Ю.А. Конаржевський у визначенні менеджменту підкреслює, що він є новою філософією управління, яка підвищує роль управлінця та менеджера в суспільному житті, а також соціальну значимість професії управлінця [43]. Вчений підкреслює також значення керівника як менеджера-лідера, який є носієм змін, мотивує співробітників до досягнення мети, веде інших до успіху. Автор подає розгорнуту характеристику основних рис менеджера-лідера, підкреслюючи його комунікабельність, доброзичливість, активність, толерантність, креативність, врівноваженість.
Аналізуючи сучасні дослідження проблем управління школою в українській науці, слід відзначити, що в них значно розвинуто ідеї демократизації, гуманізації, системності, інноваційності управління, впровадження менеджменту, цільового та адаптивного управління [35; 66; 67; 98].
Окремої уваги потребують ті підходи, які суттєво впливають на становлення сучасної теорії управління школою, але поки що не знайшли свого конкретного втілення в управлінських технологіях.
Серед них нова галузь філософії – синергетика. Уперше ідеї синергетики виникли в природознавстві. Створення наукової моделі синергетики пов'язане з іменами І. Пригожина, Г. Бакена. Синергетика дає розуміння того, як із хаосу виникає впорядкована складна система, а також обґрунтовує універсальне бачення єдності світу. Завдяки синергетиці ми усвідомлюємо не лінійність, багатофакторність, ймовірність світу, поліваріантність шляхів його розвитку.
Ідеї синергетики поширюються й у педагогіці. Педагогічний процес розглядається як нелінійний, педагогічні закономірності виявляються в конкретних педагогічних ситуаціях залежно від зовнішніх і внутрішніх умов педагогічного процесу. Педагогічний процес принципово відрізняється тим, що досягнення мети залежить від особистісних якостей, творчості, інтелекту, культурного потенціалу суб'єктів.
У системі освіти набуває актуальності тенденція глобалізації як чинник якісних змін соціального розвитку. Людина, її доля в майбутньому – головний імператив сучасного стану глобального розвитку. Яке місце посідає людина в новому глобальному світі, у глобальній економіці, таким буде суспільний розвиток. Однією з визначальних рис нової глобальної економіки є її інформаційно-інтелектуальний чинник. Людина стає головним економічним ресурсом.
В.Е. Лунячек вважає, що для кожної із підсистем діяльності загальноосвітнього навчального закладу різного рівня можна створити відповідний алгоритм управління нею [54; 55]. Алгоритми управління підсистемами нижчого рівня будуть основою для створення алгоритмів управління діяльністю підсистем вищого рівня або соціально-педагогічної системи загальноосвітнього навчального закладу в цілому.
Ю.К. Бабанський та М.М. Поташник відмічають, що оптимальним
можна вважати тільки таке управління, при якому, по-перше, досягаються
максимально можливі педагогічні результати і, по-друге, це відбувається при раціональних витратах часу і зусиль у процесі управління.
У науковій літературі підкреслюється, що діяльність керівників школи, в основному, повторюється з року в рік. Дослідження підтверджують, що 90% всіх дій і службових відносин підлягають відносній стандартизації і нормуванню. Ця циклічність, щорічна повторюваність видів діяльності у певні терміни року зумовлені історично виробленими педагогічними підходами, законодавчими актами та нормативними документами, що регламентують організацію роботи школи як установи освіти.
Таким чином, розглядаючи соціально-педагогічну систему загальноосвітнього навчального закладу з позицій теорії систем і використовуючи метод декомпозиції, треба виділити в загальноосвітньому навчальному закладі (ЗНЗ) кілька рівнів підсистем діяльності. Це інтегральні системи діяльності і підсистеми діяльності першого, другого та нижчих рівнів.
Це також знаходить підтвердження в наукових дослідженнях, автори яких відмічають, що рівень декомпозиції визначається розробником відповідного проекту.
На базі підсистем діяльності другого рівня розроблені алгоритми управління цими підсистемами, які згруповані у відповідності до підсистем діяльності першого рівня (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Алгоритми управління організації виховного процесу
| Підсистеми діяльності загальноосвітнього навчального закладу | Алгоритми управління |
| Підготовка та проведення виховних заходів | Алгоритми виховної роботи ЗНЗ |
| Діяльність класного керівника | Алгоритми діяльності класного керівника |
| Діяльність учнівського комітету | Алгоритми роботи учнівського комітету загальноосвітнього навчального закладу |
| Робота з учнями, схильними до девіантної поведінки | Алгоритми роботи з учнями, схильними до девіантної поведінки |
| Діяльність прес-центру | Алгоритми роботи прес-центру загальноосвітнього навчального закладу |
| Діяльність шкільних музеїв | Алгоритми діяльності музеїв загальноосвітнього навчального закладу |
В.Е. Лунячек вважає, що алгоритми управління організації виховного процесу можуть бути адаптовані до будь-якого типу загальноосвітнього навчального закладу. Саме вони є базовими в управлінні виховною системою загальноосвітнього навчального закладу.
Російські науковці Т.І. Шамова, Г.М. Шибанова з’ясовують появу феномена «виховна система» об’єктивними причинами [101]. У сучасному світі, який швидко змінюються є дві взаємопов’язані тенденції – інтеграція й диференціація. Виховна система є частиною педагогічної дійсності. Тому вона відноситься до педагогічних систем. Т.І. Шамова, Г.М. Шибанова вважають, що виховна система – це складна педагогічна система, яка має соціальний і психологічний характер.
В.А. Караковський, Л.І. Новикова, Н.Л. Селіванова, О.І. Соколова говорять, що виховна система школи має складну структуру [37].:
• цілі;
• діяльність
• суб’єкт діяльності;
• відношення;
• середовище;
• управління.
Х.Й. Лійметс довів, що виховання – цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, а система виховної роботи – це система взаємопов’язаних виховних заходів (справ, акцій), адекватних поставленої цілі.
В.О, Черкашенко управління системою виховання бачить у системному підході [99], якій передбачає;
• глибоке усвідомлення загальної мети і завдання виховання;
• реалізацію основних принципів виховання;
• всебічне вивчення особистості школяра;
• визначення на основі цього конкретних цілей і завдань виховної роботи;
• вплив н сім’ю з метою виховання учнів;
• визначення на основі цього конкретних цілей і завдань виховної роботи;
• використання оптимальних форм і методів виховання;
• створення умов для ефективної виховної роботи;
• кваліфіковане управління системою;
• аналіз результатів.
До функцій управління виховною діяльністю школи В.О. Черкашенко відносить прогнозування, планування, організацію, контроль, педагогічний аналіз, координацію і регулювання.
Виховну систему школи (її сутність, зміст, управління) вивчала московський школознавець Т.І. Шамова. Вагомий внесок вона внесла у вивчення управління становленням виховної системи. Т.І. Шамова розглядає модель виховної системи навчального закладу. Модель виховної системи навчального закладу – це опис той майбутньої системи, яку намагаються створити педагоги, учні та їх батьки. Етапи створення моделі виховної системи:
1. Розробка вихідної концепції (концепція – це сукупність тих ідей, які будуть лежати в основі будування системи, тобто ідеологія).
2. Створення образа школи, в рамках якого будуватиметься система (прогнозування умов).
3. Будування описової моделі як моделі майбутнього стану виховної системи (компоненти, зв'язки між ними, призначення компонентів); оформляється як визначений документ.
Л.Л. Кацинська на основі узагальнення досліджень та передового педагогічного досвіду розкриває технології проектування виховного процесу сучасної школи [40]. Поряд з теоретичним обґрунтуванням проблеми функціонування системи виховної роботи, яка подається в логічному зв'язку всіх елементів виховного впливу, Кацинська Л.Л. розробила інструментарій, орієнтований на шкільну практику. Автор сумісно з В. Демчуком наводить приклад української національної системи виховання.
Л.Л. Кацинська визначає системний підхід до керування процесом виховання, який передбачає:
• глибоке усвідомлення загальних цілей і завдань виховання, які регламентуються директивними державними документами;
• реалізацію основних принципів виховання;
• всебічне вивчення особистості школяра (рівня вихованості, потреб, попиту, інтересів);
• визначення на основі вивчення особистості школяра конкретизованих цілей і завдань виховної роботи в даній школі;
• організацію взаємодії джерел організованого впливу: сім'ї, педагогічного і учнівського колективу, громадськості;
• визначення приоритетних напрямків виховної роботи;
• використання оптимальних методів і форм виховання;
• створення умов ефективності виховної роботи;
• кваліфіковане управління системою;
• аналіз результатів.
Виховна система школи в своїй діяльності реалізує принципи демократизації, гуманізації, народності виховання, інтеграції всіх виховних інститутів, психологізації навчально-виховного процесу.
1.2 Сутність і зміст управління розвитком виховної системи
Суттєві труднощі, що неминуче виникають при намірі оптимізувати управління виховним процесом, в значній мірі, пов'язані не з її структурно-функціональними особливостями, а з глобальнішими питаннями, що зачіпають місце і роль виховання в суспільстві невизначеність його перспективної стратегії. Важливе значення для управління виховним простором має обґрунтування цілей виховної діяльності, які визначають функції всіх її значущих компонентів В той же час структура цільових орієнтації є одній з найменш розроблених проблем сучасної теорії виховання на Україні.