При організації ігрової фізичної активності дошкільників слід пам'ятати про те, що правила ігор повинні бути якомога простішими, а участь в них - масовим. Основу ігор характеру, змагання, повинні складати взаємодопомога і співпраця, а основний акцент такої діяльності робиться на поліпшенні індивідуальних результатів, а не на перемозі над ким-небудь;
б) гімнастику, що включає вправи на рівновагу, лазіння, перекиди, вправи на перенесення ваги з однієї частини тіла на іншу, а також вправи, сприяючі розвитку вибухової сили, наприклад стрибки. Для занять гімнастикою з дошкільниками необхідний простий інвентар: дерев'яні лавки, куби... і др.;
в) танці, за допомогою яких діти вчаться додавати рухам інтерпретуючий, виразний і комунікативний характер. На заняттях танцями дітей учать адекватно сприймати і оцінювати простір, час і силу, взаємини з своїми однолітками і навколишнім світом. Танець має на увазі дослідницьку, імпровізаційну і винахідницьку діяльність дітей. За допомогою танцю у дітей розвивають відчуття ритму. В процесі танцю дітьми використовуються різні рухи і їх поєднання.
3. Фізична підготовленість, яка є найважливішим розділом програм по фізичному вихованню дошкільників. Саме на цьому, початковому, етапі діти повинні всіляко заохочуватися до фізичної активності, рухомих ігор. У доступній формі дітям повинні пояснюватися такі поняття, як активний спосіб життя, правильне харчування, з взаємозв'язок і значення.
Крім теоретичної підготовки в рамках цього розділу повинне проводитися тестування рівня фізичної підготовленості дошкільників. Проте в більшості країн ще не розроблені тести, що дозволяють оцінювати рівень розвитку компонентів фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. У США, наприклад, як вже указувалося, передбачається адаптувати програму тестування "Фізікл Бест" стосовно молодших дошкільників. У справжній же момент за цією програмою можна тестувати лише 5-6-вічко (див. таблицю).
4. Плавання і ігри на воді. Цей розділ програми по фізичному вихованню є важливим для дітей дошкільного віку і за наявності умов (басейн, кваліфіковані інструктори) його рекомендується використовувати при роботі з дітьми дошкільного віку. При цьому дітей учать долати страх перед водою за допомогою ігор на воді, навчають правилам безпеки на воді, а також основам плавання.
1.2 Місце і роль фізичної культури в загальній системі виховання дітей дошкільного віку
Правильне фізичне виховання дітей – одне з провідних завдань дошкільних установ. Хороше здоров'я, одержане в дошкільному віці, є фундаментом загального розвитку людини. Всесвітня організація охорони здоров'я проголосила найгуманніше гасло за всю історію існування людства: «До 2000 року - здоров'я кожній людині планети!» При цьому поняття «ЗДОРОВ'Я» піднімає роль фізичної культури на абсолютно новий рівень: вона стає основою формування здорового способу життя людини закладаються в дошкільному віці.
Ні у якій інший період життя фізичне виховання не пов'язане так тісно із загальним вихованням, як в перші шість років. В період дошкільного дитинства у дитини закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку. Хвороблива, відстаюча у фізичному розвитку дитина швидше стомлюється, у нього нестійка увага, пам'ять. Ця загальна слабкість викликає і самі різні розлади в діяльності організму, не тільки веде до пониження здатності, але і розхитує волю дитини. Недаремно видатний педагог В.А. Сухомлинський підкреслював, що від здоров'я, життєрадісності дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність в знаннях, віра в свої сили. Тому украй важливо організовувати заняття фізичною культурою саме в дитинстві, що дозволить організму накопичити сили і забезпечити надалі всебічний гармонійний розвиток особи. В даний час у ряді дитячих установ робота по фізичному вихованню ведуть організатори фізичної підготовки. Але в більшості дошкільних установ проведенням занять по фізичній культурі як і раніше займаються вихователі.
Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку, маючи єдиний зміст і предмет вивчення із загальною теорією фізичного виховання, разом з тим спеціально вивчає закономірності управління розвитком дитини в процесі його виховання і навчання.
Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку враховує можливості працездатності організму, виникаючі інтереси і потреби, форми наочно-дієвого, наочно-образного і логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності, у зв'язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і готується перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку. Відповідно до цього теорія фізичного виховання дітей розробляє зміст всіх форм організації фізичного виховання і оптимальної педагогічні умови його реалізації.
Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, теорія фізичного виховання передбачає вимоги науково обґрунтованої програми всього виховно-освітнього комплексу фізичного виховання (рухові уміння і навики, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для надходження в школу.
Разом з тим передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стани нервової системи і всього організму в цілому.
Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минувши проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимими, оскільки це викликає непосильну напругу організму, що завдають шкоди здоров'ю і нервово-психічному розвитку дітей. Із цього приводу академік А.В.Запорожець попереджає про небезпечну позицію прихильників так званої штучної акселерації, прагнучих безрозсудно використовувати можливості маленької дитини і шляхом надраннього, максимально форсованого навчання доводити його щонайшвидше до високих ступенів фізичного і духовного розвитку. Фізичне виховання в той же час комплексне вирішує задачі розумового, етичного, естетичного і трудового виховання. У всіх формах організації фізичного виховання дітей( заняття, рухомі ігри, самостійна рухова активність і так далі) увага вихователя прямує на виховання мислячої, свідомо діючої в міру своїх вікових можливостей дитини, що успішно опановує руховими навиками, що уміє орієнтуватися в тому, що оточує, активно долати те, що зустрічається трудності, що проявляє прагнення до творчих пошуків. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, що додержуються в результаті досліджень, що охоплюють багатообразні сторони виховання дитини. Дані досліджень, перевірені в масовій практиці дитячих установ, вводяться в програми, навчальні посібники, підручники і в практичну роботу з дітьми, сприяючи прогресу всього виховно-освітнього процесу. Таким чином, теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє вдосконаленню всієї системи фізичного виховання.
Здійснювати фізичне виховання дітей, це означає:
1.Уміти аналізувати і оцінювати ступінь фізичного здоров'я і рухового розвитку дітей;
2.Формулювати завдання фізичного виховання на певний період (на приклад, на навчальний рік) і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей;
3.Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах;
4.Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення мети;
5.Порівнювати досягнуті результати з початковими даними і поставленими завданнями;
6.Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його. Встановлена пряма залежність між рівнем рухової активності дітей і їх словарним запасом, розвитком мови, мисленням. Під дією фізичних вправ рухова активність в організмі зростає синтез біологічно активних з'єднань, які покращують сон, сприятливо впливають на настрій дітей, підвищують їх розумову і фізичну працездатність. Дитина за своєю природою готова постійно рухатися, в русі вона пізнає світ.
1.2. Мета, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах
Система фізичного виховання в дошкільних установах є єдністю мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, направлених на зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток дітей. Вона одночасно є підсистемою, частиною загальнодержавної системи фізичного виховання, яка крім вказаних компонентів включає так само установи і організації, що здійснюють і контролюючі фізичне виховання. Кожна установа залежно від його специфіки має свої конкретні напрями в роботі, що відповідають в цілому державним і загальнонародним інтересам.
Метою фізичного виховання є формування у дітей основ здорового способу життя.
В процесі фізичного виховання здійснюються оздоровчі, освітні і виховні завдання.
Серед оздоровчих завдань особливе місце займає охорона життя і зміцнення здоров'я дітей, і всебічний фізичний розвиток, вдосконалення функцій організму, підвищення активності і загальної працездатності.
Зважаючи на специфіку віку, оздоровчі завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати формуванню вигину хребта, розвитку зведень стопи, зміцненню зв'язково-суглобового апарату; сприяти розвитку всіх груп м'язів, особливо м'язів-розгиначів; правильному співвідношенню частин тіла; вдосконаленню діяльності серцево-судинної і дихальної системи.
Крім того, важливо підвищувати загальну працездатність у дітей враховуючи особливості розвитку дитячого організму, завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати правильному і своєчасному окостенінню, формуванню вигинів хребта, сприяти правильному розвитку терморегуляції. Удосконалювати діяльність центральної нервової системи: сприяти врівноваженості процесів збудження і гальмування, їх рухливості, а також вдосконаленню рухового аналізатора, органів чуття.