2) Індикативні (реферати-резюме), які містять лише ті основні положення, що якнайтісніше пов’язані з темою реферованого джерела
За кількістю реферованих джерел реферати поділяються на монографічні, що складені за одним науковим джерелом, та оглядові (реферати-огляди), підготовлені за кількома науковими джерелами однієї тематики.
За читацьким призначенням реферати поділяються на загальні, що містять виклад змісту джерела в цілому та у зв’язку з цим розраховані на широке коло читачів, і спеціалізовані, в яких виклад змісту орієнтований на фахівців відповідної галузі знань.
За укладачами реферати поділяються на:
автореферати, які готуються самим автором;
реферати, складені спеціалістами тієї галузі знань, до якої відноситься рефероване наукове джерело;
реферати, що підготовлені професійними референтами, у тому чисті перекладачами-референтами.
У рефератах будь-якого виду не допускаються як суб’єктивні погляди референта на висвітлювань питання, так і оцінка реферованого наукового джерела. У разі професійної потреби (за наявності очевидних помилок або протиріч у твердженнях автора джерела), таку оцінку доречно подавати як примітку.
Алгоритмічний припис до реферування наукового джерела
1. Визначте тему і мету обраного наукового джерела (реферат-конспект чи реферат-резюме).
2. З’ясуйте функції та обсяги підготовлюваного реферату відповідно до його мети і жанру наукового першоджерела.
3. Здійсніть бібліографічний опис наукового джерела (наукових джерел).
4. Опрацюйте наукове джерело і виберіть інформацію для реферату, застосовуючи такі види читання, як оглядове, пошукове, суцільне.
5. Визначте композицію реферату.
Слід пам’ятати, що реферат-резюме має таку модель: 1) заголовна частина (точний бібліографічний опис джерела); 2) безпосередньо реферативна частина (основна частина); довідковий апарат (кількість ілюстрацій, таблиць, схем, бібліографія тощо).
6. Запишіть логізований план реферату як перелік основних тем і проблем першоджерела (для основної частини реферату).
7. Здійсніть розподіл опрацьованої та відібраної для основної частини реферату інформації, усвідомивши:
а) мету і зміст реферованого наукового джерела;
б) методи дослідження;
в) конкретні результати (теоретичні, експериментальні, описові, насамперед нові і перевірені факти, тенденції тощо);
г)висновки і позицію автора в розв’язанні проблем, прийняті ним або спростовані гіпотези;
д) сфери застосування, шляхи практичного впровадження результатів роботи.
Якщо в науковому джерелі відсутня якась частина наведених у п.7 даних (методи, висновки, сфери застосування), то в тексті реферату вони не наводяться для збереження послідовності викладу. До основної реферату-резюме добирається основна інформація наукового джерела, при цьому малоінформативні смислові частини вилучаються, подібна і близька інформація об’єднується та узагальнюється.
8. Оформіть письмовий реферат:
· Здійсніть «згортання» змісту та мовну компресію відібраної для реферату інформації;
· Скомпонуйте відібрану інформацію та, використовуючи різні лексичні засоби організації зв’язного тексту і пам’ятаючи мету реферування, підготуйте письмовий реферат.
Ступінь узагальнення і «згортання» інформації в рефераті-резюме вдвічі-тричі є більшою, ніж в інформативному рефераті. Лексичні засоби зв’язку є спільними для всіх видів рефератів.
9. Здійсніть самоконтроль написаного реферату на смисловому, структурно-логічному і мовному рівнях та переконайтесь, чи досягли ви поставленої мети реферування.
Слід пам’ятати, що при реферуванні, як і при конспектуванні, відбувається вилучення необхідної інформації, пере формулювання її, а також аргументування. Зміст та обсяги реферату залежать від його виду: реферат-конспект – це повний реферат; реферат-резюме – це короткий, узагальнений реферат; реферат-огляд – це реферат на основі кількох наукових джерел, з-поміж яких визначено базове.
10. Здійсніть (у разі потреби) редагування тексту реферату.
2.2 Підготовка і написання наукової статті
Наукова стаття – один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлє конкретне окреме питання за темою дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.
Наукова стаття подається до редакції в завершальному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам’ятки авторам.
Оптимальний обсяг наукової статті – 6-12 сторінок.
Рукопис статті, як правило, має містити повну назву роботи, прізвище та ініціали авторів, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.
Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи і підрозділи.
Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи.
1. Вступ-постановка наукової проблеми, її актуальність, зв’язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (1 абзац або 5-10 рядків).
2. Основні (останні за часом) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття (0,5-2 сторінки тексту через два інтервали);
3. Формулювання мети статті (постановка завдання) – висвітлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює її або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми (1абзац, або 5-10 рядків).
4. Виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюється основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв’язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок).
5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість; коротко накреслюються перспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).
Жанр наукової статті вимагає дотримання певних правил:
- У правому верхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора; за необхідності вказують відомості, що доповнюють дані автора;
- Назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (якомога менше слів, краще до п’яти);
- Ініціали ставлять перед прізвищем;
- Слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;
- Недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;
- Не слід перевантажувати текс цифрами 1,2 та ін.. при переліках тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;
- У тексті не прийнятим є використання різних видів переліку: спочатку, на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-перше, на першому етапі;
- Цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати прізвище автор, який уперше її висловив;
- Усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;
- Стаття має завершуватися конкретними висновками і рекомендаціями.
Рукопис статті підписується авторами і подається до редакції у двох примірниках. У разі необхідності до неї додається дискета.
Особливо цінними є статті, раубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Обов’язковою вимогою до наукових публікацій здобувача є відображення в них наукових результатів дисертації, а також наявність в одному випуску журналу (або іншого наукового видання) не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.
Статті, опубліковані до появи відповідних Переліків ВАК України, вважаються лише такими, що додатково відображають наукові результати.
Наукова робота будь-якого писемного жанру являє собою оформлений чинними нормативними засобами наукової мови зміст наукових фактів, явищ, теорій, гіпотез, експериментів. Однез найважливіших завдань дослідження – забезпечити гармонійний зв’язок змісту (тема ----рема) та форми (структура, характер, обсяги ілюстрованого матеріалу, класифікація джерел, бібліографічний опис тощо) наукової роботи, щоб віднайти її оптимальну модель з метою адекватного, чіткого й стислого донесення наукової інформації до адресата.
Принципи оформлення наукових робіт ґрунтуються на вимогах, що висуваються до репрезентації результатів науково-дослідної роботи і які закріплено відповідними чинними нормативними та інструктованими документами.
Безумовно, треба уважно знайомитися зі зразками реалізації цих вимог у вже виданій науковій літературі, над якою працювали (і найчастіше не один рік, якщо робота є обґрунтованою за змістом та обсягом) і автор, і рецензенти, і працівники видавництв, щоб оформити рукопис у відповідності до чинних ДЕСТів та вимог культури наукового писемного мовлення. Зокрема, доречним є насамперед знайомство з культурою оформлення наукових статей (як малого й найпоширенішого жанру наукової літератури) різних видів: