Завдання ліквідації будь-яких порушень статутів і настанов та рішучого зміцнення дисципліни вимагають докорінного поліпшення контролю за діяльністю підлеглих, розумного використання дисциплінарних прав, усунення помилок у роботі
Правильно: Тиск вимірюють, щоб порівняти…
Завдання ліквідувати будь-які порушення статутів і настанов та рішуче зміцнити дисципліну вимагає докорінно поліпшити контролю за діяльністю підлеглих, розумно використовувати дисциплінарні права, переборювати помилки в роботі
У наведеній фразі є шість віддієслівних іменників (один із них іншомовного походження – ліквідації). Розташована нижче фраза містить у собі один, конче подібний, - порушення, а замість інших ужито дієслова, що значно поліпшили виклад.
Викладене правило ґрунтується на тому, що іменники на –ння, утворені внаслідок віддієслівної морфологізованої субстантивації, і вихідні дієслова мають тотожну лексичну семантику.
1. Уникаймо мовних конструкцій дієслово + віддієслівний іменник, що не становлять укладених дієслівно-іменникових зворотів
Розроблювані документи, навчальні та наукові праці рясніють конструкціями дієслово+віддієслівний іменник, що описують дію двома словами: дієсловом, яке вказує тільки те, що щось відбувається, і віддієслівним іменником-додатком, який показує, що саме відбувається. У працях [33;36;56] рекомендують замість таких мовних конструкцій, що не становлять укладених дієслівно-іменникових сполук, уживати природніший для української мови й економічний засіб позначення присудка - дієслово, наприклад: виконувати обчислення – обчислювати, здійснювати контроль – контролювати, займатися дослідженням – досліджувати.
2. Надаваймо перевагу активним конструкціям над пасивними
Мовознавці [18;33;36;49;50] радять будувати речення природно – суб’єкт дії повинен бути підметом, об’єкт дії – додатком, а присудок описує діє предмета, спрямовану на об’єкт.
Відповідно до норм української мови, вимоги потрібно викладати так:
Неправильно: Роботи виконуються з використанням перевірених засобів вимірювання.
Правильно: Роботи треба виконувати, використовуючи перевірені засоби вимірювання.
З наведених рекомендацій не слід робити хибний висновок, ніби дієслів на –ся треба взагалі уникати. Згідно з правилами та нормами наукового стилю української мови зворотні дієслова потрібно вживати за їхнім прямим призначенням лише стосовно перехідної дії, тобто коли є суб’єкт дії, але немає іншого об’єкта, на який спрямовано дію. Порівняймо: він змінюється (деформується, нагрівається) кимось (чимось) і його змінює (деформує, нагріває) хтось, щось (пасивна дія), він змінюється (деформується, нагрівається) десь (за певних умов)(перехідна дія).
3. Правильно вживаймо безособові конструкції на –но, -то.
Широке вживання безособових конструкцій на –но, -то в ролі головного члена односкладного речення є синтаксичною особливістю, але їх вживають тільки з іменниками у формі середнього роду.
Згідно з вимогами потрібно використовувати безособову форму викладання тексту, яка не потребує визначення виконавця дії, а лише наголошує на тому, що відбулося, наприклад « застосовано метод», «зазначено в настанові» тощо. Потрібно пам’ятати таке. По-перше, безособові конструкції на –но, -то виражають результативний стан, щог є наслідком виконаної дії. Тому зазвичай їх утворюють від дієслів доконаного виду [13]. По-друге, ці форми керують іменником у знахідному відмінку без прийменника [49;55], наприклад, вироблено (що?) нову концепцію.
Отже, згідно з ДСТУ 3966-2000, п. Д.12 безособову форму дієслова на –но, -то можна вживати лише у реченнях, де прямо не зазначено виконавця дії. Правильно: його замінено (здеформовано, нагріто) кимсь; неправильно: його змінив (здеформував, нагрів) хтось.
4. Віддієслівні іменники, що позначають незавершені процеси, уживаймо тільки в однині.
Диференційованою граматичною ознакою таких іменників-дериватів є, як відомо [13:51], неповна парадигма числа. Оскільки вони позначають узагальнену назву дії як багаторазової, так і повторюваної, невизначеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, такі іменники треба вживати тільки в однині, наприклад: прилади для вимірювання, засоби нарізування.
5. Правильно вживаймо іншомовні терміни на –ція, -зія, -інг, -мент.
Слова іншомовного походження збагачують лексику кожної мови, проте запозичити їх треба лише тоді, коли немає власного слова для якогось поняття. Тому в ДСТУ 1.5:2003, п.5.1.5. і ДСТУ 3966-2000, п.Г.9.11 зазначено, що «у стандарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові. Якщо в академічних словах є слова іншомовного походження і рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор – чинник.
Однак, в разі доцільності запозичення, потрібно підпорядковувати іншомовні слова законам української мови [42:125-126]. Зокрема, згідно з вимогами ДСТУ 3966-2000, п. Г. 9.11, запозичаючи назву процесу, потрібно насамперед від іншомовного слова утворити українське дієслово недоконаного виду, а далі – всі необхідні похідні слова. Не можна стандартизувати іншомовні іменники для позначення дії, що закінчуються на –ція, -інг, -мент тощо, які не уможливлюють розмежування понять дії (незавершеного процесу) та події (завершального процесу), бо це руйнуватиме видову структуру української мови. Такими іменниками можна позначати інші поняття: наслідки події (об’єкти, суб’єкти тощо) наприклад: дія: публікувати, публікування; подія: опублікувати, опублікування; наслідок дії: публікація.
Лексико-стилістичні помилки
1. Уживання слова у не властивому йому значенні.
Неправильно: На нараді йшлося про зміцнення виконавчої дисципліни. Правильно: На нападі йшлося про зміцнення виконавської дисципліни.
2. Порушення норм сполучуваності слів.
Неправильно: Цьому питанню приділяється велике значення.
Правильно: Цьому питанню приділяється велика увага.
3. Калькування російських сталих словосполучень
Неправильно: Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.
Правильно: Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
4. Неправильне повторення слова.
Неправильно: Делегація Києва перебувала з візитом у Чикаго з 23 по 28 лютого. З Чикаго Київ пов’язують давні дружні зв’язки.
Правильно: Делегація Києва перебувала з візитом у Чикаго з 23 по 28 лютого. Із цим американським містом столицю України пов’язують давні дружні зв’язки.
5. Мовна надмірність: а) плеоназм (уживання збіжних значенням слів); б) тавтологія (повторення спільнокореневих слів).
Неправильно: А) Складіть свою автобіографію. Б) Варто розрізняти різні підходи до цієї проблеми.
Правильно: А) складіть автобіографію. Б) Варто розокремлювати різні підходи до цієї проблеми.
Синтаксичні помилки
1. Порушення порядку слів (однорідних членів речення) при парних сполучниках.
Неправильно: Бібліотека дає не лише різноманітну літературу, а й проводить зустрічі з відомими митцями.
Правильно: Бібліотека не лише дає різноманітну літературу, а й проводить зустрічі з відомими митцями.
2. Неправильне використанні однорідних членів речення: а) сполучення як однорідних членів частково збіжних (у тому числі видових і родових) понять, а також непорівняних понять; б) порушення граматичної форми керованих слів; в) неузгоджуваність обставин з одним або кількома однорідними членами речення.
Неправильно: А) Заняття лекторію проводитимуть досвідчені юристи, психологи, батьки. Б) Нарада схвалила заходи щодо профілактики і боротьби з інфекційними захворюваннями. В) У засіданні узяв участь і виступив директор університету.
Правильно: А) Заняття лекторію проводитимуть досвідчені юристи, психологи, батьки. Б) Нарада схвалила заходи щодо профілактики інфекційних захворювань і боротьби з ними. В) На засіданні виступив директор університету.
3. Неправильна будова складного речення: поєднання підрядного речення і члена речення як однорідних.
Неправильно: Кожний має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, вільно обраною або на яку вільно погоджується.
Правильно: Кожний має право на працю, що передбачає можливість заробляти на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Викладені правила ґрунтуються на граматичних традиціях української літературної мови і відповідають сучасним тенденціям української мови, про що свідчать новітні академічні видання [13], які вийшли друком після затвердження стандартів ДСТУ 1.5:2003 та ДСТУ 3966-2000.
Унормування галузевих термінологічних систем спричинило появу багатьох термінів-новотворів, передусім для понять, пов’язаних з процесами. Щоб забезпечити системність української термінології, мовознавці повинні чітко сформулювати правила словотвірного синтезу похідних за наперед визначеною семантикою, зважаючи на обмежування в сполучуваності морфем.
Система правил українського ділового та наукового стилю, викладена в ДСТУ 1.5:2003 і ДСТУ 3966-2000 та втілена розробниками комплексу основоположних стандартів національної системи стандартизації, є сьогодні обов’язковою для всіх, хто нормативні документи та наукові роботи. Дотримуючись цих правил, можна уникнути багатозначності й таким чином виконати основну вимогу до нормативних документів: текст повинен бути однозначно зрозумілим тому, хто його пише, так і тим, хто ним повинен керуватися.
Висновки
Культура писемного мовлення – інтегративне утворення в структурі підготовки майбутнього вчителя початкових класів до практичної діяльності. З огляду на це формування та вдосконалення культури писемного мовлення слід вважати одним з важливих напрямів професійної підготовки сучасного вчителя початкових класів.
Аналіз наукової літератури дозволив визначити теоретичні засади удосконалення культури писемного мовлення. Критеріями сформованості культури мовлення майбутніх учителів початкових класів можна вважати: а) досконале володіння нормами літературної мови на всіх рівнях мовної системи в усному і писемному різновидах; б) ознайомлення з якостями писемного мовлення під час написання наукових робіт; в) уважне ставлення до мови і мовлення; г) наявність стійких навичок писемного мовлення та контрольно-стимулюючих умінь.