Спеціальні поняття можна об'єднати в наступні групи понять про предмети (окремих рослинах і тварин і їхніх органах), про явища (фізіологічних процесах) і взаємозв'язках (будови і функції, екологічних, систематичних і філогенетичних).
Загально біологічними поняттями вважають поняття про біологічні закономірності, що відносяться до всієї природи, до всіх живих організмів і узагальнюючих спеціальних понять окремих біологічних курсів. Загальбіологічні поняття: клітка як одиниця життя, єдність будови і функції організмів, взаємозв'язку організму і середовища, організм як саморегулююча система, обмін речовин і перетворення їхньої енергії, самовідтворення організмів, еволюційний розвиток світу, біологічна система і рівень організації живої матерії. Загальбіологічні поняття утворяться зі спеціальних і розвиваються у всіх курсах шкільної біології на матеріалі кожного з них. Загальнобіологічні поняття, що виникли спочатку з простих спеціальних понять, потім поєднуються в складні і більш загальні.
Складний і різноманітний склад біологічних знань нерідко утрудняє вчителя в доборі головного, істотного, а учнів приводить до безсистемного, неусвідомленого запам'ятовування несуттєвих ознак окремих об'єктів і явищ. Знання, отримані на одному з уроків і в подальших темах не практикуються в нових зв'язках, не утримуються в пам'яті.
Аналіз викладання в школах і знань учнів також показує, що поняття, і особливо загальбіологічні, недостатньо розвиваються,—це створює розриви і пробіли в знаннях учнів.
Задача навчання полягає в планомірному утворенні і розвитку понять.
У кожнім курсі шкільної біології розвиток понять має свої особливості.
У курсі зоології при вивченні кожного основного представника типу або класу теж передбачається повна система понять про про зовнішній і внутрішній будівлі, життєвих функціях, способі життя в середовищі перебуавння, місці в системі тваринного світу й еволюції. Саме у викладанні зоології встановлюється наступність загальбіологічних понять з курсу ботаніки.1
У зоології поняття про клітинну будівлю організмів розширюється порівнянням будови тваринної клітки з рослинної і на прикладі одноклітинна і багатоклітинна тварин (амеба, гідра, хробаки) продовжує свій розвиток.
У курсі зоології відсутнє з'ясування паралелі між рослинами і тваринами як у клітинній будові, так у першу чергу в понятті про обмін речовин. При вивченні будови окремих тварин увага учнів не концентрується на обміні речовин. Тим часом обмін речовин потрібно розглянути при вивченні основних представників типів тварин і класів ссавців.
Екологічні поняття в зоології одержують подальштй розвиток в зв’язку з вивченням життя організмів у визначеному середовищі, у взаємозв'язку з іншими тваринами і рослинами. Саме в курсі зоології можна дати більш повне поняття про біоценози, про харчові зв'язки і взаємозалежності тварин і рослин (харчування і гніздування в різних ярусах лісу і т.п.). Про зв'язки тварин з рослинами забувається навіть на екскурсіях. Поняття про охорону природи й у курсі зоології знаходиться в безпосередньому зв'язку з поняттями екологічними.
Велике значення для засвоєння понять мають вправи, рішення практичних задач, зв'язаних у біології зі спостереженням і експериментом. Спостереження й експеримент вимагають визначених умінь.
Розвиток понять тісно зв'язано з придбанням і розвитком умінь і практичних навичок.
Розвиток умінь йде в зв'язку з розвитком понять поступово, від простих прийомів до більш складного. Елементарне розрізнення, порівняння і визначення проводяться у курсі зоології. При вивченні кожного типу, показуючи різноманіття, проводять порівняння досліджуваної тварини з раніше вивченими і звертають увагу на відмітні ознаки. Великі можливості для вправи у визначенні загонів відкриваються особливо при вивченні теми «Птахи». Ці уміння по морфології і систематиці послужать опорою для уміння робити екологічні визначення у курсах біології.
Розвиткові умінь екологічного характеру сприяють спостереження, збір живого матеріалу в природі на екскурсіях, виконання літніх завдань по зоології. Уміння анатомічного порядку полягають у поступовому оволодінні навичками користування мікроскопом, самостійного готування препаратів, розчленовування органів.
Усі ці уміння і навички, утворені в зв'язку з розвитком понять по зоології, можуть бути зведені до практичних умінь, загальним для всіх біологічних курсів.
Учні здобувають натуралістичні поняття і навички самостійної роботи на уроках, при виконанні домашніх і літніх завдань експериментального характеру, на екскурсіях, у позаурочних роботах, у куточку живої природи, на шкільній навчальній ділянці.
При цьому самостійні роботи учнів не є якимсь особливим методичним засобом активізації їхньої навчальної діяльності. Вони тісно зв'язані з біологічними поняттями, будучи застосуванням і закріпленням їх у практиці. Це застосування понять привчає учнів до оперування них у житті, у роботі, у поясненні явища і при оволодінні новими знаннями.
Причини неміцного засвоєння учнями навчального матеріалу полягають у тім, що їхні знання залишаються на стадії сприйняття і уявлення. Поняття, утворені на одному уроці або в одній темі, надалі не розвиваються і не зв'язуються з іншими поняттями. Учителеві приходиться прикласти багато зусиль і майстерності, щоб здійснити розвиток понять у системі і цілеспрямовано.
Учителеві необхідно знати, як відбувається рух понять з теми в тему, з курсу в курс. Важливо заздалегідь чітко виявити, де поняття зв'язуються й узагальнюються, переходять з одного порядку в іншій.
Шляхи руху понять корисно представити графічно.
Утворення понять відбувається при дотриманні наступних педагогічних умов.
Біологічне поняття може бути правильним тільки за умови точного і ясного уявлення про досліджуваний предмет або явище, заснованого на безпосереднім сприйнятті — спостереженні. Специфічно для викладання зоології безпосередній розгляд і дослідження досліджуваного предмета.
Виняткове значення в первинному утворенні поняття мають натуральні об'єкти. Для розвитку поняття, крім натуральної наочності, використовуються і різні види образотворчої наочності (таблиці, схеми, малюнки, кіно).
Розвиток понять неможливо без розвитку мислення учнів, без залучення їх у розумову роботу. Учителеві постійно приходиться надавати руху думкам учнів.
Мислити людина починає, коли в нього з'являється потреба щось зрозуміти. Мислення завжди починається з проблеми або питання, з подиву або здивування. Цією проблемною ситуацією визначається залучення особистості в розумовий процес: він завжди спрямований на дозвіл якоїсь задачі.
Учитель ставить перед учнями на початку теми або на початку уроку проблему,питання.
Викладаючи навчальний матеріал, учитель установлює причини і наслідки, зв'язки між явищами. Він відбирає з матеріалу головне і підкоряє йому другорядні факти; в аналіз і синтез матеріалу втягує учнів.
Учнів потрібно систематично привчати застосовувати свої знання в іншому предметі (постановкою відповідних питань).1
Встановлення логічних зв'язків у поняттях з різних предметів проводиться не тільки вчителем, до цьому необхідно систематично привчати самих учнів у всіх видах їхньої навчальної діяльності.
Активність мислення учнів виховує побудова питань, що задаються ім. На уроках зоології прийнято задавати питання, що вимагають відповіді, що аналізує, розчленовування цілого, перерахування його частин, відтворення тексту підручника. Такі питання можуть мати місце, але особливо коштовні питання, що розширюють поняття, що вимагають синтезуючої відповіді, що зв'язують будівлю органа і функцію, організм рослини або тварини із середовищем існування.
Система питань, що розвивають поняття, включає дізнавання, зіставлення натуральних предметів і їхніх зображень на таблиці, замальовку схем, монтування схем з малюнків на дошці.
Найпростіші схеми вчитель може замальовувати на дошці при поясненні, для того щоб учні замалювали їх у зошиті. Але можна запропонувати учнем намалювати схеми будови скелету чи органу птаха, а на наступному уроці колективно відтворити, уточнити і доповнити деталями.
Аналогічна робота проводиться учнями по заповненню граф таблиць. Учитель вивішує зразки таблиць, заздалегідь приготованих на аркушах паперу, або пише їх на дошці. Таблиці для порівнянь і узагальнень можуть заповнюватися як при активній участі всього класу, так і самостійно вдома.
Порівняльні таблиці застосовуються при практичних роботах у класі і при постановці досвідів у куточку живої природи і на шкільній навчальнодослідній ділянці - порівняння даних по натуральних об’єктах.
Складання таблиць на уроці або будинку за завданням має велике значення для систематизації знань учнів. Така робота дисциплінує думку учнів, привчає відповідати коротко і точно.
Знаючи склад понять, учитель цілком об'єктивно може оцінювати знання учнів по визначених елементах, що складає поняття.
Розвиткові понять сприяє складання динамічних схем на дошці за допомогою заздалегідь заготовлених малюнків тварин, окремих органів і тканин.
Швидко, синхронно з поясненням учитель може змонтувати схему з малюнків, що з'єднують стрілок, підмалювань і написів крейдою. Такі схеми можна застосовувати при опитуванні учнів, особливо на узагальнюючих уроках по темі.
З приведених прикладів ясно, які великі можливості маються для проведення систематичних і наочних вправ по розвитку понять шляхом порівнянь, узагальнень, практикування знань.
Особливо важливу роль у формування понять відіграє планомірне повторення старих знань у зв'язку з придбанням нових.