У рамках кожного сформованого модульного блоку відбувається ще більш дрібна деталізація виконуваних робіт шляхом поділу її на окремі операції («кроки»), які у свою чергу розподіляються на сукупність окремих навичок, оволодіння якими дає можливість виконувати цю операцію.
На другому етапі проектування для засвоєння тих або інших навичок розробляються навчальні елементи (УЗ), які є основним дидактичним матеріалом у модульній системі навчання.
Кожний навчальний елемент містить у собі практичні вміння й навички або теоретичні знання, які необхідно засвоїти.
Третій етап припускає технологічну підготовку до проведення навчального процесу: матеріальне забезпечення місць для роботи учнів, створення контрольної облікової документації, вивчення інструктором (або майстром) всіх умінь і навичок, які наведені в конкретному навчальному елементі.
На четвертому етапі відбувається безпосереднє навчання за модульною технологією.
1.2 Структура професійного блоку
Сукупність взаємозалежних модулів являє собою інформаційний блок. Стосовно професійного утворення доцільно формувати більше більшу, закінчену в професійному розумінні одиницю, що назвемо професійним блоком. При створенні професійних блоків необхідно враховувати ієрархічний принцип їхньої побудови, пов'язаний з вимогами стандартів професійного утворення.
Залежно від необхідного рівня професійної підготовки вибирають відповідні модулі. За бажанням замовника частина модулів або модульних одиниць може вити виключена, якщо в процесі виконання професійних зобов'язань не потрібно виконувати деяку частину роботи.
У зв'язку з ростом орендних, акціонерних, кооперативних і інших форм власності підприємств виникає необхідність оволодіння працівниками не однієї, а декількома професіями. Наприклад, менеджер і економіст, сантехник і зварник, тракторист і шофер і т.д.
У такому варіанті навчання й застосовуються відповідні професійні блоки. Якщо модулі або модульні одиниці повторюються й були вивчені раніше, вони виключаються з навчальної програми й у професійних блоках не вивчаються. Це укорочує строки навчання, дозволяє створювати гнучкі програми навчання, адаптовані до учня.
1.3 Особливості модульної технології навчання
Модульне навчання професії полягає в послідовному засвоєнні учнем модульних одиниць і модульних елементів. Гнучкість і варіативність модульної технології професійного навчання особливо актуальні в умовах ринкових відносин при кількісних і якісних змінах робочих місць, перерозподілі робочої сили, необхідності масового перенавчання працівників. Не можна не враховувати й фактор короткочасності навчання в умовах прискорених темпів науково-технічного прогресу.
Особливості модульного навчання полягають у тім, що учень частково або повністю самостійно може працювати із запропонованої йому навчальною програмою, що містить у собі цільову програму дій, бази інформації й методичне керівництво для досягнення поставлених дидактичних цілей. У цьому випадку функції викладача можуть зміняться від інформаційно-контролюючих до консультаційно-координуючих.
Технологія модульного навчання базується на об'єднанні принципів системного квантування й модульності. Перший принцип становить методологічну основу теорії «стискання», «згортання» навчальної інформації. Другий принцип є нейрофізіологічною основою методу модульного навчання.
При модульному навчанні немає строго заданого строку навчання. Він залежить від рівня підготовленості що вчиться, його попередніх знань і вмінь, бажаного рівня одержуваної кваліфікації. Навчання може припиниться після оволодіння будь-якого модуля. Учень може вивчити один або кілька модулів і одержати вузьку спеціалізацію або опанувати всіма модулями й одержати широкопрофільну професію.
Для виконання роботи на конкретному підприємстві всі модульні одиниці й модульні елементи можна не вивчати, а тільки ті, які необхідні для виконання роботи на конкретному робочому місці. З іншого боку, професійні модулі можуть складатися з модульних одиниць, які ставляться до різних спеціальностей і різних областей діяльності. Може бути широкопрофільна професія, пов'язана з використанням однієї й тої ж виробничої діяльності в різних галузях.
Зазначені вище принципи модульної системи професійного утворення дають можливість звернути увагу на такі її позитивні якості: досягається мобільність знань у структурі професійної компетентності працівника шляхом заміни застарілих модульних одиниць на нові, які містять нову й перспективну інформацію;
- керування навчанням учнів є мінімальним. Це дозволяє вирішити проблеми з майбутнім навчанням і підвищенням кваліфікації робочих кадрів і фахівців»
- завдяки чітким, коротким записам навчальної інформації при конструюванні дидактичних модулів, привчає педагогів і учнів до короткого висловлення думок і суджень»
- час засвоєння інформації, записаної в дидактичному модулі, у порівнянні із традиційними формами надання навчального матеріалу в 10 - 14 разів; скорочується навчальний курс на 10-30% без втрат повноти викладання й глибини засвоєння навчального матеріалу за рахунок дії фактора «стискання» і «відхилення» навчальної інформації, зайвої для даного виду робіт або діяльності;
• відбувається самонавчання з регулюванням не тільки швидкості роботи, але й змісту навчального матеріалу;
- досягається декомпозиція професії (спеціальності) на завершені в цільовому й змістовному відношенні частини (модулів, блоків), які мають самостійні значення," можливість навчання декільком професіям на основі засвоєння різних професійних блоків з обліком конкретної виробничої діяльності.
2. Проектування модульної системи навчання
Основна мета проектування модульної технології - активізація самостійності дії студента по отриманні знань, умінь і навичок. Модульна технологія залучає до творчості студента, який стає співавтором занять, співпрацює з викладачем. Всім викладачам відома така істина, якщо, студент нас слухає, він приймає до 10% навчальної інформації, якщо бачить до 40%, а якщо він сам її досягає - до 90%. Ідея вибору модульної технології навчання полягає в тому, щоб підвищити професійні здібності студентів, як в період навчання, так і в період праці на виробництві. Ринкові відносини пред'являють високі вимоги до професійної діяльності кожного працівника. Щоб підтримувати професійні здібності треба вчитися все життя. При плануванні модульної технології навчання необхідно:
- вивчити та коректувати зміст навчальної програми з предмету
- розкласти робочий план на модулі.
зробити матеріал кожного модуля закінченим блоком (кількість блоків з предмету "ТО і діагностування с.г. машин" чотири, кількість годин в блоці від 22 до 40 годин)
- скласти форму модулів (класично форма модуля складається з п'яти елементів
1. Характеристика підготовки студентів
2. Зміст модуля
3. Організаційно-методична забезпеченість модуля
4. Поточний, вихідний контроль;
5. Забезпечувані зв'язки з модулями інших предметів, навчальних, технологічних, переддипломних практик і кваліфікаційних характеристик спеціаліста.
На основі змісту модуля розробляється схема послідових програмних дій викладача, (див. схему і). Така схема дій викладача передбачає поєднання класно-урочної (школа) і лекційно-семінарської (ВУЗ) система організації навчання. Викладач з початку повинен вибрати організаційні форми занять і визначити послідовність їх використання при модульній технології навчання. Кожний модуль повинен починатися з лекції (вступної чи установчої), яка служить для системного викладу навчального матеріалу, присвяченого конкретному модулю, але пов'язано іншими в конкретну цілісну систему, а також містить програмний матеріал, самостійне вивчання якого для студентів є важким. Далі можуть використовуватись семінари, уроки, лабораторні і практичні заняття, навчальні практики і в завершенні - контрольно-заліковий урок (контролю знань, вмінь і навичок по блоку модуля). Така різноманітність організаційних форм занять дозволяє реалізувати дидактичну мету занять.
Наступним кроком викладача є визначення методів навчання як модульна технологія за допомогою яких буде реалізовуватися навчальна мета. Так як технологія модульного навчання передбачає високу індивідуалізацію навчання, то вибір методів навчання буде залежати від рідня знань і здібності кожного студента. Працюючи з "слабкими" студентами, викладач буде використовувати інформаційно-розвиваючі і репродуктивні методи (лекція, бесіда, розповідь, пояснення, робота з навчальною програмою, робота за інструкціями). З "середніми" студентами окрім інформаційно-розвиваючими і репродуктивними методами, буде використовувати проблемно-пошукові (евристична бесіда, проблемні ситуації, дискусії, пошукові лабораторні роботи на уроці, самостійна робота на уроці), 3 "сильними" студентами, окрім перелічених методів навчання, використовують творчо-відтворюючі методи (ділові ігри, розв'язування ситуаційних задач, аналіз виробничих ситуація, виконання індивідуальних завдань та інші)
При модульній технології навчання особливе місце займає вибір видів самостійної позаурочної роботи студентів. Самостійна позаурочна робота повинна мати місце при всіх організаційних формах занять. На заняттях, спрямованих на теоретичну підготовку, студентам слід запропонувати слідуючи види самостійної позаурочної роботи^ читання підручника, виписування витяг з тексту, складання таблиць, схем, відповіді на контрольні запитання, тести, та інші. На заняттях, спрямованих на практичну підготовку, студентам пропонуються такі види самостійної позаурочної роботи: складання схем, графіків, рішення задач і вправ, підготовка до ділових ігор, рішення ситуаційних виробничих задач, виконання розрахунково-графічної роботи, підготовка курсових та дипломних проектів, виконання комплексних індивідуальних завдань.