа.-1996.- №5.

4. Концепція безперервної системи національного виховання. – К.: Освіта, 1994.

5. Аматьєва О.П. Розвиток творчих здібностей дошкільників у театрально ігровій діяльності. // Педагогіка і психологія. — 1997. — № 1.

6. Амонашвили Ш.А. Педагогическая симфония: В 3 ч. – Екатеринбург, 1993. – 320 с.

7. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком. – К., 1995. – 105 с.

8. Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон, 2001. – 70 с.

9. Белоборыкина О. Волшебный мир домашнего театра. — М., Знание, 1993.

10. Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога // Рідна школа, 1993. - №11-12.

11. Булатова О. Общность и различие актерско-режиссерской и педагогической деятельности // Искусство и образование. – 2004. - №1. – С.45-53.

12. Булатова О.С. Артистизм как компонент творческой личности педагога // Школа. – 2001. - №2. – С.18-19.

13. Булатова О.С. Педагогический артистизм: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2001. – 240 с.

14. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці // Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.

15. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість педагога: Розкриття можливостей. – К.,1995. – С.28.

16. Ваганова Ж. Эффект личного обаяния или слагаемые педагогического артистизма // Директор школы. – 1998. - №5. – С.59-65.

17. Ваганова Ж.В. Артистизм педагога как компонент его творческой индивидуальности: Дис. на соиск. учен. степ. канд. наук. – Тюмень, 1998. – 402 с.

18. Виготський Л. Психологія мистецтва. // Мистецтво в школі. — 1996. — № 3.

19. Демьянко Н.Н. Элементы театрального искусства в общепедагогической подготовке учителя в 20-е гг. // Проблема освоения театральной педагогики в профессиональной подготовке будущего учителя. – Полтава, 1991. – 110 с.

20. Дитяча енциклопедія. Т. 12. Мистецтво.

21. Дубина Л. Викладання мистецьких дисциплін з елементами театральної педагогіки. // Мистецтво і освіта. — 2001. — № 4.

22. Єлісовенко Ю. Розвиток діапазону голосу з досвіду театральної педагогіки. // Мистецтво і освіта. - 2000. - № 2.

23. Єршова О., Букатов В. Режисура уроку // Завуч (Перше вересня). – 1999. - №5. – С.3-10.

24. Жилютова С В. Українське довкілля. — К.: Музична Україна, 1993.