Смекни!
smekni.com

Теорія та практика колективного виховання А,С,Макаренка (стр. 3 из 3)

Відчутним є виховний вплив домашнього середовища, тобто сімейного оточення, а також оточення дитини поза школою (двору, вулиці), сусідів. Підтримуючи з ними добрі стосунки, батьки вводять дітей у громадське життя, навчаючи їх жити з людьми і для людей. [15, с.49]

Родинна педагогіка вчить дітей вибудовувати розумні взаємини з однолітками у дворі. Тут дитина шліфує свій характер, позбувається недоліків, що не можливо за перебування її тільки в оточенні дорослих. Щоправда, на вулиці збираються не лише ідеальні діти. Тому в цій справі необхідно виявляти обережність. Однак надмірна обережність може зашкодити, оскільки взаємодія з однолітками сприяє фізичному, розумовому, духовному розвитку дитини і далеко не завжди псує її.

Водночас спеціальної виховної роботи потребує профілактика таких патологічних явищ суспільного життя, як пияцтво, наркоманія, куріння, хабарництво, злодійство, рекет, проституція.

Певний позитивний виховний вплив на розвиток особистості мають і засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса) як один з компонентів соціального оточення. Повідомляючи про соціально значущі факти, явища, події, процеси, вони виховують у підростаючого покоління певне ставлення до них, сприяють певному його духовному збагаченню, соціальному зростанню, виробленню правильного ставлення до життя, активної житєвої позиції. Все це позначається на позитивному ставленні до навчальної праці як основного виду діяльності учня. [15, с.50 ]

А.С.Макаренко вважав, що хороших людей можуть виховати лише щасливі батьки. Якщо до шести років дитина виховувалася правильно і в ній виховані певні звички активності і гальмування, то на таку дитину ніхто не вплине погано. Дуже шкідливо впливають на дітей сварки і роздратованість у сім’ї – ознака розпущеності, відсутності дисципліни, недоліків у світогляді. Повинна бути не лише чітка мета виховання, а й продумана деталізована програма виховання.

Педагогам і батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі, статті у газетах негативно впливають на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам, який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому на екрані, зробити правильні висновки. Тому не рідко він схвально сприймає те, що заслуговує осуду, намагається наслідувати „телегероя”.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А.Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме „шпигування” за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статті. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.[16, с.283]

Отже, у процесі соціалізації головне місце займає вміння особи контактувати і співпрацювати з іншими. Саме тому колективне виховання є основою правильного виховання, адже особа засвоює норми і правила колективу, суспільний досвід, вчиться регулювати свою поведінку тощо. Людина в колективі – це людина в супільстві. Знання теорії та практики колективного виховання є особливо важливим для педагогів у здійсненні їхньої діяльності. Вмінні допомагати і бути провідником у процесі соціалізації.

Аналізуючи усе напрошується висновок, що уся історія вітчизняної педагогіки, починаючи з 40-х роеів, у своєму поступальному русі відчуває благотворний вплив педагогічних поглядів А.С.Макаренка – яскравого представника педагогічнох науки.


Список використаних джерел:

1.Бойко А.М., Бардінова В.Д.

Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник. Під заг. ред. А.М.Бойко – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 576 с.

2. Вишневський О.І.

Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – 528 с.

3.Гончаренко Семен

Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

4.Кузьмінський А.І., Омеляненко В.П.

Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. – К.:Знання, 2006. – 311 с.

5.Максимюк С.П.

Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 667 с.

6. Мойсеюк Н.Є.

Педагогіка. Навчальний посібник. 2-ге вид., 1999 р. – 350 с.

7. Мойсеюк Н.Є

Педагогіка: Навчальний посібник. 4-е видання,доповнене, 2003. – 615 с.

8.Мосіяшенко В.А., Курок О.І., Задорожна Л.В.

Історія педагогіки України в особах: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2005. – 266 с.

9.М’ясоїд П.А

Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.:Вища школа, 2000.- 479 с.

10. Освітні технології: Навч-метод. посіб./ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

11.Пальчевський С.С.

Соціальна педагогіка: Навчальний посібник – К.:Кондор, 2005. – 560 с.

12.Семенова А.В., Гурін Р.С., Осипова Т.Ю.

Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с.

13.Сисоєва С.О., Соколова І.В.

Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 308 с.

14.Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін.

Психологія: Підручник. За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.:Либідь, 1999. – 558 с.

15.Фіцула М.М.

Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – 544 с. (Альма-матер)

16.Фіцула М.М.

Педагогіка: Навчальний посібник. Виданння 2-ге, виправлене, доповнене. – К.: „Академвидав”, 2005. – 560 с. (Альма-матер)

17.Щербань П.М.

Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навчальний посібник. – К.:Вища шк., 2004. – 207 с.